Рішення № 10019383, 31.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/49131.05.10 За позовом Приватного підприємства «Селена» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України»

про стягнення 25866 грн. 42 коп.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Чабан Ю.В.

від відповідача: Петруня А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 25866 грн. 42 коп., з яких: 23854 40 грн. боргу за надані у січні –квітні 2009 року послуги оренди та 2012, 02 грн. –неустойки (пені). Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язання щодо сплати за договором суборенди нерухомого майна № 133 від 11.02.2008 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.09р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.09.09р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі позивач неодноразово уточнював заявлені позовні вимоги. Відповідно до останньої заяви, яка прийнята судом до розгляду, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 18093 грн. 61 коп., з яких: 10000 грн. 00 коп. недоплаченої суми суборендної плати за користування приміщення за договором суборенди № 133 від 11.02.08р.; 4901 грн. 46 коп. –суму відшкодування рівня інфляції; 2231 грн. 37 коп. – пені за прострочення оплати суборендної плати за серпень –грудень 2008 року та січень –березень 2009 року; 391 грн. 71 коп. –пені за прострочення оплати відшкодування комунальних послуг за серпень –грудень 2008 року та січень –квітень 2009 року; 56 грн. 56 коп. –пені за прострочення оплати відшкодування земельного податку за серпень –грудень 2008 року та січень –квітень 2009 року; 512 грн. 51 коп. –пені за прострочення оплати відшкодування рівня інфляції за серпень –грудень 2008 року та січень- квітень 2009 року.

У відзиві на позов відповідач визнав заявлені позовні вимоги лише в частині стягнення орендної плати за квітень 2009 року. Відповідач вважає безпідставними заявлені позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат, оскільки вони не передбачені договором суборенди нерухомого майна № 133 від 11.02.08р., а сплата земельного податку покладається на власника землі, а не на суборендаря. На думку відповідача, позивачем безпідставно нараховано пеню за прострочення оплати комунальних послуг, компенсації земельного податку та інфляційних нарахувань, оскільки за вищезазначеним договором, пеня нараховується лише на орендну плату, до якої не входять комунальні платежі.

Розгляд справи неодноразово переносився через неналежне виконання сторонами вимог суду, необхідністю витребування нових доказів у справі, можливістю врегулювання спору в позасудовому порядку, а також у зв’язку з перебуванням судді Пригунової А.Б. на лікарняному.

У судовому засіданні 31.05.10р. представники сторін підтримали свої правові позиції.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 31.05.10р. за згодою представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, ?

ВСТАНОВИВ:

11.02.08р. між сторонами було укладено договір піднайму (суборенди) нерухомого майна № 133, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування (піднайм, суборенду) нежитлові приміщення в багатоповерховій будівлі загальною площею 141,7 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Солом’янська, 3, а саме: 7 поверх, кімнати № 4-11, площа кімнати 141,7 кв.м., ціна 1 кв.м. 101 грн. 00 коп., крім того ПДВ –20,20 грн. 00 коп., до сплати 121 грн. 20 коп.

Зазначений факт підтверджується актом приймання –передачі нежитлових приміщень від 20.02.08р., який є додатком № 2 до договору № 133 від 11.02.08р., підписаним у двосторонньому порядку та завіреним печатками сторін.

Відповідно до п. 12.1 договору його укладено строком на 1 рік. Перебіг строку розпочинається з моменту (дати ) підписання сторонами акта приймання –передачі майна в оренду.

Пунктом 3.1 договору № 133 від 11.02.08р. сторонами узгоджено, що за користування майном відповідач щомісячно сплачує на користь позивача суборенду плату, яка не включає експлуатаційні видати позивача по його утриманню. Розмір орендної плати за користування майном на момент укладення цього договору становить 14311 грн. 70 коп., крім того ПДВ 2385 грн. 28 коп., що разом становить 17174 грн. 04 коп.

Згідно з п. 3.2 договору № 133 від 11.02.08р., плата за користування майном перераховується відповідачем на поточний рахунок позивача в банківській установі щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним в повному обсязі.

