Ухвала суду № 1001610, 19.09.2007, Харківський апеляційний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2007 року                                                     м. Харків

Справа № 22-а-2070/07

Категорія: 23                                                    Головуючий 1 інстанції: Коршенко Ю.О.

                                                                          Доповідач: Водолажська Н.С.

            Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя  Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Шевцова Н.В.

при секретарі  Волошиній Я.В.

за участю представників:

представника позивача – Пшеничний О.Л.

представників відповідача – Шумська І.Г., Мохун Л.М.

         розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргоюКременчуцької ОДПІ у Полтавській області на постанову Господарського суду Полтавської області від 19.06.2007 року по справі№3/105

за позовом   ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю»

до                    Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області

про                 визнання протиправними та скасування рішень, зобов’язання вчинити певні дії , -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю», звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцької ОДПІ Полтавської області, в якому після уточнення позовних вимог, які були прийняті судом, просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області № 0000092302/0/32 від 19.02.07 р. та № 44/0000092302/1 від 22.03.07 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ за серпень 2006 р. в сумі 850859,0  грн. та за вересень 2006 р. в сумі  1814 660,0 грн.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 19.06.07 р. по справі № 3/105 позов був задоволений і визнані нечинними та скасовані податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області № 0000092302/0/32 від 19.02.07 р. та № 44/0000092302/1 від 22.03.07 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ за серпень 2006 р. в сумі 850859,0  грн. та за вересень 2006 р. в сумі  1814660,0 грн.

Відповідач з даною постановою не погодився і звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що при прийнятті оскарженої постанови судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, оскільки не були взяті до уваги вимоги п. 1.8 ст. 1, п. 7.7.10 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», що суперечить приписам ч. 2 ст. 9 КАС України.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не надав, але представник позивача в судовому засіданні проти її доводів заперечував та наполягав на законності та обґрунтованості судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку стосовно того, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийнятті оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0000092302/0/32 від 19.02.07 р. є акт від 14.02.07 р. невиїзної позапланової документальної перевірки підприємства позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за серпень та вересень 2006 р.  (до довідки перевірки № 640/23-312/00152299 від 22.11.06 р.).

Як вбачається з наданого до матеріалів справи акту перевірки від 14.02.07 р., ця перевірка проводилася на підставі ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та п. 7.7.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ».

Слід відмітити, що норми, на які посилається відповідач в акті перевірки, визначають право органів ДПС в межах та у порядку, встановлених Законами України, здійснювати, зокрема, документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Порядок та підстави проведення документальних невиїзних перевірок (камеральних) даних, заявлених платником податків у податкових деклараціях по ПДВ, визначений п. 7.7.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», в якому записано, що така перевірка проводиться протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

З урахуванням того, що предметом перевірки, яка проводилася з 12.02.07 р. по 14.02.07 р. були податкові декларації по ПДВ за серпень та вересень 2006 р., то з урахуванням вищенаведених норм невиїзна перевірка могла бути проведена не пізніш 20.10.06 р. та 20.11.06 р. відповідно.

Позивачем до матеріалів справи наданий акт від 22.11.06 р. виїзної позапланової перевірки підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування за серпень та вересень 2006. Таким чином, відповідач вже скористався правом, наданим п. 7.7.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» і здійснив перевірку за вказав періоди. За таких підстав у нього не було законних підстав для проведення фактично повторної перевірки за вже перевірені періоди, оскільки ні ст. 11, ні ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не встановлюють такого права.

В поясненнях в судовому засіданні представник відповідача наполягав на тому, що на проведення невиїзної документальної перевірки не розповсюджуються приписи ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а тому застережень щодо підстав та порядку її проведення чинне законодавство не містить.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що оскільки поняття «невиїзна перевірка» в Законі України «Про державну податкову службу в Україні» не визначено, то слід керуватися при цьому визначеннями, передбаченими Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в п. 4.2.2 ст. 4 якого вказано, що камеральною (тобто - невиїзною) вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків. При цьому контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

З системного аналізу наведених норм випливає, що предметом дослідження камеральної (невиїзної) перевірки може бути лише правильність відображення у відповідних рядках та стовбцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків. При цьому будь-які дослідження документів, які були підставою для таких розрахунків при проведенні камеральної (невиїзної) перевірки не проводиться. В разі, якщо предметом дослідження мають бути документи по проведеним операціям, то така перевірки не може відноситися до категорії камеральної перевірки (слід розуміти – невиїзної) і повинна проводитися на підставі та в порядку, передбаченому для певного виду документальних перевірок (планової або позапланової).

Таким чином, при проведенні перевірки відповідач діяв за межами наданих йому повноважень та не в порядку, встановленому Законами України.

