Рішення № 10020916, 18.02.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/14518.02.09                               

Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши матеріали справи№ 14/145

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської обласної філії

доДержавного комітету України з державного матеріального резерву

простягнення 408963,25 грн.

за участю представників сторін від позивачаЮрков А.О., Поліщук А.В. від відповідачаГлузманова М.П. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2008 року Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської обласної філії (надалі –ВАТ "Укртелеком" в особі Київської обласної філії) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву (надалі - Комітет) про стягнення 330834 грн. основної заборгованості, 91457,37 грн. інфляційних витрат, 13660,54 грн. відсотків річних.

Позовні вимоги заявлені про стягнення 330834 грн. заборгованості за фактичні витрати на зберігання матеріальних цінностей державного резерву за 2006 рік.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2008 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобов’язано сторони виконати певні дії.

В судовому засіданні 03.10.2008 р. оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 ГПК України.

Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог від 24.10.2008 р № 08-7/146 позивач просить стягнути з відповідача 295817,98 грн. основної заборгованості, 92295,23 грн. інфляційних витрат, 16269,99 грн. відсотків річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2008 р. призначено судову бухгалтерську (економічну) експертизу та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

21 січня 2009 р. до господарського суду міста Києва надійшов висновок № 11083 судово-економічної експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2009 р. провадження у справі поновлено.

В судове засідання 18.02.2009 р. представники сторін з’явились.

Відповідно до пояснень позивача від 18.02.2009 р. останній погоджується з висновком експертизи, якою підтверджені витрати позивача на зберігання матеріальних цінностей державного резерву за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р. на суму 290673,75 грн. та крім того, просить суд стягнути з відповідача 17440,42 грн. відсотків річних та 106095,92 грн. інфляційних витрат.

Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Закон України "Про державний матеріальний резерв" від 24.01.1997 № 51/97-ВР (із змінами та доповненнями), надалі –Закон, "Порядок формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 № 1129 (із змінами та доповненнями), надалі –Порядок, та Постанова Кабінету Міністрів України від 29.01.1998 р. № 100-03 "Положення про особливості формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями", надалі –Положення, регулює правовідносини щодо відповідального зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву.

ВАТ "Укртелеком" в особі Київської обласної філії здійснює відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву Державного комітету України з державного матеріального резерву. Підтвердженням здійснення зберігання матеріальних цінностей мобрезерву є надання зберігачем квартальних та річних звітів про фактичні витрати на утримання матеріальних цінностей, листуванням тощо.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний матеріальний резерв" поставка матеріальних цінностей до державного резерву і розміщення замовлень на їх поставку на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності здійснюється в основному на підставі замовлень на поставку продукції для державних потреб з наступним відшкодуванням усіх витрат відповідальних зберігачів. Для підприємств, установ і організацій, заснованих повністю або частково на державній власності (державні підприємства, установи і організації, акціонерні товариства, у статутному фонді яких контрольний пакет акцій належить державі, орендні підприємства, засновані на державній власності), а також для суб'єктів господарської діяльності всіх форм власності, визнаних відповідно до законодавства України монополістами, державне замовлення на поставку продукції є обов'язковим, якщо виконання його не завдає їм збитків.

Згідно з пунктом 1 статті 7, пунктом 5 статті 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв", особа, яка здійснює відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, має право на відшкодування витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням.

Пункт 1 статті 8 Закону України "Про державний матеріальний резерв" передбачає відшкодування усіх витрат відповідальних зберігачів.

У пункті 5 статті 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" визначено, що відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 5 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532, середній розмір витрат за відповідальне зберігання матеріальних цінностей повинен визначати Держкомрезерв.

Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. № 532 «Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву»передбачено Державному комітетові з державного матеріального резерву спрямовувати на відшкодування витрат відповідальних зберігачів матеріальних цінностей державного резерву кошти, одержувані як плату (відсотки) за запозичення товарно-матеріальних цінностей.

На вимогу суду позивач надав акт від 15.09.2008 р. про результати перевірки наявності, якісного стану умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобрезерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні ВАТ "Укртелеком" в особі Київської обласної філії за період з 03.03.2003 р. по 15.09.2008 р., відповідно до якого перевірку провів головний спеціаліст КРВ Східного регіону Контрольно-ревізійного Департаменту Держкомрезерву України –Лубін М.Б. про що свідчить його підпис на цьому акті.

З наданих представником позивача пояснень слідує, що позивач виконуючи взяте на себе зобов’язання щодо зберігання матеріальних цінностей у період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р. за рахунок власних коштів зберігав цінності державного резерву і, таким чином, поніс витрати на їх утримання та зберігання, тоді як відповідач йому вищезазначені витрати не відшкодував.

Оскільки відповідач стверджував, що заявлена позивачем сума витрат є необґрунтованою з метою визначення розміру фактично понесених позивачем витрат на зберігання матеріальних цінностей державного резерву за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р., господарським судом ухвалою від 24.10.2008 р. у даній справі була призначена експертиза.

За результатом судової експертизи, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, складено та представлено суду висновок № 11083 від 15.01.2009 р., відповідно до якого встановлено, що витрати позивача на зберігання матеріальних цінностей державного резерву за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р. підтверджуються в розмірі 290673,75 грн., з яких 146618,68 грн. –витрат на оплату праці, 53794,42 грн. –відрахування до соціальних фондів (нарахування на зарплату), 83599,60 грн. –витрат на охорону, 12214,77 грн. –плата за землю, 21870,25 грн. –амортизаційні відрахування, 4754,41 грн. –витрат на електроенергію.

Позивач погодився зі встановленою експертизою сумою витрат на зберігання матеріальних цінностей державного резерву, але крім того просить суд стягнути з відповідача 17440,42 грн. відсотків річних та 106095,92 грн. інфляційних витрат.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи надані позивачем первинні та облікові документи (положення про дільницю ТОМР від 30.01.2006 р., витяг з штатного розпису, посадові інструкції, договір на охорону об’єкта від 08.08.2002 р. № 336 з додатками, державний акт на право постійного користування землею, довідка, відомості та схема розташування складів, майданчиків, резервуарів, кошториси витрат на 2007-2008 роки), враховуючи висновок судово-економічної експертизи, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 290673,75 грн., який складається із витрат, понесених позивачем на зберігання матеріальних цінностей державного резерву за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з вимогою про сплату витрат до моменту звернення позивача з позовом до суду, правові підстави для нарахування відсотків річних та інфляційних витрат відсутні, тому суд відмовляє в позовних вимогах про стягнення інфляційних витрат та відсотків річних.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код 00034016) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської обласної філії (02098, м. Київ, пр. П. Тичини, 6, код 01184901) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 290673,75 грн. основного боргу, 2906,73 грн. державного мита, 83,87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський Дата підписання рішення: 31.03.2009 р.