Ухвала суду № 10021440, 14.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА Справа № 39/13014.06.10 За позовом Закритого акціонерного товариства "Оболонь" до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про визнання недійсним свідоцтва № 50130 на знак для товарів та послуг

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача: Касинюк І. О.

Від відповідача: не з’явилися

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство "Оболонь" (позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (відповідач), про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 50130 від 15.06.2005 року та про зобов’язання Державного департаменту інтелектуальної власності внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Позивач зазначає що він є власником знаку для товарів і послуг «Оболонь»за свідоцтвом України № 9804.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що свідоцтво України на знак для товарів і послуг № 50130 від 15.06.2005 року відповідачем було видано незаконно, оскільки зареєстрований знак для товарів і послуг «Оболонь» не відповідає умовам надання правової охорони, а тому таке свідоцтво є недійсним та підлягає виключенню з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг.

Ухвалою суду від 26.05.2010 р. порушено провадження у справі № 39/130 та призначено справу до розгляду на 14.06.2010 р. о 10:00 год. При порушенні провадження у справі судом було встановлено, що в позовній заяві об’єднано кілька позовних вимог, зв’язаних між собою підставою виникнення і поданими доказами, що передбачено ст. 58 ГПК України.

В судовому засіданні, призначеному на 14.06.2010 року, позивач позовні вимоги підтримав повністю. Відповідач в судове засідання, призначене на 14.06.2010 року, не з’явився, через відділ діловодства Господарського суду м. Києва 14.06.2010 року подав заяву про припинення провадження у справі. Заяву про припинення провадження у справі відповідач обгрунтовує тим, що власником свідоцтва України № 50130 є фізичні особи, а тому вони повинні бути залучені до участі у справі в якості відповідачів і зазначений спір повинен розглядатися у судах загальної юрисдикції.

ВРАХОВУЮЧИ, ЩО:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 50130 від 15.06.2005 року та зобов’язання Державного департаменту інтелектуальної власності внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Зазначені позовні вимоги зв’язані між собою підставою виникнення і поданими доказами, що передбачено ст. 58 ГПК України.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Позивач обрав спосіб захисту порушеного права та інтересу та звернувся до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 50130 від 15.06.2005 року та зобов’язання Державного департаменту інтелектуальної власності внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Судом встановлено, що всі заявлені позовні вимоги зв’язані між собою підставою виникнення і поданими доказами.

В ході розгляду справи судом встановлено, що свідоцтво України № 50130 на знак для товарів і послуг "Оболонь" належить фізичним особам Савенко Ігорю Володимировичу, Чучкову Андрію Анатолійовичу, Чучкову Олександру Анатолійовичу.

При цьому позивач не надав суду доказів того, що отримання фізичними особами Савенко Ігорем Володимировичем, Чучковим Андрієм Анатолійовичем, Чучковим Олександром Анатолійовичем свідоцтва України № 50130 на знак для товарів і послуг "Оболонь" пов’язано саме зі здійсненням останніми підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 418 ЦК України, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ст. 429 УК України, до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Відповідно до ст. 492 ЦК України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник, тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору (ст. 421 ЦК України).

Суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи (ч. 1 ст. 493 ЦК України).

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом (ч. 1 ст. 494 ЦК України).

Оскільки фізичні особи Савенко Ігор Володимирович, Чучков Андрій Анатолійович, Чучков Олександр Анатолійович є власниками свідоцтва України № 50130 на знаки для товарів і послуг "Оболонь", а предметом спору у справі № 39/130 є, зокрема, визнання недійсним свідоцтва України № 50130 на знак для товарів і послуг "Оболонь", відповідно фізичні особи Савенко Ігор Володимирович, Чучков Андрій Анатолійович, Чучков Олександр Анатолійович повинні бути залучені до участі у справі у якості відповідачів під час розгляду даного спору.

Частиною 3 ст. 22 Закону України “Про судоустрій України” передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, які виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.

Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі –позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України.

З урахуванням того, що учасниками спору повинні виступати фізичні особи, відповідно, спір у справі № 39/130 підлягає розгляду судом загальної юрисдикції, а не господарським (спеціалізованим) судом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

З урахуванням наведеного, суд припиняє провадження у справі 39/130 у зв’язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення державного мита з бюджету.

Частина 1 ст. 47 ГПК України містить відсилочну норму, яка визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді.

Відповідно до п. 13 Порядку оплати витрат з інформаційно –технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ (затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 р.) повернення оплати витрат з інформаційно –технічного забезпечення судових процесів здійснюється в порядку, передбаченому для повернення державного мита.

За таких обставин, з Державного бюджету України на користь позивача підлягає поверненню сплачене державне мито в розмірі 170,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Керуючись ст. ст. 47, п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України

У Х В А Л И В:

1.          Припинити провадження у справі № 39/130, у зв’язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

2.          Повернути Закритому акціонерному товариству «Оболонь»(04655, м. Київ, вул.. Богатирська, 3; ідентифікаційний код 05391057; рахунок № 26001501022777 в Київській дирекції Райффайзен Банк Аваль, МФО 322904) з Державного бюджету України 170,00 грн. (сто сімдесят грн. 00 коп.) державного мита, перерахованого платіжним дорученням № 4454 від 23 квітня 2010 року, та 236, 00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, перерахованого платіжним дорученням № 4455 від 23 квітня 2010 року, оригінали платіжного доручення № 4454 від 23 квітня 2010 року та платіжного доручення № 4455 від 23 квітня 2010 року залишити в матеріалах справи № 39/130.

3. Ухвалу направити сторонам у справі та Савенко Ігорю Володимировичу (65065, м. Одеса, вул. Варненська, 17/6, кв. 57), Чучкову Андрію Анатолійовичу (65065, м. Одеса, вул. Варненська, 17/6, кв. 53), Чучкову Олександру Анатолійовичу (65065, м. Одеса, вул. Варненська, 17/6, кв. 11).

Суддя                                                                                                    Гумега О.В.