Рішення № 10019486, 02.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/29002.06.10 За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»

до Відкритого акціонерного товариства «Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» простягнення 26272,41 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Орінко О.Л.

від відповідача:Лінкевич О.В. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»(надалі –ТДВ «СК «Провіта») звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»(надалі –ВАТ НАСК "Оранта") про стягнення 26272,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «СК «Провіта»на підставі договору страхування наземного транспорту №120/02-3928 від 16.08.2007 р. внаслідок настання страхової події –дорожньо-транспортної пригоди (надалі –ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Hyundai Getz», реєстраційний номер АА 5255 ВО, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «ВАЗ 21140», реєстраційний номер 702-09 КА, яким скоєно ДТП, і водій якого визнаний винним у її скоєні, застрахована Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВА/5800270), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2010 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 02.06.2010 р.

У судове засідання 02.06.2010 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 02.06.2010 р. з'явився, надав заперечення на позовну заяву відповідно до тексту якого позовні вимоги визнав в частині 21843,48 грн.

За згодою представників сторін, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.08.2007 р. між ТДВ «СК «Провіта»та Лавринчук Оленою Миколаївною укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №120/02-3928 предметом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки «Hyundai Getz», реєстраційний номер АА 5255 ВО на випадок настання подій, перелік яких наведено у статті 3 договору, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; протиправні дії третіх осіб; стихійні лиха; пожежа; незаконне заволодіння, несподіваних дій непередбачених фізичних сил.

03.07.2008 р. близько 18 год. 20 хв. на Південному шляхопроводі в м. Києві було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля «Hyundai Getz»та автомобіля «ВАЗ 21140», а саме: Стефанишин Л.Ю., керуючи автомобілем «ВАЗ 21140»не дотримавшись безпечної швидкості руху та безпечної дистанції, допустив зіткнення з автомобілем «Hyundai Getz», реєстраційний номер АА 5255 ВО, під керуванням Ковтун М.Л.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Стефанишин Л.Ю. вимог пункту 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Дарницького районного суду м. Києва від 11.07.2008 р. у адміністративній справі №3-34746/08, відповідно до якої Стефанишина Леоніда Юрійоєвича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Відповідно до висновку спеціаліста №767 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку складеного 08.10.2008 р. судовим експертом-автотоварознавцем Коваль Ігорем Миколайовичем та калькуляцій ремонту вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai Getz», реєстраційний номер АА 5255 ВО з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в результаті його пошкодження при ДТП складає 24293,54 грн.

22.10.2008 р. власник застрахованого транспортного засобу –автомобіля «Hyundai Getz»звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

На підставі страхового акта №02-2505-08 затвердженого 13.12.2008 р. та калькуляцій ремонту автомобіля ТДВ «СК «Провіта», виконуючи свої зобов'язання за договором страхування наземного транспорту №120/02-3928 від 16.08.2007 р., сплатило своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 23498,07 грн., що підтверджується платіжним дорученням №25899 від 16.12.2008 р.

Крім того, здійснюючи розслідування причин та обставин страхової події, ТДВ «СК «Провіта»було понесено витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 350,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2963 від 30.07.2008 р.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до ТДВ «СК «Провіта»перейшло в межах суми 23498,07 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а також позивачем понесені майнові витрати на виконання зобов’язання по відшкодуванню шкоди у розмірі 350,00 грн.

Довідкою Головного управління відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Дарницького району при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві №10 від 14.07.2008р. вбачається, що транспортний засіб –автомобіль «ВАЗ 21140», яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Hyundai Getz», належить громадянину Стефанишин Л.Ю. та знаходився під його керуванням.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина Стефанишин Л.Ю. встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ 21140», реєстраційний номер 702-09 КА відшкодовується Стефанишин Л.Ю.

Цивільно-правова відповідальність Стефанишин Л.Ю., як власника автомобіля «ВАЗ 21140», реєстраційний номер 702-09 КА, застрахована ВАТ НАСК «Оранта»згідно із полісом №ВА/5800270.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № №ВА/5800270) винесено до 3-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі. Строк дії з 01.01.2008 р. (0:00) по 31.12.2008 р.

Відповідно до п.4 полісу № №ВА/5800270 страхувальником –особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є Стефанишин Л.Ю., а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації Стефанишин Л.Ю., автомобіля «ВАЗ 21140»була застрахована ВАТ НАСК «Оранта».

