Рішення № 100208384, 30.09.2021, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/627/21

номер провадження 2/695/778/21

30 вересня 2021 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді Ушакової К.М.

за участю секретаря судового засідання - Біленко Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особи: служба у справах дітей Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області, ОСОБА_4 про виселення з житлового приміщення та за зустрічним позовом представника ОСОБА_1 адвоката Бочарова Олександра Михайловича до акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки,

в с т а н о в и в:

до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулося Акціонерне товариство «Альфа-Банк» з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: служба у справах дітей Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області, ОСОБА_4 , в якому просить виселити відповдачів з квартири загальною площею 52,00 кв м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_4 було укладено договір кредиту. В якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між сторонами також було укладено іпотечний договір, відповідно до якого передано в іпотеку квартиру загальною площею 52,00 кв м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з невиконанням умов кредитного та іпотечного договорів, рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01.03.2010 у справі № 2-227/2010 звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на спірну квартиру, яка належить на праві власності ОСОБА_4 для задоволення грошових вимог Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» щодо стягнення заборгованості за кредитом. Відповідно до довідки відділу «Центр надання адміністративних послуг у місті Золотоноша» Виконавчого комітету Золотоніської міської ради від 19.08.2019 № 805 у спірному житлі зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітні: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Як зазначено у позові, подальша реєстрація у спірному житлі, яке є предметом іпотеки, унеможливлює його реалізацію, внаслідок чого порушуються законні права та інтереси іпотекодержателя. Тому, посилаючись на положення ст. 109 Житлового кодексу Української РСР, ст. 40 Закону України «Про іпотеку», позивач просить примусово виселити відповідачів із спірного житла.

Ухвалою судді від 16.03.2021 відкрито провадження у справі за даним позовом за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання з розгляду справи.

12 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа ОСОБА_4 , в якому просить визнати недійсним договір іпотеки від 23.05.2007 № 895/06-034-318, укладений між ОСОБА_4 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», який посвідчений приватним нотаріусом Золотоніського міського нотаріального округу Сахно Валентиною Іванівною та зареєстрований у реєстрі 23.05.2007 за № 2169.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, ОСОБА_1 вказує, що спірна квартира придбана ОСОБА_4 під час перебування з нею у шлюбі, тому є спільною сумісною власністю. При укладенні спірного договору іпотеки відповідно до ст. 578 ЦК України та ст. 6 Закону України «Про іпотеку» вимагалась нотаріально засвідчена згода ОСОБА_1 , як співвласника майна. Однак такої згоди остання не надавала, що в силу положень ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 205 ЦК України є підставою для визначення правочину недійсним.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29.04.2018 прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки до спільного розгляду з первісним позовом.

Заперечуючи проти задоволення зустрічного позову, представником Акціонерного товариства «Альфа-Банк» надано до суду відзив, в якому вказує про безпідставність зустрічних позовних вимог, оскільки згідно з заявою, посвідченою приватним нотаріусом Золотоніського міського нотаріального округу Сахно Валентиною Іванівною та зареєстрованою у реєстрі 23.05.2007 за № 2167, ОСОБА_1 не заперечує проти передачі в іпотеку її чоловіком ОСОБА_4 , придбаної ним в період перебування в зареєстрованому шлюбі квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і яка є їх спільною власністю під кредит, наданий Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк».

Ухвалою суду від 07.09.2021 закрито підготовче засідання, призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» у судове засідання не з`явився. До початку судового засідання представник Акціонерного товариства «Альфа-Банк» Луньова А.Г. подала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Підтримала позовні вимоги первісного позову та просила відмовити у задоволенні позовних вимог зустрічного позову.

Представник відповідача ОСОБА_1 , яка є законним представником неповнолітніх ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , та третьої особи ОСОБА_4 за первісним позовом та позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_4 за зустрічним позовом адвокат Бочаров О.М. у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Підтримав позовні вимоги зустрічного позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог первісного позову.