Сторонами узгоджено, що відповідно до положень п. 3.3 договору № 133 від 11.02.08р., нарахування плати за користування майном починається з дати підписання акта приймання –передачі майна. Останнім днем нарахування плати за користування майном є дата підписання сторонами акту приймання –передачі при поверненні майна позивачу або дати примусового виселення відповідача по рішенню суду органами державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що згідно з п. 3.4 договору оренди № 133 від 11.02.08р., сторони домовилися, що відшкодування вартості комунальних послуг: водопостачання, водовідведення, опалення, а також плата за експлуатаційні витрати (охорона будівлі, виклик міліції, вивіз сміття, прибирання місць загального користування, профдезінфекція, обслуговування ліфтів та електроустановок в місцях загального користування тощо) буде провадитися відповідачем щомісячно на підставі фактичних витрат в пропорційному відношенні до загальної площі приміщень в будівлі, що передані в суборенду відповідачу. Підставою для відшкодування комунальних витрат та оплати експлуатаційних витрат відповідача є відповідний договір про надання послуг, акт виконаних робіт (надання послуг) та рахунок (рахунок –фактура).

Пунктом 1 додаткової угоди № 3 від 01.02.09р. до договору № 133 від 11.02.08р. сторонами продовжено чинність договору, відповідно до якого останнім днем користування майном є 30.04.09р.

Згідно з п. 2 додаткової угоди № 3 від 01.02.09р. до договору № 133 від 11.02.08р. сторонами внесено зміни до п. 3.2 договору, відповідно до яких плата за користування майном перераховується відповідачем на поточний рахунок позивача в банківській установі щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним в повному обсязі.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані умов договору, суд дійшов висновку, що обов’язок відповідача розраховуватися по суборендним платежам щомісячно за період з 20.02.08р. до 31.01.09р. до 15 числа місяця наступного за звітним, передбачено саме п. 3.2 договору № 133 від 01.02.09р., а обов’язок відповідача розраховуватися по платі за користування майном щомісячно за період з 01.02.09р. до 30.04.09р. не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, узгоджено саме п. 2 додаткової угоди № 3 від 01.02.09р. до договору № 133 від 11.02.08р.

У зв’язку із закінченням строку суборенди, позивач 22.04.09р звернувся до відповідача з листом № 22.04/04, відповідно до якого просив провести повний розрахунок за договором суборенди № 133 від 11.02.08р. та підписати акт приймання –передачі об’єкту суборенди.

Приймаючи до уваги те, що відповідач, незважаючи на попереднє звернення позивача, не виконав в повному обсязі своїх грошових зобов’язань за договором суборенди № 133 від 11.02.08р., ПП «Селена»повторно звернулося до нього з листом № 25.05/01 від 25.05.09р. про проведення розрахунків за вказаним договором.

Спір по справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем за період з лютого 2008 року до квітня 2009 року своїх грошових зобов’язань за договором суборенди № 133 від 11.02.08р., в результаті чого позивач просить суд стягнути боржника на свою користь залишок заборгованість по суборендним платежам у сумі 10000 грн. 00 коп.; 4901 грн. 46 коп. –суму відшкодування рівня інфляції; 2231 грн. 37 коп. –пені за прострочення оплати суборендної плати за серпень –грудень 2008 року та січень –березень 2009 року; 391 грн. 71 коп. –пені за прострочення оплати відшкодування комунальних послуг за серпень –грудень 2008 року та січень –квітень 2009 року; 56 грн. 56 коп. –пені за прострочення оплати відшкодування земельного податку за серпень –грудень 2008 року та січень –квітень 2009 року; 512 грн. 51 коп. –пені за прострочення оплати відшкодування рівня інфляції за серпень –грудень 2008 року та січень- квітень 2009 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом дії договірних відносин частково виконував покладені на нього зобов’язання щодо оплати суборендної плати, перерахувавши позивачу грошові кошти на суму 236271 грн. 72 коп., що підтверджується виписками з банківського рахунку, а також довідкою з банківської установи про надходження на рахунки позивача за період з 11.02.08р. до 13.04.10р. від відповідача грошових коштів по грошовим зобов’язанням за договором № 133 від 11.02.08р.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок суми боргу, та приймаючи до уваги часткове виконання відповідачем своїх грошових зобов’язань № 133 від 13.04.10р., суд дійшов висновку, що непогашеною залишилась заборгованість по суборендним платежам у розмірі 10000 грн. 00 коп.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 133 від 13.04.10р., суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором піднайму, а тому до нього, в силу вимог ст. 774 ЦК України, застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до статті 762 ЦК України за користування майном справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач визнав заявлені до нього позовні вимоги в частині залишку заборгованості по суборендним платежам. Факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений.