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс №ВА/5800270) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 35 000,00 грн., франшиза –0,00 грн. (пункт 2 полісу).

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai Getz»з урахуванням зносу, становить 21843,48 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 23498,07 грн.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Листом №1/08-719 від 17.08.2009 р., до якого додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яке отримане відповідачем 19.08.2009 р., позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 23848,07 грн.

Враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом №ВА/5800270 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, відповідач зобов’язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 21843,48 грн.

Суд відзначає, що розмір витрат, які відшкодовуються відповідачем обмежено, зокрема ст.29 Закону, а саме в даному випадку, вартістю відновлювального ремонту згідно звіту експерта, а не фактичним розміром заподіяної шкоди, а відтак підстав для покладення відповідальності на відповідача за витрати згідно калькуляції ремонту автомобіля у розмірі 1 654,59 грн. (23 498,07 грн. –21 843,48 грн.) відсутні.

Стосовно заявленої до стягнення суми витрат на проведення автотоварознавчої експертизи, як шкоди пов'язаної з встановленням вартості матеріального збитку, суд відзначає наступне.

Статтею 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховик зобов’язаний терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

Разом із цим, на підставі матеріалів справи судом встановлено, що позивач самостійно замовляв та проводив автотоварознавче дослідження для визначення розміру відшкодування потерпілому, при цьому позивачем не доведено, що відповідач був у визначений п. 34.1 Закону строк повідомлений про факт настання ДТП його учасниками чи позивачем, а відтак відповідач був позбавлений можливості направити свого аварійного комісара та самостійно визначити розмір завданих збитків, тим самим уникнути понесення додаткових витрат по оплаті позивачем автотоварознавчого дослідження у заявленій до стягнення сумі. Тобто, вина відповідача у понесенні позивачем спірної суми коштів на відшкодування вартості автотоварознавчого дослідження відсутня.

Відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є спеціальним відносно інших нормативно-правових актів щодо виплати страхового відшкодування за полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховиком відшкодовується тільки оцінена, відповідно до закону, шкода, при цьому види витрат, які відшкодовуються страховиком, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу визначаються законом та ним обмежуються (пункт 22.2 статті 22, статті 28, 29, 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

До того ж, за змістом п. 34.2 ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодовуються витрати потерпілого на проведення експертизи, а в даному випадку такі витрати понесені не потерпілим.

Виходячи з зазначеного, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми в розмірі 350,00 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження.

При цьому, позивач не позбавлений можливості звернутись з вимогою про відшкодування витрат на проведення експертизи до винної особи.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 2424,34 грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання якщо це встановлено договором або законом може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Пунктом 37.2 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Позивач розраховує пеню за період з 19.09.2009 р. по 18.03.2010 р. за подвійною обліковою ставкою Національного банку України за прострочення по оплаті 23848,07 грн., проте суд здійснює перерахунок, виходячи з наступного.

По-перше, судом встановлено, що розмір грошового зобов’язання з виконання якого відповідачем допущено прострочення становить 21843,48 грн., а не 23848,07 грн.

По-друге, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки лист ТДВ «СК «Провіта»№1/08-719 від 17.08.2009 р. з пропозицією сплатити страхове відшкодування у розмірі 23848,07 грн. отримане відповідачем 19.08.2009 р. то грошове зобов’язання мало бути виконане до 19.09.2009 р. (включно).

З урахуванням викладеного вимоги про стягнення пені задовольняються судом за період з 20.09.2009 р. (дня наступного за днем, коли зобов'язання мало бути виконано) по 18.03.2010 р. (строк визначений позивачем в позові –в межах шестимісячного строку) за прострочення по оплаті 21843,48 грн., а тому за перерахунком суду розмір пені за прострочення виконання грошового зобов’язання у визначений судом період складає 2208,26 грн. В іншій частині –216,08 грн. пеня нарахована безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код 00034186) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»(07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 7; ідентифікаційний код 31704186) суму страхового відшкодування у розмірі 21843 (двадцять одна тисяча вісімсот сорок три) грн. 48коп., пеню у розмірі 2208 (дві тисячі двісті вісім) грн. 26 коп., державне мито у розмірі 240 (двісті сорок) грн. 52коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 216 (двісті шістнадцять) грн. 05 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     Р.В.Бойко

Повний текст рішення підписаний 11.06.2010 р.