Представник третьої особи служби у справах дітей Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області у судове засідання не з`явився. До початку розгляду справи подали до суду заяву про розгляд справи без участі представника.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 від 04.03.2006, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Золотоноша Золотоніського міськрайонного управління юстиції Черкаської області ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зареєстрували шлюб 04.03.2006, про що в Книзі реєстрації шлюбів 04.03.2006 зроблено відповідний актовий запис за № 29, після реєстрації шлюбу прізвище дружини – ОСОБА_6 .

Згідно з кредитним договором №895/06-034-318 від 23.05.2007, укладеним між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_4 , Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» надало позичальнику – ОСОБА_4 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 33 623, 00 Швейцарських франків, зі сплатою 9,45 % процентів річних та порядком погашення суми основної заборгованості до 20 числа кожного місяця згідно з графіком, який вказаний в пп. 1.1.1 п. 1 ст. 1 цього договору, терміном погашення заборгованості до 22.03.2032.

Відповідно до п. 1.2 вказаного кредитного договору кредит надавався позичальнику на наступні цілі: придбання нерухомого майна – квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

У якості забезпечення ОСОБА_4 як позичальником виконання своїх обов`язків за даним кредитним договором №895/06-034-318 від 23.05.2007, між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 також було укладено договір іпотеки від 23.05.2007 № 895/06-034-318, який посвідчений приватним нотаріусом Золотоніського міського нотаріального округу Сахно Валентиною Іванівною та зареєстрований у реєстрі 23.05.2007 за № 2169.

За умовами вказаного договору іпотеки від 23.05.2007 № 895/06-034-318 ОСОБА_4 передав в іпотеку Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» квартиру загальною площею 52,00 кв м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та яка належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 23.05.2007 з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , посвідченого 23.05.2007 приватним нотаріусом Золотоніського міського нотаріального округу Сахно В.І. та зареєстрований у реєстрі за № 2165.

Згідно з заявою від 23.05.2017, посвідченою приватним нотаріусом Золотоніського міського нотаріального округу Сахно Валентиною Іванівною та зареєстрованою у реєстрі 23.05.2007 за № 2167, ОСОБА_1 не заперечує проти передачі в іпотеку її чоловіком ОСОБА_4 , придбаної ним в період перебування в зареєстрованому шлюбі квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і яка є їх спільною власністю під кредит, наданий Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк».

Також у вказаній заяві ОСОБА_1 погоджується на те, щоб умови договору визначались її чоловіком самостійно.

У випадку невиконання умов кредитного договору ОСОБА_1 у заяві від 23.05.2017, посвідченою приватним нотаріусом Золотоніського міського нотаріального округу Сахно Валентиною Іванівною та зареєстрованою у реєстрі 23.05.2007 за № 2167, не заперечує проти реалізації вищевказаного майна.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01.03.2010 у справі № 2-227/2010/2306, яке набрало законної сили 26.03.2010, позов Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії до ОСОБА_4 задоволено: звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру що знаходить за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_4 , для задоволення грошових вимог Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії за кредитним договором № 895/06-034-318 від 23.05.2007 в сумі 43126, 59 швейцарських франків, що згідно з офіційним курсом НБУ еквівалентно 340 736 грн 25 коп; встановлено спосіб реалізації квартири за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження; стягнуто з ОСОБА_4 на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії судові витрати в сумі 1820 грн.

У подальшому 10.04.2010 Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області видано виконавчий лист з примусового виконання зазначеного судового рішення у цивільній справі № 2-227/2010/2306.

Відповідно до відміток наявних у даному виконавчому листі, його неодноразово повертали без виконання з підстав передбачених п. 3, 9 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999 № 606-XIV, п. 2 ч. 4 ст. 4, п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Згідно з довідкою відділу «Центр надання адміністративних послуг у місті Золотоноша» Виконавчого комітету Золотоніської міської ради від 19.08.2019 № 805 у спірному житлі зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітні: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк», внаслідок якої правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків є АТ «Альфа-Банк», останнє звернулось 23.02.2021 з вимогою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про добровільне виселення з квартири загальною площею 52,00 кв м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується реєстром рекомендованих поштових відправлень, фіскальним чеком Укрпошти від 23.02.2021, та списком № 1011 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог у первісному та зустрічному позовах, суд бере до уваги, що спірна квартира була придбана ОСОБА_4 за кредитні кошти, кредит був наданий йому в іноземній валюті, повернення якого забезпечувалося переданою в іпотеку квартирою, при цьому доказів наявності іншого житла у відповідачів, двоє з яких є неповнолітніми сторони суду не надали.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном.

Розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Згідно з частиною першою статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Відповідно до частини третьої статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

Згідно з положеннями ст. 578 ЦК України та ч. 2 ст. 6 Закону України «Про іпотеку» майно, яке є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою всіх співвласників. Умовою передачі співвласником нерухомого майна в іпотеку своєї частки в спільному майні без згоди інших співвласників є виділення її в натурі та реєстрація права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

Відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Посилаючись на недійсність договору іпотеки від 23.05.2007 № 895/06-034-318, укладеному між ОСОБА_4 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», та посвідченому приватним нотаріусом Золотоніського міського нотаріального округу Сахно В.І., зареєстрований у реєстрі 23.05.2007 за № 2169, ОСОБА_1 у зустрічному позові вказувала на відсутність її нотаріально посвідченої згоди як іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення договору іпотеки, що позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном.

Однак з наданої представником Акціонерного товариства «Альфа-Банк» копії заяви від 23.05.2017, посвідченої приватним нотаріусом Золотоніського міського нотаріального округу Сахно В.І., зареєстрованої у реєстрі 23.05.2007 за № 2167, ОСОБА_1 не заперечує проти передачі в іпотеку її чоловіком ОСОБА_4 , придбаної ним в період перебування в зареєстрованому шлюбі квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і яка є їх спільною власністю під кредит, наданий Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк».

Також у вказаній заяві ОСОБА_1 погоджується на те, щоб умови договору визначались її чоловіком самостійно.

У випадку невиконання умов кредитного договору ОСОБА_1 у заяві від 23.05.2017, посвідченої приватним нотаріусом Золотоніського міського нотаріального округу Сахно В.І., зареєстрованої у реєстрі 23.05.2007 за № 2167, не заперечує проти реалізації вищевказаного майна.

Відтак, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень ОСОБА_1 в обґрунтування зустрічного позову та відсутність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним.

З огляду на викладене у задоволенні зустрічного позову належить відмовити повністю.

Щодо позовних вимог за первісним позовом, суд зазначає про таке.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (п. 1 ст. 1054 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( п. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість ним виконання свого грошового зобов`язання.

Статтею 572 ЦК України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторам цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

У разі невиконання обов`язків, забезпечених заставою, заставодержатель отримує право звернення стягнення на предмет застави (ч. 1 ст. 589 ЦК України).

Згідно з положеннями ст. 575 ЦК України, одним із видів застави є іпотека.

У частині першій статті 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що іпотека – це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, передбачених статтею 12 вказаного Закону.

Обґрунтовуючи позовні вимоги за первісним позовом, АТ «Альфа-Банк» посилається на п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», згідно з яким задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред`явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред`явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01.03.2010 у справі № 2-227/2010/2306, яке набрало законної сили 26.03.2010, позов Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії до ОСОБА_4 задоволено: звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_4 , для задоволення грошових вимог Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії за кредитним договором № 895/06-034-318 від 23.05.2007 в сумі 43126, 59 Швейцарських франків, що згідно з офіційним курсом НБУ еквівалентно 340 736,25 грн.; встановлено спосіб реалізації квартири за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження; стягнуто з ОСОБА_4 на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії судові витрати в сумі 1820 грн.

Водночас, ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 Житлового кодексу Української РСР (далі – ЖК УРСР), у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина третя статті 109 ЖК УРСР регулює порядок виселення громадян.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 109 ЖК УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Згідно з ч. 3 ст. 109 ЖК УРСР звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 109 ЖК УРСР виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті.

