Рішення № 10016356, 26.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/7226.04.10

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Союз-Київ”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “ТВК Укрторгбуд”

Простягнення 554399,70 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаСірук І.П. —представник за довіреністю від 24.02.2010 р.

Від відповідача не з’явився 26.04.2010 р. у судовому засіданні за згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро-Союз-Київ” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТВК Укрторгбуд”282954,24 грн. заборгованості з оплати вартості поставленого товару за договором від 20.01.2008 р. № 37, а також 183947,81 грн. пені, 72412,38 грн. інфляційних втрат та 15085,27 грн. 3 % річних.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/72 від 22.02.2010 р., яку призначено до розгляду на 22.03.2010 р.

22.03.2010 р. розгляд справи було відкладено на 12.04.2010 р. зважаючи на неявку в засідання представника відповідача та невиконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

12.04.2010 р. розгляд справи було відкладено на 26.04.2010 р. зважаючи на неявку в засідання представника відповідача, невиконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та необхідність витребування додаткових доказів.

У судове засідання, призначене на 26.04.2010 р., відповідач уповноваженого представника повторно не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду у справі № 46/72 від 22.02.2010 р., 22.03.2010 р. та від 12.04.2010 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити. Як слідує з позовної заяви та пояснень представника позивача позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем обов’язку з оплати поставленого товару. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано договір поставки від 20.01.2008 р. № 37, накладні на поставку товару, довіреності на отримання товару.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.01.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро-Союз-Київ” в якості постачальника та Товариство з обмеженою відповідальністю “ТВК Укрторгбуд”в якості покупця уклали договір поставки № 37 (надалі — договір), за умовами якого постачальник (позивач) зобов’язався поставити, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за ціною, вказаних в рахунках та/або накладних, які є невід’ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору поставка продукції здійснюється у відповідності з правилами «Інкотермс-2000»на умовах EXW –склад постачальника, м. Київ, вул.. С. Сосніних, 17.

Поставка продукції здійснюється партіями. На кожну партію постачальник виставляє покупцю рахунок та накладну на продукцію, в яких вказується найменування, асортимент, кількість та ціна продукції (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору покупець здійснює оплату за кожну партію продукцію на протязі 20 днів з дати поставки цієї партії продукції.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За твердженнями позивача в рамках договору відповідачу за накладними: № 03993/06 від 11.02.2008 р., № 04905/06 від 19.02.2008 р., № 05957/06 від 27.02.2008 р., № 07741/06 від 15.03.2008 р., № 11118/06 від 09.04.2008 р., № 11123/06 від 09.04.2008 р. поставлено товар на загальну суму 339789,71 грн.

Відповідач оплатив поставлений товар частково у сумі 55885,47 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача складає 283904,24 грн.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, з наявних в матеріалах справи письмових доказів та пояснень представника позивача судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідач прийняв товар вартістю 339789,71 грн., оплату за поставлений товар здійснив частково у сумі 55885,47 грн., чим порушив умови договору та чинне законодавство і його борг перед позивачем становить 283904,24 грн.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 283904,24 грн. за договором від 20.01.2008 р. № 37 документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 183947,81 грн. пені, 72412,38 грн. інфляційних втрат та 15085,27 грн. 3 % річних.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.3 договору відповідач за прострочення оплати продукції зобов’язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 0,1 % від простроченої до сплати суми за кожен день прострочення.

Разом з тим, позовні вимоги про стягнення 183947,81 грн. пені, 72412,38 грн. інфляційних втрат та 15085,27 грн. 3 % річних з відповідача є такими, що заявлені правомірно, але підлягають залишенню без розгляду в порядку п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не підтверджені належними доказами та обґрунтованим розрахунком. Так, з позовної заяви та розрахунку ціни позову позивач не зазначає за якими саме накладними та в який період виникла заборгованість. Ухвалою від 12.04.2010 р. суд зобов’язував позивача надати уточнений розрахунок заявлених до стягнення сум з врахуванням моменту виникнення у відповідача обов’язку оплатити товар та з урахуванням часткового погашення боргу. Позивачем не подано уточнений розрахунок заявлених до стягнення сум. Суд не вбачає можливості встановити момент виникнення прострочення зобов’язання відповідача по оплаті поставленої продукції, тим самим здійснити вірний розрахунок пені, інфляційних втрат та 3 % річних. На цій підставі, слід вважати, позивачем не виконано вимог суду у цій частині, доказів на підтвердження поважності їх невиконання не подано.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись п. 5 ч. 1 ст. 81, ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги про стягнення 183947,81 грн. пені, 72412,38 грн. інфляційних втрат та 15085,27 грн. 3 % річних залишити без розгляду.

В іншій частині вимог позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТВК Укрторгбуд” (03049, м. Київ, вул. Курська, 10, ідентифікаційний код 35416142) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Союз-Київ” (07132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Чорновола, 53, ідентифікаційний код 25272811) 283904 (двісті вісімдесят три тисячі дев’ятсот чотири) грн. 24 коп. основного боргу, 2 839 (дві тисячі вісімсот тридцять дев’ять) грн. 04 коп. державного мита, 120 (сто двадцять) грн. 85 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Дата підписання: 01.06.2010 р.