Як вбачається з оскарженого податкового повідомлення-рішення, воно прийнято у зв’язку з виявленими порушеннями платником податків вимог п. 1.8 ст. 1 та п. 7.7.10 ст. 7 Закону України «Про ПДВ». В акті перевірки висновки про наявність порушень вказаних норм спеціального Закону зроблені у зв’язку з ненадходженням результатів зустрічних перевірок від підприємств постачальників в повному обсязі, а тому висновок про правомірність відшкодування з бюджету ПДВ за серпень та вересень 2006 р. буде зроблений після проведення зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника (імпортера).

Вказані норми визначають, що бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, а джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. При цьому забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що в акті перевірки, який є підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення, відсутні будь-які дані в чому саме полягають порушення вказаних норм, яким чином вони встановлені, на підставі яких даних, відображених в податкових деклараціях за серпень та вересень 2006 р. (з урахуванням того, що перевірка була невиїзна). Такі пояснення також не надані представниками відповідача в судовому засіданні, а вказано лише, що до ДПІ не надійшли результати зустрічних перевірок ВАТ "Макіївкокс", ТОВ "Компанія Технологія", ВАТ "Авдіївський коксохімічний завод", ТОВ ЗП "Белнафтохім", ТОВ "Об"єднання Хоре".

 Колегія суддів погоджується з посиланнями суду першої інстанції на положення п. 1.7 ст. 1, п. 7.4.1, п. 7.5.1 ст. 7 Закону України "Про ПДВ".

А також вважає доцільним відмітити, що чинне законодавство, зокрема Закон України „Про ПДВ” в редакції, що діяла на час здійснення господарських операцій, не ставить право платника податку на податковий кредит від того, чи змогли органи ДПС провести перевірку по всьому ланцюгу постачальників до виробника. Вказаний Закон визнає тільки одну підставу для виключення з податкового кредиту відповідні суми ПДВ і цією підставою є відсутність належним чином оформленої податкової накладної. Відповідачем не спростовано те, що у позивача в наявності були податкові накладні, які включені в розрахунок податкового кредиту за серпень та вересень 2006 р. і по проведеним операціям здійснена оплата постачальникам з включенням в ціну товару ПДВ.

Відповідачем не надано доказів того, що на час проведення перевірки або на теперішній час угоди (договори, правочини, господарські зобов’язання) позивача з його контрагентами визнані недійсними у встановленому чинним законодавством порядку, оскільки у самого відповідача таке право відсутнє. За таких обставин висновки акту перевірки зроблені всупереч фактичним обставинам і з перевищенням наданих йому повноважень, а тому є неправомірними.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

З урахуванням вищенаведених обставин у відповідача не існувало законних підстав для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0000092302/0/32 від 19.02.07 р. 

Також судом першої інстанції було встановлено, що позивач скористався своїм правом оскаржити податкового повідомлення-рішення № 0000092302/0/32 від 19.02.07 р. в процедурі адміністративного оскарження, для чого ним була подана до відповідача первинна скарга.

За результатами розгляду скарги Кременчуцькою ОДПІ було винесено рішення № 8162/10/25-010 від 16.03.06 р. про результати розгляду скарги, яким скаргу залишено без задоволення. З урахуванням результатів розгляду скарги відповідачем було винесено і направлено позивачу нове податкове повідомлення-рішення № 44/0000092302/1 від 22.03.07 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ за серпень 2006 р. в сумі 850859,0  грн. та за вересень 2006 р. в сумі  1814 660,0 грн., тобто аналогічне податковому повідомленню-рішенню № 0000092302/0/32 від 19.02.07 р.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що підстави та порядок прийняття нового податкового повідомлення (повідомлення-рішення) встановлені ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», але приписи цієї норми не передбачають прийняття нового податкового повідомлення-рішення в разі незадоволення (часткового) скарги платника або без здійснення донарахування податкових зобов’язань та/або фінансових санкцій.

Оскільки первинна скарга позивача не була задоволена і за результатами розгляду скарги не проведене донарахування ПДВ (не визначено збільшення), колегія суддів дійшла висновку стосовно того, що податкове повідомлення-рішення № 44/0000092302/1 від 22.03.07 р. прийняте всупереч вимогам чинного законодавства. 

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені колегією суддів обставини, підстав для скасування постанови Господарського суду Полтавської області від 19.06.07 р. по справі № 3/105 не виявлено.

Керуючись ст. ст. 160, 164, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області на постанову Господарського суду Полтавської області від 19.06.2007 року по справі№3/105 - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Полтавської області від 19.06.2007 року по справі№3/105за позовом ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов’язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 30 днів з моменту виготовлення повного тексу.

Головуючий                                                                                       Ю.М. Філатов

Судді                                                                                                        Н.С. Водолажська

Н.В. Шевцова

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 24.09.2007 року.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду                                                                                    Н.С. Водолажська