Рішення № 10021125, 10.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/3010.06.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Скіф",           м. Дніпропетровськ

До          1. Відкритого акціонерного товариства "Київметробуд" в особі

          Управління виробничо-технологічної комплектації, м. Київ

          2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Сліп Трейд”, м. Київ

Про          стягнення 307 811,40 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивача          Попружко О.В. –пред. по довір.

Від відповідача 1.          Мастикаш Ю.І. –пред. по довір.

Від відповідача 2.          не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про витребування металопродукції, а саме, прокату арматурного ф.12мм. класа А500С ст. ЗПС Мірний довжин у кількості 63,650т.

Ухвалою суду від 07.12.2009р. було порушено провадження у справі та призначено розгляд спору на 28.01.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2010р. розгляд справи було відкладено на 24.02.2010р.          

В судовому засіданні 24.02.2010р. було оголошено перерву до 03.03.2010р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2010р. розгляд справи було відкладено на 24.03.2010р. та залучено до участі у справі іншого відповідача –ТОВ “Сліп Трейд”.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2010р. розгляд справи було відкладено на 08.04.2010р.          

08.04.2010р. до суду від відповідача 2. надійшло клопотання про призначення розгляду справи у колегіальному складі.

Листом № 03-2/37 від 12.04.2010р. Заступника Голови Господарського суду міста Києва Л.Б.Іванової, було повідомлено, що не вбачається достатніх підстав для введення до складу додатково двох суддів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2010р. розгляд справи було призначено на 28.04.2010р.

В судовому засіданні 28.04.2010р. було оголошено перерву до 29.04.2010р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

29.04.2010р. до суду від відповідача 2. надійшла заява про відвід судді.

Ухвалою № 31/30 від 29.04.2010р. Заступника Голови Господарського суду міста Києва Л.Б.Іванової, заяву про відвід судді залишено без задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2010р., розгляд справи було призначено на 26.05.2010р.

В судовому засіданні 26.05.2010р. було оголошено перерву до 10.06.2010р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Заявлені вимоги позивач мотивував тим, що у 2008 році унаслідок помилки відповідачем було безпідставно отримано та набуто у власність продукцію, належну позивачеві, яку у подальшому відповідачем було реалізовано.

Відповідні звернення позивача щодо повернення безпідставно отриманої продукції або оплати її вартості на користь позивача відповідачем було залишено без задоволення.

У зв’язку з цим, позивач просив суд витребувати у відповідача металопродукцію –прокат арматурний ф. 12 мм., класу А500С ст. ЗПС Мірний довжин у кількості 63, 650 тонн.

У подальшому позивач кілька разів змінював свої позовні вимоги у частині зміни предмету позову та збільшення розміру позовних вимог та остаточно просив суд стягнути з відповідача вартість безпідставно набутого майна у розмірі 395 648, 40 грн. з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у сумі 15 769, 92 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Відповідач проти заявлених вимог заперечував та відповідно до ст. 59 Господарського процесуального кодексу України надав до суду відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач стверджував, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідач стверджував, що між ним та позивачем не укладався будь-який договір на поставку металопродукції, натомість, поставку металопродукції було здійснено на користь іншої особи –Товариства з обмеженою відповідальністю «Сліп Трейд», яке частково розрахувалося за поставлену продукцію. Представник відповідача брав участь лише у роз кредитуванні документів, а не прийманні зазначеної металопродукції.

Таким чином, відповідач стверджував, що він не отримував будь-якої продукції від позивача, а тому не повинен відшкодовувати вартість продукції на користь позивача.

З огляду на це, відповідач стверджував, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, та просив суд у позові відмовити.

У судовому засіданні відповідач-2 проти позовних вимог заперечував та надав до суду відзив на позовну заяву.

У своєму відзиві відповідач-2 не визнав позов та доводив , що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Поставку спірної металопродукції було здійснено на підставі договору поставки металопродукції, укладеного між позивачем та відповідачем-2. Перевезення такої продукції від станції Київ-Жовтневий Південно-Західної залізниці було здійснено залізничною гілкою, належною відповідачу-1 тепловозом відповідача-1 на підставі відповідної угоди, укладеної між відповідачем-1 та відповідачем-2.