Крім того, при вирішенні даної справи суд зауважує, що Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», чинним станом на час виникнення спірних правовідносин та звернення АТ «Альфа-Банк» з первісним позовом до суду (05.03.2021 згідно з відміткою поштового відділення про відправлення), було запроваджено мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, тобто і на виселення із такого майна.

Суд зауважує, що держава цілеспрямовано вносила законодавчі обмеження, направлені на захист прав громадян України, щодо виселення, які пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитами, наданими в іноземній валюті та забезпеченими іпотекою. Вказана обставина обумовлена тим, що фізична особа, яка отримала кредит у іноземній валюті, не має впливу на здешевлення гривні, коливання валютного курсу, проте саме держава зобов`язана забезпечувати як дотримання прав усіх суб`єктів, так і баланс прав, у тому числі і прав кредитодавця та позичальника у кредитних правовідносинах.

Крім того, при вирішенні первісного позову суд зауважує, що згідно з п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13.04.2021 № 1381-ІХ, який набрав чинності 23.04.2021 визначено, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втрачає чинність через п`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Тобто, станом на час виникнення спірних правовідносин та звернення АТ «Альфа-Банк» з первісним позовом до суду (05.03.2021 згідно з відміткою поштового відділення про відправлення) Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» був чинним.

При цьому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13.04.2021 № 1381-ІХ, який набрав чинності 23.04.2021, внесено зміни до п.2 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» виклавши його в наступній редакції: «2. Дія цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після дня набрання чинності цим Законом, крім пункту 6 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, та пункту 7 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, які відповідають викладеним у зазначеному пункті критеріям».

Також доповнено розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 7 такого змісту:

«Зобов`язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у цьому пункті критеріям (незалежно від дати укладення договору), підлягають обов`язковій реструктуризації на вимогу позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представника (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом:

1) обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті (далі у цьому пункті - договір), у разі:

наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника;

відсутності станом на 1 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше 1 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв`язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 1 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 1 січня 2014 року) у зв`язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації;

2) виконання зобов`язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку" у вигляді майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об`єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом "г" частини першої статті 121 Земельного кодексу України.

Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:

предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об`єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

3) реструктуризація зобов`язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом, крім таких випадків:

у разі смерті позичальника (або особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) протягом строку, передбаченого абзацом першим цього підпункту, спадкоємець, до якого перейшли права та обов`язки позичальника, може подати заяву про проведення реструктуризації протягом двох місяців з дня одержання відповідного свідоцтва про право на спадщину;

у разі наявності на день набрання чинності цим пунктом у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов`язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов`язань за яким подається заява, та/або права та обов`язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов`язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі;

у разі залучення позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) у встановленому законодавством порядку до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у період, що припадає на тримісячний строк з дня набрання чинності цим пунктом, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня завершення такого залучення.

Крім того, у разі визнання судом поважними інших причин неподання заяви про проведення реструктуризації протягом тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом суд може встановити інший строк для подання заяви.

Якщо строк подання заяви про проведення реструктуризації пропущено позичальником з поважних причин (хвороба, перебування за межами території України тощо), кредитор за клопотанням позичальника має право подовжити строк подання заяви про проведення реструктуризації на два місяці.

У разі пропуску позичальником строків, зазначених у цьому підпункті, кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом;

4) у заяві про проведення реструктуризації зазначаються:

прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) позичальника;

найменування кредитодавця (повне або скорочене);

інформація про дату укладення договору, яким передбачені зобов`язання, щодо реструктуризації яких подається заява;

інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника);

інформація про всі наявні у власності позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) на дату підписання заяви об`єкти нерухомого майна, віднесені до об`єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об`єкт нерухомого майна та його адреса);

інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання майнового поручителя та про всі наявні у його власності на дату підписання заяви об`єкти нерухомого майна, віднесені до об`єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об`єкт нерухомого майна та його адреса), - у разі наявності майнового поручителя;

документи, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві (документи про склад сім`ї, про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя) та членів його сім`ї - на вимогу кредитора), розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім`ї іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя).

У разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у цьому підпункті, кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом.

