Рішення № 10021243, 02.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/15702.06.10 За позовом          Донецької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Мануфактура"

до                    1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью текстиль лайн";

2) Фізичної особи-підприємця Лівенцова Романа Сергійовича

про                    стягнення 11552,96грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача - Сивець Я.В.

від відповідача - не з’явилися

У судовому засіданні02.06.2010 за згодою присутніх представників сторін (позивача) судом

оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Донецька філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Мануфактура" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью текстиль лайн"; 2) Фізичної особи-підприємця Лівенцова Романа Сергійовича 11552,96грн (6837,21грн.-основного боргу, 174,31грн.-пені та 3418,60грн-штрафу) заборгованості за Договором №2/1 від 17.01.2008 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що в порушення умов Договору №2/1 від 17.01.2008, укладеного між Донецькою філіією Товариства з обмеженою відповідальністю "Мануфактура" та Фізичною особою-підприємцем Лівенцовим Романом Сергійовичем, останній за отриманий товар не розрахувався у повному обсязі.

Позовну заяву 13.04.2010 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/157.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.05.2010 відкладено розгляд справи у судовому засіданні через неявку відповідача, а також через невиконання позивачем вимог ухвали суду про порушення провадження у справіу повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 02.06.2010в черговий раз не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, відзив на позов не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2008 року Донецька філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Мануфактура"- Постачальник(далі-Позивач) та Фізична особа-підприємець Лівенцов Роман Сергійович-Покупець (далі-Відповідач-2) уклали Договір №2/1 (далі-Договір-1 (належним чином засвідчена копія наявна у справі)), відповідно до умов якого Позивач зобов"язується поставити та передати у власність Відповідача Товар у відповідному асортименті, кількості та за цінами, визначеними сторонами в замовленні, а Відповідач зобов"язується прийняти товар і оплатити його на умовах визначених у цьому Договорі.

Відповідно до п.3.3Договору-1 розрахунки за даним договором здійснюються по мірі реалізації Товару кожні 14 (чотирнадцять) робочих днів, але в будь-якому випадку не пізніше 60 (шестидесяти) календарних днів з моменту передачі товару Відповідачу.

На виконання умов Договору-1 Позивач поставив Відповідачу-2 товар на загальну суму 53151,29грн., що підтверджується видатковими накладними (копії наявні у матеріалах справи).

В порушення умов Договору Відповідач-2 частково розрахувався за отриманий товар у розмірі 33509,87грн., а також повершувши Товар на суму 12 804,21грн.

Таким чином, станом на на день розгляду справи сума основного боргу Відповідача-2 скала 6837,21грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору-1, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача-2 перед Позивачем становить 6 837,21 грн. і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з Відповідача-2 пені за порушення строків оплати поставки.

Відповідно до п.8.3. Договору-1 у випадку порушення термінів оплати Товарів, передбачених цим Договором, Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі 0,9 % від вартості поставленого Товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такого прострочення.

На підставі Закону України від 22.11.96р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, наведеним у позовній заяві, розмір пені складає 174,31 грн. і підлягає задоволенню.

У відповідності із п.8.2. Договору-1 Поивач заявив вимоги про стягнення з Відповідача-2 штрафу у розмірі 50% від загальної суми заборгованості, що складає 3418,60грн. та підлягає задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом.8.4 Договору-1 встановлений інший розмір процентів за користування коштами Позивача у розмірі 25% річних.

Згідно з наданим Позивачем розрахунком, наведеним позовній заяві, з Відповідача-2 підлягає стягненню 622,84 грн. двадцять п"ять процентів річних від простроченої суми.

16 листопада 2009 року Відповідач-1(Поручитель) та Позивач(Кредитор) між собою уклали Договір поруки №16/11/09-01Ю(далі-Договір-2), за умовами якого Відповідач-1 зобов"язується відповідати перед Позивачем в розмірі зазаначеному в п.3.1 Договору за несвоєчасне виконання всіх зобов"язань Відповідача-2, що виникли з Договору№2/1 від 17.01.2008 року, який був укладений між Позивачем та Відповідачем-2.

