Рішення № 10020836, 29.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/19629.04.10 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Феміда"

до           Державного підприємства "Центр альтернативних видів палива"

про                     стягнення 9 190,85 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники:

Від позивача представник –Бишак Б.В.(дов. № 12 від 29.04.10)

Від відповідача представник –Герасименко А.В.(дов. № 104/04-10 від 29.04.10)

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 9000,00 грн. заборгованості за договором № 39 про надання юридичних послуг від 08.01.2008р. та згідно актів виконаних робіт від 15.01.2009р., від 16.02.2009р., від 16.03.2009р., від 15.04.2009р. та 190,85 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2010р. порушено провадження у справі № 8/196, розгляд справи призначений на 29.04.2010р.

У судове засідання, призначене на 29.04.2010р. з’явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача подав документи по справі, підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд задовольнити позов повністю.

Представник відповідача не заперечував проти існування заборгованості перед позивачем, наголосив, що заборгованість утворилась у зв’язку з недофінансуванням бюджетними коштами.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

08.01.2008р. між Державним підприємством «Центр альтернативних видів палива»- «замовник»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Феміда»- «виконавець»був укладений договір № 39 про надання юридичних послуг (надалі - договір), відповідно до умов якого «замовник»у порядку та на умовах, визначених цим договором, доручив, а «виконавець»прийняв на себе зобов’язання надавати «замовникові»юридичні послуги в обсязі та на умовах, визначених цим договором, а «замовник»зобов’язався своєчасно приймати та оплачувати послуги «виконавця»відповідно до умов договору.

Термін дії договору був встановлений сторонами з моменту його підписання до 30 червня 2008р. (п.5.1 договору).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що цей договір може бути розірваний кожною стороною із сторін достроково, за умови письмового попередження про це іншої сторони не пізніше, ніж за 15 робочих днів.

Перелік обов’язків «виконавця»визначений розділом 2 договору, а перелік обов’язків «замовника»визначений розділом 3 договору.

Згідно з п.4.1 договору, виконання робіт оформлюється щомісячним двостороннім актом приймання-передачі виконаних послуг.

Сторонами за договором були складені, підписані та скріплені печатками сторін, зокрема, акти виконаних робіт від 15.01.2009р. на суму 3000,00 грн., від 16.02.2009р. на суму 3000,00 грн., від 16.03.2009р. на суму 3000,00 грн., від 15.04.2009р. на суму 3000,00 грн., які свідчать про виконання «виконавцем»робіт та прийняття їх «замовником»без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Нормою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст.509 ЦК України).

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ст. 11 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та відповідачем існували правовідносини.

Відповідно до п.4.2 договору на протязі 5 днів після підписання акту приймання-передачі виконаних послуг «замовник»перераховує «виконавцю»3000,00 грн. без ПДВ.

Листом № 63/04-09 від 09.04.2009р. відповідач повідомив позивача про відмову від його послуг, у зв’язку із значним скороченням фінансування та про припинення дії договору № 39 від 08.01.2008р. з 16.04.2009р. (копія листав в матеріалах справи).

Позивач звернувся до відповідача з претензією сплатити заборгованість у розмірі 12000,00 грн., яка виникла на підставі актів виконаних робіт від 15.01.2009р., від 16.02.2009р., від 16.03.2009р., від 15.04.2009р. (копія претензії № 16 від 22.06.2009р. знаходиться в матеріалах справи).

Відповідач в свою чергу не виконав власні зобов’язання належним чином, за надані позивачем послуги згідно актів виконаних робіт від 15.01.2009р., від 16.02.2009р., від 16.03.2009р., від 15.04.2009р. розрахувався частково в сумі 3000,00 грн., що підтверджується банківською випискою за 01.07.2009р. (копія знаходиться в матеріалах справи).

Між позивачем та відповідачем був складений, підписаний та скріплений печатками сторін акт звірки розрахунків, згідно якого станом на 26.04.2010р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 9000,00 грн.

Статтею 42 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Невиконання відповідачем власних зобов’язань згідно актів виконаних робіт від 15.01.2009р., від 16.02.2009р., від 16.03.2009р., від 15.04.2009р. триває вже більше року.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Станом на день розгляду справи відповідач за надані позивачем послуги згідно вищевказаних актів виконаних робіт у повному обсязі не розрахувався, доказів проведених розрахунків у повному обсязі суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена, визнається відповідачем та становить 9000,00 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань та визнав існуючу суму заборгованості перед позивачем в розмірі 9000,00 грн., отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 9000,00 грн. заборгованості за надані послуги згідно актів виконаних робіт від 15.01.2009р., від 16.02.2009р., від 16.03.2009р., від 15.04.2009р. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 190,85 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача за надані послуги виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору № 39 про надання юридичних послуг від 08.01.2008р. та згідно актів виконаних робіт від 15.01.2009р., від 16.02.2009р., від 16.03.2009р., від 15.04.2009р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість наданих позивачем послуг у повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 190,85 грн. зазначених позивачем в розрахунку, та перевіривши наданий позивачем розрахунок суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 190,85 грн. за період з 02.07.2009р. по 19.03.2010р. правомірна та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, відповідач визнав існуючу суму заборгованості в розмірі 9000,00 грн., тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, при задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 11, 15, 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст. ст. 193 ГК України, ст.ст. 42, 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Центр альтернативних видів палива"(01601, м.Київ, вул. Терещенківська, 2; код 25590072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Феміда" (04050, м.Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 4/27 «Г»; код 32829659) 9000 (дев’ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 190 (сто дев’яносто) грн. 85 коп. трьох відсотків річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич

Дата підписання: 11.06.2010р.