Заявник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві про проведення реструктуризації інформації. У разі якщо заявник не зазначив у заяві про проведення реструктуризації об`єкт нерухомого майна, віднесений до об`єктів житлового фонду, що на момент підписання заяви належав на праві власності позичальнику (особі, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або майновому поручителю, або заявник зазначив недостовірну інформацію про зареєстроване на момент підписання заяви місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або майнового поручителя, або заявник зазначив недостовірну інформацію про фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або майнового поручителя, то в разі встановлення однієї з цих обставин судом або в разі підтвердження однієї з таких обставин наявними у кредитора офіційними документами (виданими суб`єктами, уповноваженими відповідно до закону видавати такі документи), це є підставою для відмови у проведенні передбаченої цим пунктом реструктуризації. Якщо реструктуризацію відповідно до цього пункту проведено, це є підставою для відновлення грошових зобов`язань позичальника, які існували станом на день, що передував дню проведення такої реструктуризації, із зменшенням таких грошових зобов`язань на суми сплачених з дня проведення реструктуризації платежів;

5) не здійснюється відповідно до цього пункту реструктуризація зобов`язань за договорами, усі зобов`язання за якими до дня набрання чинності цим пунктом реструктуризовано, за умови вираження усіх грошових зобов`язань виключно у грошовій одиниці України (гривні) без визначення грошового еквівалента будь-якого із зобов`язань в іноземній валюті;

6) за результатами проведення реструктуризації на позичальника (особу, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) покладається такий вичерпний перелік зобов`язань перед кредитором:

сплачувати суму заборгованості із сплати кредиту, що вважається не погашеною за результатами проведення реструктуризації, рівними частинами щомісяця (починаючи з 30 дня після дня проведення реструктуризації і надалі через кожний місяць) протягом 10 років з дня проведення реструктуризації, а якщо договором, відповідно до якого надано кредит, встановлено пізніший строк повного погашення суми кредиту, - протягом такого строку;

сплатити суму заборгованості із сплати процентів за користування кредитом за період до дня, що передує дню проведення реструктуризації, що вважається не погашеною за результатами проведення реструктуризації;

сплачувати проценти за користування кредитом за період з дня проведення реструктуризації, що нараховуються на непогашений залишок суми кредиту в розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні (застосовується останнє значення індексу, встановлене на початок календарного дня, в який проводиться реструктуризація), збільшеного на один процентний пункт.

Надалі розмір процентів за користування кредитом змінюється через кожен календарний рік з дня проведення реструктуризації та встановлюється у розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні (застосовується останнє значення індексу, встановлене на початок календарного дня, в який здійснюється зміна розміру процентів за користування кредитом), збільшеному на один процентний пункт.

Проценти за користування кредитом нараховуються та сплачуються щомісяця, починаючи з 30 дня після дня проведення реструктуризації;

сплатити пеню за кожний день прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого абзацами другим - четвертим цього підпункту, починаючи з дев`яностого дня після дня проведення реструктуризації, у розмірі половини облікової ставки Національного банку України;

оплачувати здійснення страхування, якщо такий обов`язок передбачений договором або договором іпотеки.

Зазначений у цьому підпункті перелік не поширюється на грошові зобов`язання позичальника перед поручителем або заставодавцем, що виникли у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника до дня проведення реструктуризації;

7) усі інші зобов`язання позичальника перед кредитором за договором, зобов`язання за яким реструктуризуються, не передбачені підпунктом 6 цього пункту, за результатами проведення реструктуризації вважаються погашеними;

8) погашена до дня проведення реструктуризації сума неустойки, крім суми неустойки, погашеної шляхом прощення, зараховується як погашення існуючого станом на день, що передує дню проведення реструктуризації, непогашеного залишку суми кредиту (в першу чергу) та заборгованості із сплати процентів за користування кредитом за період до дня, що передує дню проведення реструктуризації (у другу чергу);