У порушення умов договору, укладеного між позивачем та відповідачем-2, позивачем було поставлено на користь відповідача-2 продукцію, не передбачену умовами договору, яку у подальшому, за твердженням відповідача-2, було вивезено директором позивача зі складу, про що останнім було написано відповідну розписку.

Крім того, за твердженням відповідача-2 останнім було здійснено часткову оплату металопродукції на суму 49 100, 00 грн., а решта суми, за твердженням відповідача-2, буде сплачена на користь позивача найближчим часом. З огляду на це, відповідач-2 просив суд у позові відмовити.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між 25.01.2008 р. відповідачем-2 було направлено на адресу позивача заявку №17 на поставку на користь відповідача-2 сталі арматурної періодичного профілю: арматури 12, 00 мм, класу А-500, марка сталі 3 ПС, міра 65 тонн, а також арматури 12, 00 мм, класу А-500, марка сталі 3 ПС, міра 65 тонн.

04.02.2008 р. між позивачем та Приватним підприємством «Авгур»(надалі –«постачальник») було укладено Договір №01 (надалі –«Договір №01», копія якого є у матеріалах справи), відповідно до п.п. 1.1, 2.1. якого постачальник зобов’язався поставити на користь позивача металопродукцію у кількості 1000 тонн (у договорі значиться –«товар»), а позивач зобов’язувався прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до Специфікації №01 до Договору №01 постачальник зобов’язався поставити на користь позивача прокат арматурний для залізобетонний конструкцій, діаметром 12 мм, класу А500С, ДСТУ 3760-2006 у кількості 130 тонн, загальною вартістю 432033, 00 грн. без ПДВ, та прокат арматурний для залізобетонний конструкцій, діаметром 16 мм, класу А500С, ДСТУ 3760-2006 у кількості 65 тонн, загальною вартістю 217912, 50 грн. без ПДВ.

01.02.2008 р. постачальником було виставлено позивачу рахунок №16 на зазначений товар на суму 529487, 92 грн. з ПДВ.

Платіжним дорученням №24 від 04.02.2008 р. позивачем було перераховано на користь постачальника на підставі рахунку №16 від 01.02.2008 р. суму у розмірі 529487, 92 грн. з ПДВ.

01.02.2008 р. відповідачем-1 було видано довіреність на бланку суворої звітності серії ЯОМ №463557 на здійснення працівником відповідача-1 Хоменком О. В. роз кредитування документів, підписання пам’яток, відомостей плати за користування вагонами, накопичувальних відомостей, облікових карток, податкових накладних, актів загальної форми.

08.02.2008 р. постачальником було видано позивачу накладну №3 на товар (копія є у матеріалах справи), відповідно до якої постачальником було поставлено на користь позивача прокат арматурний для залізобетонний конструкцій, діаметром 12 мм, класу А500С, ДСТУ 3760-2006 у кількості 127, 090 тонн.

Згідно накладної №47883958 від 09.02.2008 р., дорожньої відомості №47883958 та квитанції про приймання вантажу №47883958, а також накладної №47884178 від 10.02.2008р., дорожньої відомості №47884178 та квитанції про приймання вантажу №47884178 на адресу відповідача-1 було направлено вантажовідправником (ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг») вагон №68531136 з металопродукцією, масою 63, 650 тонн, та вагон №66211624 з металопродукцією, масою 63, 440 тонн.

13.02.2008 р. постачальником було направлено на адресу вантажовідправника –ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг»лист №15 (копія є у матеріалах справи), яким просив у зв’язку з помилково зазначеними реквізитами дати підтверджувальну телеграму на станцію призначення Київ –Жовтневий, вказавши одержувача вантажу –УВТК відповідача-1.

16.02.2008р. відповідачем-1 та відповідачем-2 було складено Акт (копія є у матеріалах справи), відповідно до якого відповідачем-2 було отримано від відповідача-1 вагон №68531136 з металопродукцією, масою 63, 800 тонн, та вагон №66211624 з металопродукцією, масою 63, 580 тонн.

У вересні 2009 р. позивачем було складено та направлено на адресу відповідача-1 лист, яким позивач вимагав повернути товар, який знаходився у вагоні №68531136, а саме: металопродукцію, масою 63, 800 тонн, або сплатити його вартість на користь позивача.

