Ухвала суду № 10018658, 04.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА Справа № 39/12404.06.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Інгосстрах" до 1) Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства

освіти і науки України

про визнання недійсними свідоцтв України на знак для товарів і послуг та

зобов’язання до здійснення дій

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача: Стрельчук М.О.

Від відповідача 1: Запорожець Л.Г.

Від відповідача 2: Чернишов О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсними повністю виданих відповідачу 2 свідоцтв України на знаки для товарів і послуг №№ 119934, 119935, 119936 та зобов’язання відповідача 1 внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та здійснити публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» про визнання свідоцтв України на знаки для товарів і послуг №№ 119934, 119935, 119936 недійсними повністю.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує, зокрема, тим, що знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ 119934, 119935, 119936 є неохороноздатними, оскільки вони схожі настільки, що їх можна сплутати з фірмовим найменуванням позивача, і вони можуть вводити в оману щодо послуг або особи, яка надає такі послуги.

Позивач також просив вжити заходи до забезпечення позову.

Ухвалою суду від 17.05.2010 р. порушено провадження у справі № 39/124 та призначено справу до розгляду на 04.06.2010 р. о 10:30 год.

03.06.2010 р. представник відповідача 2 через відділ діловодства суду подав пояснення проти заяви позивача про забезпечення позову.

03.06.2010 р. представник відповідача 2 через відділ діловодства суду подав клопотання про припинення провадження у справі.

В судовому засіданні, призначеному на 04.06.2010 року, позивач позовні вимоги підтримав повність. Документи на виконання вимоги ухвали суду від 17.05.2010 року суду не надав.

Відповідач 1 надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував. Відповідач 1 також зазначив про необхідність призначення у справі судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності.

Відповідач 1 звернувся до суду з клопотанням про залучення додаткових доказів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 17.05.2010 р. Клопотання відповідача 1 судом задоволено.

Відповідач 2 в судовому засіданні підтримав подане ним клопотання про припинення провадження у справі, яке мотивоване, зокрема, тим, що в позовній заяві позивач не висуває жодних вимог до відповідача 2.

Позивач проти клопотання відповідача 2 про припинення провадження у справі заперечував.

Відповідач 1 проти клопотання відповідача 2 про припинення провадження у справі заперечував.

Судом клопотання відповідача 2 про припинення провадження у справі відхилено, з огляду на наступне.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними свідоцтв України на знаки для товарів і послуг №№ 119934, 119935, 119936 та зобов’язання відповідача 1 внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та здійснити публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» про визнання свідоцтв України на знаки для товарів і послуг №№ 119934, 119935, 119936 недійсними повністю.

Зазначені позовні вимоги зв’язані між собою підставою виникнення і поданими доказами, що передбачено ст. 58 ГПК України.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 418 ЦК України, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ст. 429 УК України, до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Відповідно до ст. 492 ЦК України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору (ст. 421 ЦК України).

Суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи (ч. 1 ст. 493 ЦК України).

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом (ч. 1 ст. 494 ЦК України).

Оскільки відповідач 2 є власником свідоцтв України на знаки для товарів і послуг №№ 119934, 119935, 119936, а предметом спору у справі № 39/124 є, зокрема, визнання недійсними зазначених свідоцтв, суд приходить до висновку, що відповідач 2 правомірно визначений позивачем у якості відповідача 2 у справі № 39/124.

Частиною 3 ст. 22 Закону України “Про судоустрій України” передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, які виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.

Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі –позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними свідоцтв України на знаки для товарів і послуг №№ 119934, 119935, 119936 та про зобов’язання відповідача 1 внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та здійснити публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» про визнання свідоцтв України на знаки для товарів і послуг №№ 119934, 119935, 119936 недійсними повністю підлягають розгляду господарським судом, оскільки цей спір стосується прав інтелектуальної власності.

Виходячи з наведеного, клопотання відповідача 2 про припинення провадження у справі судом відхилено.

Звертаючись з позовом, позивач одночасно просив вжити заходи до забезпечення позову та заборонити відповідачу 2 до вступу рішення в законну силу використовувати знаки для товарів і послуг за свідоцтвами №№ 119934, 119935, 119936, передавати право власності або право користування на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами №№ 119934, 119935, 119936 будь-яким третім особам, подавати до відповідача 1 будь-які заявки на реєстрацію будь-яких знаків для товарів і послуг, що містять позначення «ІНГОССТРАХ»; заборонити відповідачу 1 до вступу рішення в законну силу вчиняти будь-які дії по реєстрації будь-яких знаків для товарів і послуг, що містять позначення «ІНГОССТРАХ», а також договорів про передачу прав на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами №№ 119934, 119935, 119936, включаючи ліцензійні договори. В судовому засіданні, призначеному на 04.06.2010 року, позивач підтримав клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідач 1 надав усні пояснення щодо заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову та зазначив, що заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті лише частково.