Відповідно до п.3.1 Договору-2 Відповідач-1 відповідає перед Позивачем за виконання Відповідачем-2 зобов"язань у сумі, що не перевищує 500(п"ятсот)грн.

Згідно до п.3.3.Договору -2 у випадку, коли шкода та/або збитки, заподіяні Позивачу внаслідок невиконання Відповідачами умов Договору-1, перевищують суму вказану у п.3.1. Договору-2, то Відповідач-1 відповідає перед Позивачем в межах суми зазначеної у п. 3.1. даного договору, покриття решти суми здійснюється за рахунок Відповідача-2.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач довів факт неналежного виконання відповідачем 2 обов'язків забезпечених порукою, а також факт неналежного виконання відповідачем 1 своїх обов'язків як поручителя. Вина відповідачів повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Враховуючи ту обставину, що відповідачі позовні вимоги належними та допустимими засобами доказування не спростували, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, вимоги останнього підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача-1- 500,00грн. боргу,з відповідача-2 6 837,21грн основного боргу, 174,31грн.-пені, 3418,60-штрафу та 622,84грн-двадцять п"ять відсотків річних визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Щодо клопотання Позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Відповідача-2 в межах позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно дост.66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника,який подав позов, або з свої ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Виходячи з викладеного, суд не вбачає необхідним задовольнити клопотання Позивача, оскільки останній не надав аргументованих доказів, які могли б утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача-2, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 110,53грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,611,614, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193,230 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Донецької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Мануфактура" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью текстиль лайн"(03039, м. Київ, вул. Кіровоградська,4, оф.3, код ЄДРПОУ 35756306, р/р 26000301014484 в ВАТ "ВТБ Банк" в м. Києві, МФО 321767), а у випадку відсутності коштів з будь-яких інших рахунків, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Донецької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Мануфактура" (юридична адреса:03124, м. Київ, вул. М. Василенка,7-А; поштова адреса: 04073, м. Київ, пр-т Маяковський,8, корп.1, код ЄДРПОУ 31513808, р/р 26003301014027 в ВАТ "ВТБ Банк", МФО 321767) 500(п"ятсот)грн.00коп -боргу.

3. Стягнути з Фізичної особи -підприємця Лівенцова Романа Сергійовича (83096, м. Донецьк, вул. Корнієнко,100, кв.6, ідентиф. код.3033503036, р/р 26000051705440 в ДРУ "Проватбанк", МФО 335496), а у випадку відсутності коштів з будь-яких інших рахунків, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Донецької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Мануфактура" (юридична адреса:03124, м. Київ, вул. М. Василенка,7-А; поштова адреса: 04073, м. Київ, пр-т Маяковський,8, корп.1, код ЄДРПОУ 31513808, р/р 26003301014027 в ВАТ "ВТБ Банк", МФО 321767) 6837(шість тисяч вісімсот тридцять сім)грн.21коп-основного боргу, 174(сто сімдесят чотири)грн.31коп-пені, 622(шістсот двадцять дві)грн.84коп-штрафу, 3 418(три тисячі чотириста вісімнадцять)грн.60коп- двадцять п"ять відсотків річних, 110(сто десять)грн.53коп.- витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Повернути Донецькій філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Мануфактура" (юридична адреса:03124, м. Київ, вул. М. Василенка,7-А; поштова адреса: 04073, м. Київ, пр-т Маяковський,8, корп.1, код ЄДРПОУ 31513808, р/р 26003301014027 в ВАТ "ВТБ Банк", МФО 321767) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито у розмірі 4(чотири)грн.90коп.

5. Відмовити Донецькій філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Мануфактура" в забезпеченні позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Фізичної особи -підприємця Лівенцова Романа Сергійовича в межах позовних вимог.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                           Хоменко М.Г.

Дата підписання рішення: 11.06.2010