Рішення № 10019456, 30.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/11430.04.10 За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквилон-авто» До                              Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Лузар»

Про                              стягнення 346330,87 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Усова К.В. –представник (дов. №2604/1 від 26.04.2010 р.)

Від відповідача          Василенко С.М. –генеральний директор (протокол №1 від 17.03.2004р.)

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквилон-авто» (далі –позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Лузар»(далі –відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 346330,87 грн. внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №4/09 від 27.09.2007 р.

Ухвалою суду від 22.03.2010 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі №12/114 та призначено розгляд справи на 30.04.2010 р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнає позовні вимоги у розмірі 339 679,10 грн. та повідомляє про сплату відповідачем 6651,77 грн. платіжним дорученням №14 від 18.03.2010 року.

Позивач у заяві про уточнення позовних вимог від 30.04.2010 року підтвердив часткове погашення відповідачем суми основного боргу та просить стягнути з відповідача 339679,10 грн.

В судовому засіданні 30.04.2010 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2007 р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу №4/09 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов’язувався продати, а відповідач зобов’язувався прийняти й оплатити товар, в асортименті, кількості та за ціною згідно з видатковими накладними.

Згідно п. 4.1 Договору сплата вартості отриманого товару проводиться відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача, відповідно до рахунків, виставлених позивачем.

На виконання умов Договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар на підставі видаткових накладних РН № 0008311 від 2.10.2008р. у сумі 23156,10 грн., РН-00084/1 від 15.10.2008р. - 75866,40 грн., РН- 000089 від 29.10.2008р. -95238,00 грн., РН-0000018 від 4.04.2008р. -14572,58 грн., РН - 0000016 від 4.04.2008р. -26126,30 грн., РН-000102 від 7.12.2008р. - 19268,00 грн., РН-0000015 від 28.02 2008р - 16967,46 грн., РН-000099 від 25.11.2008р. - 29140,50 грн., РН-00000 від 4.12.2008р. - 46022, 70 грн., РН -000012 від. 4.02.2008 р. -46022,70 грн.

Проте, вартість отриманого товару відповідачем повністю не оплачена.

Станом на день розгляду спору заборгованість відповідача становить 339679,10 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав та підтвердив існування основного боргу у розмірі 339679,10 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 339679,10 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Лузар»(03038, м. Київ, вул.Федорова, 28, Код 32848252, п/р 26005710609980 у Філії КРУ "Фінанси та кредит", м. Київ, МФО 300937, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквилон-авто" (91000, м. Луганськ, кв.Солнечний, 14а, кв.46 , код 35307335, п/р 26006140371700 в АКІБ "Укрсиббанк", МФО 351005) 339679 (триста тридцять дев'ять тисяч шістсот сімдесят дев'ять) грн. 10 коп. основного боргу, 3396 (три тисячі триста дев’яносто шість) грн. 79 коп. державного мита та 317 (триста сімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                    Л.В.Прокопенко