Відповідач 2 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від 03.06.2010 року подав письмові пояснення проти заяви позивача про забезпечення позову. В судовому засіданні, призначеному на 04.06.2010 року проти вжиття заходів до забезпечення позову відповідач 2 заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з власної ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету позову (ст. 67 ГПК України). Як зазначає Вищий господарський суд України у своєму Роз’ясненні від 23.08.1994р. № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»(п. 8) приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Таке правило повинно застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі ст. 67 ГПК забороняється вчинення дій щодо предмета спору.

Відповідно до п. 2 Роз’яснення ВАСУ «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»від 23.08.1994р. № 02-5/611, забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної чи фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу.

Крім того, як зазначено у Листі Вищого господарського суду України від 12.12.06р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову», у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предмету позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття заходів.

Судом враховано, що у разі передачі відповідачем 2 права власності на спірні знаки іншій особі суд буде зобов’язаний залучати до участі у справі нового відповідача (власника свідоцтв на знаки для товарів і послуг). А у разі передачі прав на спірні знаки фізичній особі - припинити провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи пов’язаність заходів забезпечення позову з його предметом, ймовірність утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову та невжиття заходів забезпечення позову, суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову. А саме: до вирішення спору по суті заборонити відповідачу 2 передавати право власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами №№ 119934, 119935, 119936. При цьому, обраний судом спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжитий судом захід до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

В іншій частині клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову судом відхилено, оскільки позивач не довів, що способи забезпечення позову, про які він клопоче, співвідносяться з предметом позову, що вони відповідають критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності позовних вимог вимогам заявника щодо забезпечення позову та забезпечують збалансованість сторін, а також не довів зв’язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог.

Представники сторін в судовому засіданні подали спільне клопотання про продовження термінів розгляду справи. Судом клопотання задоволено.

В судовому засіданні представник відповідача 1 заявив про необхідність призначення судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності по справі. Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз‘яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз‘яснені судовим експертом.

За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити судову експертизу та зобов‘язати сторін надати суду перелік питань, які на їх думку необхідно поставити на вирішення судового експерта.

В ході розгляду справи виникла необхідність витребування додаткових доказів до матеріалів справи.

Зазначені обставини перешкоджають вирішенню спору в судовому засіданні, призначеному на 04.06.2010 р. о 10:30 год.

Керуючись ст. ст. 38, 41, 66, 67, 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Продовжити строк вирішення спору.

2. Відкласти розгляд справи на 19.07.2010 о 09:50. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-Б, зал судових засідань № 18.

3. Зобов’язати позивача:

- надати оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви для огляду в судовому засіданні;

- надати довідки про внесення відповідача 1 та відповідача 2 до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) станом на червень-липень 2010 року (оригінали для огляду, належним чином засвідчені копії до матеріалів справи);

- надати належним чином засвідчені виписки з торгівельного (банківського, судового) реєстру країни (або інші еквівалентні докази правового статусу), де позивач має офіційно зареєстровану контору).

4. Зобов’язати відповідача - 2:

-          надати письмовий відзив на позов з наданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини; забезпечити надіслання позивачу копії відзиву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України;

- надати документи, що підтверджують заперечення проти позову (оригінали для огляду, належним чином засвідчені копії до матеріалів справи);

- надати довідку про внесення відповідача 2 до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) станом на червень-липень 2010 (оригінал для огляду, належним чином засвідчену копію до матеріалів справи).

5. Зобов’язати сторони надати суду перелік питань, які на їх думку необхідно поставити на вирішення судового експерта.

6. Звернути увагу сторін на необхідність дотримання ними вимог ст. 33, 34 ГПК України.

7. Витребувані судом документи є обов’язковими доказами, необхідними для вирішення спору. У випадку ненадання позивачем зазначених документів позов буде залишено без розгляду, відповідно до ст. 81 ГПК України. У випадку ненадання зазначених документів відповідачем спір буде вирішено за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

8. Попередити сторони, що при ухиленні від виконання вимог суду до винної сторони можуть бути застосовані санкції передбачені п. 5 ст. 83 ГПК України.

9. Визнати явку представників позивача і відповідача в судове засідання обов'язковою.

10. Заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити частково.

12. До вирішення спору по суті вжити заходи до забезпечення позову, а саме: заборонити Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, оф.105/2; ідентифікаційний код 33248430) передавати право власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ 119934, 119935, 119936.

13. В іншій частині клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову залишити без задоволення.

14. Дана ухвала є виконавчим документом, набирає чинності з моменту її прийняття, тобто з 04.06.2010 р., та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Дана ухвала підлягає обов’язковому виконанню на всій території України з моменту її винесення.

15. Строк пред’явлення ухвали Господарського суду м. Києва від 04.06.2010 р. у справі № 39/124 про вжиття заходів до забезпечення позову до виконання становить три роки, тобто до 04.06.2013 р.

16. Стягувачем у виконавчому провадженні за ухвалою про вжиття заходів до забезпечення позову Господарського суду м. Києва від 04.06.2010 р. у справі № 39/124 є позивач Відкрите страхове акціонерне товариство «Інгосстрах»(Російська Федерація, 115998, м. Москва, вул. Пятніцкая, буд. 12, будівля 2).

17. Ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України. Оскарження даної ухвали не зупиняє її виконання.

18. Ухвалу направити сторонам у справі.

Суддя                                                             Гумега О.В.