9) якщо до дня проведення реструктуризації застосовувався розмір процентів за користування кредитом, що перевищував розмір українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб в іноземній валюті, у якій відповідно до договору було виражено грошові зобов`язання у період застосування зазначеного розміру процентів (а в разі визначення у договорі грошового еквівалента будь-якого із зобов`язань в іноземній валюті - розмір українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб в іноземній валюті, в якій було визначено грошовий еквівалент будь-якого із зобов`язань у період застосування зазначеного розміру процентів), то при проведенні реструктуризації сума грошових зобов`язань позичальника зменшується на суму такого перевищення у такій черговості:

у першу чергу зменшується наявна на день реструктуризації сума заборгованості із сплати процентів за користування кредитом за період до дня, що передує дню проведення реструктуризації;

у другу чергу зменшується наявна на день реструктуризації сукупна сума заборгованості із сплати кредиту (прострочена заборгованість та заборгованість, строк сплати якої не сплив).

Для обчислення суми перевищення за 2012 рік та наступні роки застосовується останнє значення українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у відповідній іноземній валюті, встановлене у році, що передує року застосування розміру процентів за користування кредитом.

Для обчислення суми перевищення за періоди до 2011 року включно застосовується перше значення українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у відповідній іноземній валюті, встановлене у 2011 році.

У разі якщо грошові зобов`язання визначено в іноземній валюті, значення українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у якій не встановлювалося, застосовується відповідне значення українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у євро;

10) якщо станом на день проведення реструктуризації наявні одночасно такі умови:

у договорі, зобов`язання за яким підлягають реструктуризації відповідно до цього пункту, здійснено заміну кредитора внаслідок відступлення права вимоги;

поточний кредитор з причини ненадання йому кредитодавцем, наступними кредиторами, до яких переходили права кредитодавця, всієї інформації про історію здійснення платежів, у тому числі інформації про дату здійснення кожного платежу, суму кожного здійсненого платежу, інформації про призначення кожного здійсненого платежу, суму наявної простроченої заборгованості станом на 1 січня 2014 року за кожним видом наявного грошового зобов`язання, не здійснив протягом 60 днів з дня проведення реструктуризації передбачені підпунктом 9 цього пункту обчислення та/або обчислення наявної станом на 1 січня 2014 року простроченої заборгованості (окремо за кожним видом грошового зобов`язання та окремо за простроченими платежами, строк сплати яких відповідно до договору спливає після 1 січня 2014 року, але які кредитор вимагав повернути достроково у зв`язку з простроченням позичальником платежів);

сукупна сума усіх передбачених договором грошових зобов`язань (а саме, непогашених на момент відступлення грошових зобов`язань із сплати кредиту та зобов`язань із сплати процентів за користування кредитом), право вимоги за яким відступлено, перевищує розмір плати, сплаченої поточним кредитором за відступлення такого права вимоги,

то передбачені підпунктом 9 цього пункту обчислення не здійснюються. При цьому грошові зобов`язання позичальника перед таким поточним кредитором зменшуються на суму такого перевищення у такій черговості:

у першу чергу зменшується наявна на день реструктуризації сукупна сума заборгованості із сплати кредиту (прострочена заборгованість та заборгованість, строк сплати якої не сплив);

у другу чергу зменшується наявна на день реструктуризації сума заборгованості із сплати процентів за користування кредитом за період до дня, що передує дню проведення реструктуризації.

У разі відступлення поточному кредиторові прав вимоги за грошовими зобов`язаннями, передбаченими одночасно кількома договорами, без визначення при цьому суми плати за відступлення права вимоги щодо кожного з таких договорів окремо, сума, яку сплатив поточний кредитор за відступлення йому права вимоги за грошовими зобов`язаннями, передбаченими договором, що підлягає реструктуризації відповідно до цього пункту, обчислюється у такий спосіб: А=Б/ВхГ, де А - сума, яку сплатив поточний кредитор за відступлення йому права вимоги за договором, грошові зобов`язання за яким підлягають реструктуризації відповідно до цього пункту; Б - сукупна сума, сплачена поточним кредитором за відступлення йому права вимоги; В - сукупна сума усіх грошових зобов`язань за договорами, права вимоги за якими відступлено; Г - сукупна сума грошових зобов`язань за договором, право вимоги за яким відступлено, що підлягають реструктуризації відповідно до цього пункту;

