Рішення № 10021454, 14.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/20514.06.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЗОЛОТО» До Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛ –ЛЮКС» Про стягнення 30 420 грн. 88 коп. Суддя Трофименко Т.Ю. Представники:

від позивача: Грандовська І.В. –по дов. №12/06/10 від 12.06.2010р.

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЗОЛОТО»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛ –ЛЮКС»30 420 грн. 88 коп. із яких: 21 955 грн. 88 коп. заборгованість по орендній платі, 7 465 грн. 04 коп. пеня за просрочку платежу, 1000 грн. штраф.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди №КО - 43 від 10.02.2010р. не сплатив позивачу в повному обсязі орендну плату, що стало підставою для звернення до суду з позовною заявою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2010 р. порушено провадження у справі №36/205, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 14.06.2010 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з»явився, представника не направив. Заяв, клопотань на адресу суду

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала про порушення провадження у справі направлялась на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

10.02.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрзолото»(далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛ –ЛЮКС»(далі відповідач) був укладений договір суборенди №КО –43.

Відповідно до п.1.1 договору орендар передає суборендарю в тимчасове оплачуване користування частину нежитлового приміщення площею 4,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, Оболонський проспект, 1-Б, ювелірний супермаркет «Укрзолото».

11.02.2010р. між сторонами був підписаний акт прийому –передачі приміщення.

Пунктом 9.1. Договору перебіг строку суборенди починається від дати підписання акту прийому –передачі №1, передбаченого п. 4.1 договору і закінчується 30.09.2010р.

Згідно п. 1.2 договору суборендар зобов’язаний протягом 3-х банківських днів з дня виставлення рахунку орендарем здійснити оплату за перший місяць використання об’єкту суборенди у розмірі 10977 грн. 93 коп. та внести гарантійний платіж, що дорівнює розміру місячної орендної плати, визначеної в

п. 1.2 цього договору.

В п. 1.3 договору сторони визначили, що орендна плата за 1 кв.м. використання об’єкту суборенди протягом повного календарного місяця становить : 2439 грн. 54 коп. та включає в себе також експлуатаційні платежі. Загалом за об’єкт суборенди, що складає за договором 4,5 кв.м. , суборендар сплачує орендарю орендну плату в розмірі 10 977 грн. 93 коп..

Відповідно до п. 4.1 договору щомісячна орендна плата сплачується суборендарем, починаючи з дати підписання акту прийому –передачі, до 3 числа поточного місяця за наступний місяць користування об’єктом суборенди, шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок орендаря.

Як свідчать матеріали справи, відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в сумі 7057 грн. 25 коп., що підтверджується платіжними дорученнями, що долучені до матеріалів справи.

Матеріалами справи доведено і відповідачем не спростовано, що станом на день пред’явлення позову та розгляду справи заборгованість відповідача по орендній платі складає 21 955,88 грн.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки своїх зобов’язань по договору щодо сплати на користь позивача орендної плати відповідач не виконав, позов в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 21955 грн. 88 коп. підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1000 грн., пені в розмірі 1540,87 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 9.2. Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної або не повному обсязі сплати орендної плати або компенсації експлуатаційних платежів, суборендар сплачує орендарю за кожний прострочений день пеню у розмірі 1 відсотка від простроченої суми. У разі, якщо термін несвоєчасної оплати складає 3 і більше календарних днів, суборендар зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 1000 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги про стягнення з відповідача штраф у розмірі 1000 грн. підлягають задоволенню.

Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В пункті 9.2. Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної або не повному обсязі сплати орендної плати або компенсації експлуатаційних платежів, суборендар сплачує орендарю за кожний прострочений день пеню у розмірі 1 відсотка від простроченої суми.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв’язку з вищезазначеним, розрахунок пені здійснюється судом відповідно до приписів вказаних норм та пункту 6.2 договору, і складає:

Сума боргу, грн.Період простроченняКількість днів простроченняПодвійна облікова ставка НБУПеня, грн. 21955,88 грнз 18.02.2010р. по 23.03.2010р.3420,5419,27 грн. Таким чином, підлягає стягненню пеня у сумі 419 грн. 27 коп. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛ –ЛЮКС»(01034, м. Київ, Ярославів Вал, 36-38, ідентифікаційний код 36003273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЗОЛОТО»(04214, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 63, кв. 105, ідентифікаційний код 32044164) 21 955 грн. 88 коп. заборгованості по орендній платі, 419 грн. 27 коп. пені, 1000 грн. 00 коп. штраф, 233 грн. 75 коп. державного мита та 181 грн. 34 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Трофименко Т.Ю.