27.03.2008 р. відповідачем-1 було отримано лист позивача (вх. №117), яким позивач вимагав надати інформацію про місцезнаходження вагону №68531136 та вантажу арматури №12 класу А500 загальною вагою 63, 650 тонн, який знаходився у зазначеному вагоні.

Проаналізувавши матеріали справи, пояснення представників сторін, які брали участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Ст. 1213 ЦК України встановлено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було набуто право власності на спірний товар –прокат арматурний для залізобетонний конструкцій, діаметром 12 мм, класу А500С, ДСТУ 3760-2006 у кількості 130 тонн, та прокат арматурний для залізобетонний конструкцій, діаметром 16 мм, класу А500С, ДСТУ 3760-2006 у кількості 65 тонн, яку позивачу було поставлено постачальником на підставі відповідного Договору №01.

Зазначену продукцію у кількості 63, 650 тонн арматури ф. 12 класу А-500 та у кількості 63, 440 тонн арматури ф. 12 класу А-500 було поставлено на користь відповідача-1 залізничним транспортом у вагонах №№68531136, 66211624 від станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці до станції Київ-Жовтневий Південно-західної залізниці, що підтверджується відповідними квитанціями про приймання вантажу, накладними та дорожніми відомостями №№47883958, 47884178, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Вантаж, який знаходився у зазначених вагонах, а саме: 63, 650 тонн арматури ф. 12 класу А-500 та 63, 440 тонн арматури ф. 12 класу А-500 було одержано працівником відповідачем-1, що підтверджується, зокрема, відповідним листом Південно-західної залізниці Державної адміністрації залізничного транспорту України від 12.11.2009 р. №НЗЕ-10-1911 (копія є у матеріалах справи).

Крім того, той факт, що відповідний вантаж було отримано саме відповідачем-1 у особі відповідного працівника не заперечується також відповідачем-1 у справі.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідний вантаж було одержано та набуто саме відповідачем-1.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Сторонами у справі не було надано до суду будь-яких належних та допустимих доказів того, що відповідачем-1 було отримано відповідний вантаж (товар), власником якого був позивач, на підставі договору або іншого правочину, укладеного між ними, чи іншої угоди, що існувала між позивачем та відповідачем-1.

Твердження відповідача-1 та відповідача-2 про те, що зазначену продукцію було отримано директором відповідача-2 Луценком С. М. на підставі довіреності на бланку суворої звітності серії ЯЛБ №070928 від 11.02.2008 р. згідно акту приймання-передачі від 16.02.2008 р. суд до уваги не приймає, оскільки як вбачається з матеріалів справи зазначений Луценко С. М. є керівником відповідача-2 та 31.01.2008 р. був затриманий працівниками міліції Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві. Починаючи з 04.02.2008р. він перебував під вартою у Київському слідчому ізоляторі, що підтверджується листом Шевченківського районного суду міста Києва від 01.03.2010 р. №с-13 та листом за підписом начальника Київського слідчого ізолятору від 01.03.2010 р. №П-137 (копії є у матеріалах справи). Доказів того, що будь-якими іншими особами від імені відповідача-2 або ж від імені будь-яких третіх осіб, крім відповідача-1, було отримано зазначену належну позивачу продукцію (товар) від перевізника (залізниці) сторонами у справі до суду не надавалося, і у матеріалах справи такі докази відсутні.

А отже, відповідачем-1 в особі свого структурного підрозділу було безпідставно набуто майно –63, 650 тонн арматури ф. 12 класу А-500, і докази зворотного у матеріалах справи відсутні.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи майно –63, 650 тонн арматури ф. 12 класу А-500 ані відповідачем-1, ані будь-якими третіми особами, яким, за твердженням відповідача-1, таке майно було у подальшому передано, повернуто позивачу не було.

Твердження відповідача-2 про те, що ним було проведено часткову оплату за таку поставлену продукцію (товар) суд до уваги не приймає, оскільки згідно з ст. 1087 ЦК України розрахунки між юридичними особами проводяться в безготівковій формі, а відповідачем-2 та іншими сторонами у справі не було надано до суду належних та допустимих доказів того, що зазначена оплата згідно розписок (копії яких є у матеріалах справи), якщо такі дійсно видавалися керівником позивача на адресу Луценка С. М., який, згідно листа Шевченківського районного суду міста Києва від 01.03.2010 р. №с-13 та листа за підписом начальника Київського слідчого ізолятору від 01.03.2010 р. №П-137 у той час перебував у слідчому ізоляторі, була здійснена саме за продукцію (товар): 63, 650 тонн арматури ф. 12 класу А-500, який було отримано відповідачем-1 на станції Київ – Жовтневий.

