Рішення № 10020826, 02.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/14702.06.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекарський дім"

до 1) Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1;

2) Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2

про стягнення 39898,24 грн

Суддя Хоменко М.Г.

Представники :

від позивача - Демент"єв О.В.

від відповідача 1- ОСОБА_4

від відповідача 2- ОСОБА_4

У судовому засіданні02.06.2010 за згодою присутніх представників сторін судом

оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекарський дім"(далі - позивач) до 1) Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач 1); 2) Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач 2) про стягнення 39046,84грн. (34834,75грн.-основного боргу, 1985,50грн.-пені, 1950,75грн.-інфляційне збільшення суми боргу, 265,05грн.-відсотки за користування чужимим грошовими коштами, 10,79грн.- неустойка) заборгованості за Договором №0202 від 02.02.2008 року, Договром №0302 від 02.03.2009 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що в порушення умов Договорів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пекарський дім", 1) Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1; та 2) Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2, останні за отриманий товар не розрахувався у повному обсязі.

Позовну заяву 06.04.2010 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/147.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.04.2010 відкладено розляд справи у судовому засіданні через неявку відповідачів.

У судовому засіданні 12.05.2010 року Відповідачі надали суду відзив на позовну заяву, згідно до якого позов не визнають у повному обсязі та просять суд припинити провадження у справі відносно Відповідача -1 та відмовити у задоволенні позову до Відповідача-2.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.05.2010 відкладено розгляд справи у судовому

засіданні через невиконання сторонами вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

У судовому засіданні 02.06.2010 позивач подав суду уточнення до позовних вимог, відповідно до яких збільшив позовні вимоги та просить суд стягнути солідарно з обох відповідачів 39898,24грн.(34 668-75грн.-основного боргу,3241,47грн.-пені, 1525,43грн.-інфляційне збільшення суми боргу та 462,59грн.- 3% річних).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Пекарський дім" -Продавець(далі-Позивач) та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1-Покупець (далі-Відповідач-1) уклали Договір№0202(далі-Договір-1 (належним чином засвідчена копія наявна у справі)), відповідно до умов якого Позивач продає, а Відповідач приймає і оплачує кондитерську та хлібопекарську сировину (далі-Товар) в асортименті і за відпускною ціною, яка вказана в накладній, яку підписує особа, уповноважена приймати Товар на підставі Довіреності на отримання матеріальних цінностей, виданої Відповідачем.

02 березня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Пекарський дім" -Продавець(далі-Позивач) та Фізична особа-підприємець ОСОБА_2-Покупець (далі-Відповідач-2) уклали Договір№0302(далі-Договір-2 (належним чином засвідчена копія наявна у справі)), відповідно до умов якого Позивач продає, а Відповідач приймає і оплачує кондитерську та хлібопекарську сировину (далі-Товар) в асортименті і за відпускною ціною, яка вказана в накладній, яку підписує особа, уповноважена приймати Товар на підставі Довіреності на отримання матеріальних цінностей, виданої Відповідачем.

25 травня 2009 року Відповідач -1 та Відповідач-2 уклали Договір про спільну діяльність без створення юридичної особи, з метою отримання прибутку в сфері виробництва та реалізації хлібобулочних виробів(далі-Договір-3 (належним чином засвідчена копія наявна у справі)).

Відповідно до п.5.1 Договору-3 ведення спільних справ за Договором здійснюється Відповідачем-1. Відповідач-1 є повноважним представником Відповідача-2, керує всією спільною діяльністю та здійснює усі необхідні юридичні дії для досягнення поставленої Договором мети.

Відповідно до п.3.3. Договору-1 за погодженням Сторін розрахунки за кожну партію Товару, що відвантажується у відповідності до замовлення Відповідача, здійснюється не пізніше 5 (п"яти) банківських днів по кожній партії Товару з дня відвантаження.

На виконання умов Договору-1 Позивач поставив Відповідачам Товар на загальну суму 36399,06грн., що підтверджується видатковими накладними(копії наявні у матеріалах справи).

В порушення умов Договорів Відповідачі частково розрахувалися за отриманий товар у розмірі 1564,31грн..

Таким чином, станом на на день розгляду справи сума основного боргу Відповідачів склала 34 834,75грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачами було порушено умови Договорів, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

У поданому відзиві на позовну заяву Відповідачі позов не визнають у повному обсязі та просять суд припинити провадження у справі відносно Відповідача -1 та відмовити у задоволенні позову до Відповідача-2, посилаючись на відсутність документів, які б підтверджували наявність та розмір заборгованості Відповідача-1, а договір про спільну діяльність від 25.05.2009, укладений між Відповідачами за своєю правовою природою не є договором поруки та не породжує обов"язки Відповідача -1 нести відповідальність за дії Відповідача-2.

