Рішення № 10016132, 25.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/25625.05.10 За позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Дочірнього підприємства "Нафтогазбезпека" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

простягнення 83 379,14 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Ткаченко Р.Ю., Мацегорін А.О., Михалевська З.О. –представник

від відповідача Гуцол Н.В., Левіна Г.М., Смульська В.Б.,–представник

Рішення прийняте 25.05.2010, оскільки 11.05.2010 в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 25.05.2010 на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою присутніх представників учасників судового процесу оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Нафтогазбезпека" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заборгованості за Договором № 27-17/05-1202 оренди майна (нерухомого) від 31.03.2005 у розмірі 83379,14 грн., у тому числі основний борг у розмірі 49408,72 грн., пеня у розмірі 6278,73 грн., інфляційні втрати у розмірі 23271,49 грн., 3% річних у розмірі 4420,20грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови Договору оренди № 27-17/05-1202 від 31.03.2005, оскільки відповідач не в повному обсязі сплатив орендну плату за користування приміщенням.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що частина заявлених позивачем вимог (основний борг, інфляційні втрати у розмірі 6818,40 грн., 3% річних у розмірі 1758,36 грн.) була включена до реєстру вимог кредиторів в межах справи про банкрутство. Також відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності в частині стягнення пені.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд

В С Т А Н О В И В:

31.05.2005 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (орендодавець) та Дочірнім підприємством "Нафтогазбезпека" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (орендар) укладено Договір № 27-17/05-1202 оренди майна (нерухомого) (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 521,1 кв.м (далі - майно), розташоване за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, що знаходиться на балансі ДК "Газ України".

31.03.2005 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування приміщення за Актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить за перший (базовий) місяць оренди суму 57860,21 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством, і становить за перший місяць оренди 11572,04 грн. на місяць. Загальна сума орендної плати за перший (базовий) місяць оренди визначена у розмірі 69432,25 грн.

Згідно з п. 3.3 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та орендодавцю у співвідношенні 30% та 70% щомісяця не 12 числа місяця, наступного за звітним.

30.05.2005 орендар повернув орендодавцю орендоване майно за Актом прийому-передачі приміщень.

У зв’язку з частковою сплатою відповідачем орендної плати, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути суму основного боргу у розмірі 49408,72 грн., 3% річних у розмірі 4420,20 грн. за період з 22.12.2005 по 17.12.2008, інфляційні втрати у розмірі 23271,49 грн. за період з грудня 2005 року по листопад 2008 року та пеню у розмірі 6278,73 грн. за період з 13.06.2005 по 13.12.2005.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2006 порушено провадження у справі № 23/465-б про банкрутство Дочірнього підприємства "Нафтогазбезпека" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

02.03.2007 в газеті "Урядовий кур’єр" № 40 було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство Дочірнього підприємства "Нафтогазбезпека" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

В межах справи № 23/465-б позивач подав заяву про визнання грошових вимог на суму 73622,77 грн., у тому числі сама основного боргу за Договором № 27-17/05-1202 від 31.03.2005 у розмірі 48408,72 грн., 3% річних у розмірі 1807,16 грн. за період з 11.12.2005 по 01.03.2007, інфляційні втрати у розмірі 8271,22 грн. за період з вересня 2007 року по лютий 2007 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2009 у справі № 23/465-б-15/198-б Дочірню компанію "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" визнано кредитором Дочірнього підприємства "Нафтогазбезпека" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на суму 73622,77 грн.

Відповідно до абз. 5 п. 8.13 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 04.06.2004 № 04-5/1193 у разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, після винесення ухвали суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 статті 80 ГПК України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Враховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення з Дочірнього підприємства "Нафтогазбезпека" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" основного боргу борг у розмірі 49408,72 грн., інфляційних втрат у розмірі 6818,40 грн. за період з грудня 2005 року по лютий 2007 року та 3% річних у розмірі 1766,53 грн. за період з 22.12.2005 по 01.03.2007 підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом п. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних та інфляційних втрат входять до складу грошового зобов'язання, згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно 3% річних та інфляційні втрати не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Оскільки факт невиконання відповідачем зобов’язання щодо сплати орендної плати встановлений судом та відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 16453,09 грн. за період з березня 2007 року по листопад 2008 року та 3% річних у розмірі 2653,67 грн. за період 02.03.2007 по 17.12.2008 визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 6278,73 грн. задоволенню не підлягають зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.5 Договору орендна плата, перерахована орендарем несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Сторони домовились, що строк позовної давності по даному договору та стягненню неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Останній платіж за Договором відповідач повинен був здійснити до 12.06.2005. Отже, фактично право вимоги про стягнення з відповідача пені виникло з 13.06.2005.

Позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду міста Києва 19.12.2008 (згідно штемпеля поштової установи), тобто після спливу строку позовної давності погодженого сторонами у договорі для вимог про стягнення пені.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

20.05.2010 відповідач подав до суду заяву про застосування позовної давності до вимоги про стягнення пені.

Частиною 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі, коли суд визнає поважними причини пропущення позовної давності порушене право підлягає захисту.

Однак, позивачем клопотання про поновлення пропущеного строку давності не заявлено.

Оскільки обґрунтованих причин звернення до суду з позовом поза межами строку давності не наведено, а відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 6278,73 грн. слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п. 2. ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Нафтогазбезпека" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. І. Гонти, 3-а, поштова адреса: 03062, м. Київ, вул. Кулібіна, 4/2а, ідентифікаційний код 32253350, р/р 26008075018901 в філії Центральне РУ Банку "Фінанси та Кредит", МФО 300937, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 1, ідентифікаційний код 31301827, р/р 26008301970 в ГОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 300465) інфляційні втрати у розмірі 16453 (шістнадцять тисяч чотириста п’ятдесят три) грн. 09 грн., 3% річних у розмірі 2653 (дві тисячі шістсот п’ятдесят три) грн. 67 коп., державне мито у розмірі 191 (сто дев’яносто одна) грн. 07 коп. та 27 (двадцять сім) грн. 04 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі № 11/256 в частині стягнення з Дочірнього підприємства "Нафтогазбезпека" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" основного боргу борг у розмірі 49408,72 грн., інфляційних втрат у розмірі 6818,40 грн. та 3% річних у розмірі 1766,53 грн. припинити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині позовних вимог про стягнення з Дочірнього підприємства "Нафтогазбезпека" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" пені у розмірі 6278,73 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 04.06.2010