Відповідні поштові перекази №0826 від 08.12.2009 р. на суму 1500, 00 грн., №1375 від 28.01.2010 р. на суму 1500, 00 грн., №2297 від 26.04.2010 р. на суму 1500, 00 грн., а також інші поштові перекази, копії яких є у матеріалах справи також не приймаються судом до уваги у якості належних та допустимих доказів у справі, оскільки зазначені поштові перекази стосуються лише громадянина Чопенка Р. П. (керівника позивача), та у них не вказано, що зазначені грошові кошти перераховувалися саме за продукцію (товар), який було отримано відповідачем-1 на станції Київ –Жовтневий: 63, 650 тонн арматури ф. 12 класу А-500. Крім того, зазначені поштові перекази були начебто здійснені у той період, коли Луценко С. М. перебував у слідчому ізоляторі. Також, згідно листа Дніпропетровської дирекції Поштамт ЦПЗ №1 УДППЗ «Укрпошта» від 20.05.2010 р. №5-02-686, поштові перекази №0826 від 08.12.2009 р. на суму 1500, 00 грн., №1375 від 28.01.2010 р. на суму 1500, 00 грн., №2297 від 26.04.2010 р. на суму 1500, 00 грн. повернулися за зворотною адресою з позначкою «відмова від отримання», а будь-які інші поштові перекази, у тому числі ті, про які зазначає у своєму відзиві відповідач-2, на адресу Чопенка Р. П. не надходили.

А тому, суд, проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін приходить до висновку, що відповідачем-1 було безпідставно набуто належне позивачу майно: 63, 650 тонн арматури ф. 12 класу А-500, а тому таке майно підлягає поверненню відповідачем-1 на користь позивача. Проте, враховуючи той факт, що, станом на сьогоднішній день зазначену продукцію (товар) було реалізовано відповідачем-1, що не заперечується сторонами у справі, відповідно до ст. 1213 ЦК України з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню вартість безпідставно набутого майна (товару) станом на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідний товар (майно), власником якого є позивач, було отримано (набуто) відповідачем-1 у лютому 2008 р. Станом на сьогоднішній день вартість такого майна відповідачем-1 на користь позивача не перераховано.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на це, суд приходить до висновку, що з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню вартість безпідставно набутого майна у розмірі 395648, 40 грн. з урахуванням індексу інфляції –93410, 89 грн. та 3% річних –15769, 92 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 31300, 00 грн. то суд визнає такі вимоги обґрунтованими але такими, що підлягають задоволенню за уточненим розрахунком згідно з ст.ст. 44, 48, 49 ГПК України враховуючи факт задоволення позову та ту обставину, що відповідні витрати було реально сплачені позивачем, на підтвердження чого останнім було надано копію Договору №04-231009 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 23.10.2009 р. та платіжні доручення №358 від 05.02.2010р. на суму 23000, 00 грн. та №359 від 05.02.2010 р. на 8300, 00 грн., якими було здійснено оплату послуг адвоката.

З огляду на це, суд задовольняє позовні вимоги позивача та покладає судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача-1.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 11, 387, 625, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київметробуд»в особі Управління виробничо-технологічної комплектації (03065, м. Київ, вул. Світлогірська, 2/25, ідентифікаційний код 01391669) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Скіф»(49106, м. Дніпропетровськ, бульвар Слави, 27; ідентифікаційний код 24435731), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, вартість безпідставно набутого майна у розмірі 395648, 40 (триста дев’яноста п’яти тисяч шестисот сорока восьми грн. 40 коп.) гривень, 93410, 89 (дев’яносто три тисячі чотириста десять грн. 89 коп.) гривень інфляційних, 15769, 92 грн. (п’ятнадцять тисяч сімсот шістдесят дев’ять грн. 92 коп.) гривень процентів річних, витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 21300, 00 (двадцяти однієї тисячі трьохсот) гривень, 3078, 11 (три тисячі сімдесят вісім грн. 11 коп.) гривень державного мита та 236 (двісті тридцять шість) гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                              Н. І. Качан