Суд не погоджується з доводами Відповідачів, та зазначає, що виходячи з матеріалів справи,пояснень Позивача та у відповідності до ч.2 ст. 1138 Цивільного кодексу України якщо договір простого товариства пов"язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов"язаннями незалежно від підстав їх виникнення.

Відповідно до п.1 Договору -3 сторони за Договором зобов"язуються шляхом об"єднання зусиль без створення юридичної особи спільно діяти у сфері виробництва та реалізації хлібобулочних виробів з метою отримання прибутку.

Відповідно до ч.1 ст 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо

Крім того, у матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків станом на 21.11.2009 на суму 34 834,75грн, підписаний та скріплений печатками Позивача та Відповідача-1

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідачів перед Позивачем становить 34668,75 грн., відповідно до уточнень позовних вимог і підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.4.1 Договору-1 у випадку несвоєчасної оплати за отриманий на умовах відстрочки платежу Товар, Відповідач сплачує Позивачу пеню у роззмірі 0,2% від несплаченої суми за кожен день прострочки. Розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За наданим позивачем розрахунком розмір пені за договором становить 3241,47 грн. і підлягає задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідачів суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три процентів річних від простроченої суми.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, наведеним в заяві про уточнення позовних вимог, з відповідачів підлягає стягненню 1525,43 грн. інфляційних нарахувань та 462,59 грн. три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачами не надано доказів, що підтверджують відсутність їх вини у порушенні зобовязання.

Враховуючи ту обставину, що відповідачі позовні вимоги належними та допустимими засобами доказування не спростували, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, вимоги останнього підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів солідарно 34 668,75 грн. основного боргу, 3241,47грн-пені,1525,43грн. інфляційних нарахувань та 462,59грн. три проценти річних визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Що стосується заяви Позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок Відповідача-2 та майно за переліком, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Розглянувши у судовому засідання заяву позивача про забезпечення позову та наявні документи по справі, вважає заяву позивача необгрунтовною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки ним всупереч вимогам ст. 66 ГПК України не надано до суду доказів того, що невжиття запобіжних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Що стосується додаткових витрат, понесених у звязку із досудовим врегулюванням спору та підготовкою до судового розгляду справи в сумі 6000 грн. заявлених Позивачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 10 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В підтвердження сплати відповідних послуг, Позивач надав суду платіжні доручення № 103 від 23.03.2010 року на суму 900,00грн. та платіжне доручення №104 від 23.03.2010 року на суму 5100,00грн.

Як вбачається із поданих платіжних доручень, зокрема із платіжного доручення №104 від 23.03.2010 в графі призначення платежу зазначено "поповнення карткового рахунку НОМЕР_3 ОСОБА_6. Таким чином, платіжне доручення №104 від 23.03.2010 року не є належним доказом оплати послуг адвоката згідно з Договором №1 від 22.03.2010року.

Крім того, нормами процесуального права передбачено відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені учасником судового процесу за отримання лише послуг адвокатів, а не інших представників такого учасника. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".Дія цього закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Позивач не надав суду жодного підтвердження того, що ОСОБА_6займається адвокатською діяльністю.

Враховуючи викладене вище суд вважає, що дані витрати не обґрунтовані, в звязку з чим не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідачів, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останніх солідарно покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 399,00грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,611,614, 629, 692,1138 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекарський дім" задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентиф. код НОМЕР_1) та з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (юридична адреса:АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2, ідентиф. код НОМЕР_2), а у випадку відсутності коштів з будь-яких інших рахунків, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекарський дім"(04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського,2/20, код ЄДРПОУ 31239047) 34 668(тридцять чотири тисячі шістсот шістдесят вісім) грн. 75 коп. - основного боргу,3 241(три тисячі двісті сорок одна)грн. 47коп -пені, 462(чотириста шістдесят дві)грн.59коп-3% річних, 1525(одна тисяча п"ятсот двадцять п"ять)грн.43коп-інфляційне збільшення суми боргу, 399(триста дев"яносто дев"ять)грн. 00 коп.- витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Пекарський дім" у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на рахунки та майно Відповідачів.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Пекарський дім"(04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського,2/20, код ЄДРПОУ 31239047) з Державного бюджету України зайво сплачені витрати по сплаті державного мита у розмірі 61(шістдесят одна)грн.50коп.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Хоменко М.Г.

Дата підписання рішення: 11.06.2010