За таких обставин вимога позивача щодо стягнення з відповідача залишку заборгованості по суборендним платежам у сумі 10000 грн. 00 коп. підлягає задоволенню.

Також, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань за договором суборенди № 133 від 11.02.08р., позивач просить суд стягнути з останнього 2231 грн. 37 коп. –пені за прострочення оплати суборендної плати за серпень –грудень 2008 року та січень –березень 2009 року.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.6. договору сторони погодили, що за несвоєчасну сплату суборендної плати або сплату в не повному обсязі, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення грошового зобов’язання, включаючи день оплати.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність розрахунку пені, суд встановив, що позивачем застосовано помилку в методиці її розрахунку.

Таким чином, згідно розрахунку суду, сума пені, яка підлягає стягненню відповідача за період з 16.09.08р. до березень 2009 року складає 232 грн. 74 коп.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 4901,46 грн. інфляційних нарахувань за період з березня до травня 2009 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 4901 грн. 46 коп. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача.

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення 391 грн. 71 коп. – пені за прострочення оплати відшкодування комунальних послуг за серпень –грудень 2008 року та січень –квітень 2009 року; 56 грн. 56 коп. –пені за прострочення оплати відшкодування земельного податку за серпень –грудень 2008 року та січень –квітень 2009 року.

Відповідно до статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Крім того відповідно до п. 2.1. Роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 р. зі змінами та доповненнями (чинним на момент винесення рішення), якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Судом встановлено, що в договорі суборенди № 133 від 11.02.08р. сторонами передбачено відповідальність у вигляді пені, а також узгоджено конкретний її розмір лише за несвоєчасну сплату відповідачем суборендної плати, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов’язань щодо несвоєчасної оплати комунальних послуг та земельного податку у вказаному договорі сторонами передбачено не було.

Таким чином, враховуючи, що між сторонами відсутній правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений у письмовій формі, за прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов’язань щодо несвоєчасного відшкодування комунальних послуг та земельного податку, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 391 грн. 71 коп. –пені за прострочення оплати відшкодування комунальних послуг за серпень –грудень 2008 року та січень – квітень 2009 року, а також 56 грн. 56 коп. –пені за прострочення оплати відшкодування земельного податку за серпень –грудень 2008 року та січень –квітень 2009 року, є необґрунтованою, а тому такою, що задоволенню не підлягає.

Також, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 512 грн. 51 коп. –пені за прострочення оплати відшкодування рівня інфляції за серпень –грудень 2008 року та січень- квітень 2009 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи, зокрема, індекс інфляції є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приймаючи до уваги вищенаведені норми права, зважаючи на те, що пеня є самостійною мірою цивільно-правової відповідальності, а індекс інфляції є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору, беручи до уваги те, що між сторонами відсутній правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений у письмовій формі, за прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов’язань щодо несвоєчасної оплати рівня інфляції, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 512 грн. 51 коп. –пені за прострочення оплати відшкодування рівня інфляції за серпень –грудень 2008 року та січень- квітень 2009 року, є необґрунтованою, а тому такою, що задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України»(02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 27-А; 03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 3, код 34726705) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства «Селена»(01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26, офіс 701, код 21682423) 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості по суборендним платежам, 232 (двісті тридцять дві) грн. 74 коп. пені за прострочення оплати суборендної плати, 4901 (чотири тисячі дев’ятсот одну) грн. 46 коп. інфляційних нарахувань, державне мито в сумі 151 (сто п’ятдесят одну) грн. 42 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 263 (двісті шістдесят три) грн. 47 коп.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                          Пригунова А.Б.

Дата підписання 10.06.10р.