11) сукупна сума усієї заборгованості (простроченої заборгованості та заборгованості, строк сплати якої не закінчився) із сплати кредиту, отримана за результатами проведення передбачених підпунктами 8, 9 та 10 обчислень, виражається у гривні із застосуванням такого курсу гривні до відповідної іноземної валюти (в якій виражена така заборгованість або у якій визначено грошовий еквівалент такої заборгованості): середнє значення між офіційним курсом гривні до такої іноземної валюти, встановленим Національним банком України на день проведення реструктуризації, та офіційним курсом гривні до такої іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату надання кредиту. Така сума заборгованості із сплати кредиту вважається не погашеною за результатами проведення реструктуризації;

сукупна сума заборгованості із сплати процентів за користування кредитом за період до дня, що передує дню проведення реструктуризації, отримана за результатами проведення передбачених підпунктами 8, 9 та 10 обчислень, виражається у гривні із застосуванням такого курсу гривні до відповідної іноземної валюти (в якій виражена така заборгованість або у якій визначено грошовий еквівалент такої заборгованості): середнє значення між офіційним курсом гривні до такої іноземної валюти, встановленим Національним банком України на день проведення реструктуризації, та офіційним курсом гривні до такої іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату надання кредиту. Така сума заборгованості із сплати процентів за користування кредитом за період до дня, що передує дню проведення реструктуризації, вважається не погашеною за результатами проведення реструктуризації.

У разі якщо сукупна сума заборгованості із сплати кредиту (що вважається не погашеною за результатами проведення реструктуризації) та заборгованості із сплати процентів за користування кредитом за період до дня, що передує дню проведення реструктуризації (яка вважається не погашеною за результатами проведення реструктуризації), має від`ємне значення, таке від`ємне значення вважається таким, що дорівнює нулю;

12) днем проведення реструктуризації вважається день отримання кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя або заставодавця у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника, заяви про проведення відповідно до цього пункту реструктуризації. Кредитор зобов`язаний не пізніше 60 днів з дня реструктуризації здійснити всі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації, та надіслати позичальнику, поручителю та іншим зобов`язаним за договором особам поштою рекомендованим листом інформацію про зміну зобов`язань за результатами проведення реструктуризації (включаючи інформацію про всі наявні зобов`язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів). Також відповідна інформація у письмовому вигляді безоплатно надається зазначеним особам особисто на їхню вимогу;

13) після проведення реструктуризації збільшення суми кредиту на суму простроченого зобов`язання із сплати процентів за користування кредитом та/або на суму пені забороняється;

у разі прострочення виконання грошового зобов`язання позичальником після проведення реструктуризації суми сплачених боржником платежів зараховуються відповідно до черговості, передбаченої статтею 19 цього Закону;

після проведення реструктуризації встановлені підпунктом 5 цього пункту розмір процентів за користування кредитом та розмір пені не можуть бути збільшені за згодою сторін договору, але можуть бути зменшені;

після проведення реструктуризації строк погашення суми кредиту, встановлений за результатами проведення реструктуризації, не може бути зменшений за згодою сторін, але може бути збільшений. Позичальник має право погасити суму кредиту повністю або частково раніше за встановлені в результаті реструктуризації строки. Покладання на позичальника у зв`язку з реалізацією такого права будь-яких додаткових грошових чи інших майнових обов`язків забороняється;

14) подальше виконання реструктуризованих зобов`язань за кредитом здійснюється позичальником відповідно до умов договору з урахуванням умов проведеної реструктуризації та норм Закону України "Про споживче кредитування";

15) вимоги цього пункту щодо обов`язкової реструктуризації зобов`язань поширюються, зокрема, на зобов`язання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) перед Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (у разі переходу до нього прав кредитора).

