Рішення № 10020844, 22.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/12122.04.10 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімекс"

до           Приватного підприємства "Сохо"

про                     стягнення 14 630,00 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники:           

Від позивача представник –Краковний І.В. (дов. № 1 від 01.02.10)

Від відповідача не з`явились

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 9560,00 грн. заборгованості за надані позивачем послуги щодо розміщення реклами в печатному виданні «DISCOVERING KYIV»(мапа Києва на англійській мові) згідно актів здачі-приймання виконаних робіт від 15.12.2008р., від 15.01.2008р., від 21.04.2008р. та 3099,66 грн. збитків від інфляції, 1970,34 грн. відсотків за користування чужими коштами, а також судові витрати та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 3000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2010р. порушено провадження у справі № 8/121, розгляд справи призначений на 18.03.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2010р. розгляд справи відкладений на 22.04.2010р., у зв’язку з нез’явленням представника відповідача у судове засідання, неподанням сторонами усіх витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів; звернуто увагу відповідача на те, що у відповідності до положень ст.75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судове засідання, призначене на 22.04.2010р. з‘явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання вдруге не з’явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Від відповідача через канцелярію клопотань та заяв не надходило.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

Протягом 2008р. позивачем надавалися відповідачу послуги з розміщення реклами в печатному виданні «DISCOVERING KYIV»(мапа Києва на англійській мові), що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт від 15.01.2008р. на суму 5936,00 грн., від 21.04.2008р. на суму 1912,00 грн., від 15.12.2008р. на суму 1712,00 грн.

Факт отримання відповідачем послуг з розміщення реклами в печатному виданні «DISCOVERING KYIV»(мапа Києва на англійській мові) підтверджується відтиском печатки відповідача на вищезазначених актах здачі-приймання виконаних робіт.

Нормою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дію (сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст.509 ЦК України).

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ст. 11 ЦК України).

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та відповідачем існували правовідносини.

Згідно з положеннями ст. 530 ЦК України якщо у зобов’яанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури на оплату послуг №А/494 від 15.01.2008р., № А/513 від 18.04.2008р., № А/533 від 15.12.2008р. (копії знаходяться в матеріалах справи), але відповідач відповіді не надав, за надані позивачем послуги не розрахувався.

Статтею 42 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Станом на день розгляду справи відповідач за надані позивачем послуги згідно актів здачі-приймання виконаних робіт від 15.12.2008р., від 15.01.2008р., від 21.04.2008р. у повному обсязі не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 9560,00 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 9560,00 грн. заборгованості за надані послуги згідно актів здачі-приймання виконаних робіт від 15.12.2008р., від 15.01.2008р., від 21.04.2008р. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 3099,66 грн. збитків від інфляції у відповідності до положень ст. 625 ЦК України та 1970,34 грн. відсотків за користування чужими коштами у відповідності до положень ст. 692 ЦК України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача за надані послуги виникло між позивачем і відповідачем згідно актів здачі-приймання виконаних робіт від 15.12.2008р., від 15.01.2008р., від 21.04.2008р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість наданих позивачем послуг, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем збитків від інфляції в розмірі 3099,66 грн. зазначених позивачем в розрахунку, та перевіривши наданий позивачем розрахунок суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає задоволенню частково в розмірі 2855,67 грн. В іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції слід відмовити.

В частині вимоги позивача про стягнення з відповідача 1970,34 грн. відсотків за користування чужими коштами слід відмовити, оскільки відповідачем не надано доказів погодження сторонами розміру відсотків за користування чужими коштами та нормативне обгрунтування стягнення з відповідача відсотків у розміру зазначеному позивачем у розрахунку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 9560,00 грн. основного боргу та 2855,67 грн. збитків від інфляції, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково в сумі 12415,67 грн. В іншій позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Разом з тим, на відповідача покладається 3000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, оскільки позивачем були надані належні докази понесених відповідних витрат, а саме: договір про надання адвокатських послуг від 01.02.2010р.; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3187 від 31.01.2008 р., видане гр.Краковному І.В.; квитанція прибуткового касового ордеру серія 02АААД № 071685 від 01.02.2010р. на перерахування 3000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 15, 509, 525, 526, 530, 625, 901 ЦК України, ст. ст. 193 ГК України, ст.ст. 42, 33, 34, 44, 48, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Сохо" (юридична адреса: 03148, м.Київ, вул. Гната Юри, 9, к.414; поштова адреса: 04050, м.Київ, вул. Артема, 82; код 32048787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімекс" (юридична адреса: 09800, Київська область, м.Тетіїв, вул. Леніна, 48; поштова адреса: 04212, м.Київ, вул. Малиновського, 3-Б, к.127; код 20626316) 9560 (дев’ять тисяч п’ятсот шістдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 2855 (дві тисячі вісімсот п’ятдесят п’ять) грн. 67 коп. збитків від інфляції, 124 (сто двадцять чотири) грн. 16 коп. державного мита, 200 (двісті) грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич

Дата підписання: 11.06.2010р.