Ухвала суду № 100216322, 08.10.2021, Славутицький міський суд Київської області

У Х В А Л А

Справа №377/619/21

Провадження №2-з/377/19/21

08 жовтня 2021 року cуддя Славутицького міського суду Київської області Бабич Н.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « УКР КРЕДИТ ФІНАНС», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

У С Т А Н О В И Л А:

06 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в якій просив скасувати виконавчий напис за № 10341 від 10.06.2021 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича та стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Ухвалою судді від 08 жовтня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк десять днів для усунення недоліків.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просить зупинити стягнення по виконавчому провадженню № 66512288, виданому на підставі виконавчого напису № 10341 від 10.06.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем на користь відповідача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, про стягнення із заявника суми боргу в розмірі 18580 гривень.

Заява про забезпечення позову підлягає поверненню з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 4, частиною 1 статті 13 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2 ст.149 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Вивчивши заяву та додані до неї документи, приходжу до висновку, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ст.151 ЦПК України.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства про розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову - це вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов`язково зазначається: обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, вид забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

У поданій заяві ОСОБА_1 зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду, також можуть бути незаконно стягнуті належні йому грошові кошти, реалізоване майно, що призведе до порушення його майнових прав.

Разом з тим, заявником не наведено обґрунтування необхідності забезпечення позову та інших відомостей, потрібних для забезпечення позову, не вказано про можливі докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду.

А отже, у поданій заяві про забезпечення позову містяться лше посилання на ймовірність такої можливості, що за своєю суттю є суб`єктивним припущенням заявника, яке нічим не підтверджене.

Крім того, згідно з імперативними приписами ч. 8 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Разом з тим, зазначена заява про забезпечення позову не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, як це передбачене п. 6 ч.1 ст. 151 ЦПК України, а має лише пояснення заявника щодо відсутності підстав застосування до нього зустрічного забезпечення.

При цьому, суд звертає увагу заявника на тому, що питання необхідності застосування зустрічного забезпечення вирішується судом, а не заявником, і саме заявник зобов`язаний вказати відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України пропозиції щодо зустрічного забезпечення.

Відповідно до частини десятої статті 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Таким чином, заява про забезпечення позову не містить обґрунтування необхідності забезпечення позову та пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, а тому не відповідає пунктам 3, 6 частини 1 статті 151 ЦПК України, що за правилами ч.10 ст. 153 ЦПК України є підставами для її повернення.

За таких обставин, заяву про забезпечення позову необхідно повернути заявнику.

Керуючись статтями 149-153, 353 ЦПК України,-

У Х В А Л И Л А:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернути заявнику.

Копію ухвали надіслати заявнику до відома.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Київського апеляційного суду через Славутицький міський суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Ухвала складена 08 жовтня 2021 року.

Суддя Н. С. Бабич