Передбачені цим пунктом обов`язки кредитора поширюються, зокрема, на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (у разі переходу до нього прав кредитора);

16) кредитодавець, наступні кредитори за договором зобов`язані надати поточному кредитору на його вимогу, а також позичальнику на його вимогу всю наявну інформацію про історію здійснення платежів, у тому числі інформацію про дату здійснення кожного платежу, суму кожного здійсненого платежу, інформацію про призначення кожного здійсненого платежу, суму наявної простроченої заборгованості станом на 1 січня 2014 року за кожним видом наявного грошового зобов`язання, за договором, не пізніше 14 днів з дня отримання такої вимоги;

кредитор, до якого перейшли права кредитодавця внаслідок відступлення права вимоги, зобов`язаний надати позичальнику (особі, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) на його вимогу (не пізніше 14 днів з дня отримання такої вимоги) належним чином завірену таким кредитором копію документа, яким визначено розмір плати, що сплачена за відступлення права вимоги;

17) дія іпотечних договорів та договорів застави, укладених з метою забезпечення договорів, зобов`язання за якими реструктуризовані відповідно до цього пункту, продовжується без нотаріального посвідчення до дати виконання позичальником зобов`язань за договором».

Крім того, при вирішенні первісного позову суд зауважує, що згідно з п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13.04.2021 № 1381-ІХ, який набрав чинності 23.04.2021, визначено, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втрачає чинність через п`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом.

При цьому відповідно до п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13.04.2021 № 1381-ІХ, який набрав чинності 23.04.2021 упродовж строку, передбаченого цим Законом для подання заяви про проведення відповідно до пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» реструктуризації, та упродовж 60 днів після закінчення зазначеного строку забороняється:

примусове звернення стягнення (відчуження без згоди власника) на предмет іпотеки, що є забезпеченням виконання зобов`язань, які підлягають реструктуризації на підставі заяви про проведення реструктуризації;

набуття іпотекодержателем на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі у власність предмета іпотеки, що є забезпеченням виконання зобов`язань, які підлягають реструктуризації на підставі заяви про проведення реструктуризації;

продаж іпотекодержателем третій особі на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі предмета іпотеки, що є забезпеченням виконання зобов`язань, які підлягають реструктуризації на підставі заяви про проведення реструктуризації.

Таким чином, на підставі викладеного вище, та враховуючи, що станом на час виникнення спірних правовідносин та звернення АТ «Альфа-Банк» з первісним позовом до суду (05.03.2021 згідно з відміткою поштового відділення про відправлення) Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» був чинним, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Також при вирішенні первісного позову суд зауважує, що станом на час вирішення даної справи Законом України «Про споживче кредитування» в редакції закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13.04.2021 № 1381-ІХ, який набрав чинності 23.04.2021, позичальникам за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті надано право на звернення до кредитора про реструктуризацію таких зобов`язань.

Однак доказів звернення ОСОБА_4 до АТ «Альфа-Банк» про реструктуризацію зобов`язання за договором кредиту № 895/06-034-318 сторони суду не надали.

Крім того, сторони суду не надали також доказів наявності іншого житла у відповідачів, двоє з яких є неповнолітніми.

Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною другою ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ЦПК України визначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з положеннями статті 81 ЦПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з статтею 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Положеннями статті 13 ЦПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Із матеріалів справи вбачається відсутність будь-яких заяв та клопотань представника позивача щодо витребування доказів у зв`язку з неможливістю їх отримання.

Зважаючи на вищевикладене, виходячи із меж заявлених позовних вимог за первісним та зустрічним позовам, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні первісного та зустрічного позову.

Суд зауважує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, враховуючи, що у задоволенні первісного та зустрічних позовів відмовлено повністю, витрати АТ «Альфа-банк» щодо сплати судового збору за подання позовної заяви тавитрати ОСОБА_1 щодо сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви належить віднести на їх рахунок.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позовних вимог за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 23494714) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особи: служба у справах дітей Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області(місцезнаходження: Черкаська обл., м. Золотоноша, вул. Садовий проїзд, 5; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 26043395), ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) про виселення з житлового приміщення та за зустрічним позовом представника ОСОБА_1 адвоката Бочарова Олександра Михайловича до акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Відповідно до пп.15.5 п.15 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до або через відповідні суди.

Повний текст судового рішення буде складено 08.10.2021.

Суддя: К.М. Ушакова