Рішення № 10016056, 11.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/12911.05.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніма»;

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Флайп»;

Про                    визнання договору дійсним та визнання права власності;

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:          Бакулін О.Ю., представник, довіреність б/н від 21.04.2010 р.;

Від відповідача:           Ревуцький О.Г., представник, довіреність №21/04-10 від 21.04.2010 р.;

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2010 р. порушено провадження у справі №18/129, справа призначена слуханням на 22.04.2010 р.

Справа, в порядку статті 77 ГПК України, була відкладена слуханням з 22.04.2010 р. до 11.05.2010 р., про що господарським судом винесена відповідна ухвала від 22.04.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить визнати договір від 12.10.2009 р. купівлі-продажу будинку «Хонка», площею 39,1 кв.м. та будівлі на 6 приміщень площею 96,1 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 30, укладений між з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аніма»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЛАЙП», дійсним; визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніма»на нерухоме майно - будинок «Хонка», площею 39,1 кв.м. із залізобетонним фундаментом, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 30; визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніма» на нерухоме майно –будівлю на 6 приміщень, площею 96,1 кв.м. із залізобетонним фундаментом, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 30, з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у наданому відзиві на позов та представник останнього у судових засіданнях позовні вимоги позивача заперечував, у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на наведене нижче:

—відповідач повідомив позивача про те, що оформляти договір купівлі-продажу від 12.10.2009 р. у нотаріальній формі не має намірів, оскільки у відповідача відсутні кошти;

—враховуючи ту обставину, що договір між сторонами нотаріально не посвідчений, відповідач вважає відсутнім у позивача права власності на будинок «Хонка»площею 39,1 кв.м. та будівлю на 6 приміщень площею 96,1 кв.м.;

—відповідач листом від 12.04.2010 р. просив позивача повернути об’єкти нерухомого майна до 25.04.2010 р.;

—оскільки позивач до 25.04.2010 р. не повернув зазначені об’єкти, відповідачем об’єкти були взяті під охорону, про що складений відповідний акт.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

12.10.2009 р. між сторонами укладений договір купівлі-продажу №3, за умовами якого відповідач зобов'язався передати у власність відповідача, а останній зобов'язався прийняти та оплатити наступні об’єкти: два дерев’яні будиночки «Хонка»виробництва Фінляндії площею 39,1 кв.м. та 96,1 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 30 (біля бази відпочинку заводу «Більшовик»).

Відповідно до п. 2.1. договору ціна об’єктів визначена у сумі 258135,00 грн.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що передача об’єктів відповідачем на користь позивача здійснюється протягом трьох робочих днів з дати підписання договору.

Згідно з п. 6.1. договору розрахунки здійснюються протягом п’яти банківських днів з моменту підписання між сторонами акту приймання-передачі об’єктів.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що даний договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін. Відповідач зобов’язаний організувати здійснення нотаріального посвідчення договору протягом одного місяця з дати його укладення. З цією метою відповідач зобов’язаний у вказаний строк підготувати всі необхідні документи для здійснення нотаріального посвідчення договору та домовитись з нотаріусом про місце, дату та час нотаріального посвідчення договору, про що завчасно повідомити позивача.

12.10.2009 р. між сторонами підписаний акти приймання-передачі об’єктів, згідно з яким відповідач передав, а позивача прийняв два дерев’яні будиночку «Хонка»виробництва Фінляндії площею 39,1 кв.м. та 96,1 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 30 (біля бази відпочинку заводу «Більшовик»), загальною вартістю 258135,00 грн.

Позивач оплатив на користь відповідача вартість об’єктів у розмірі 258135,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6 від 12.10.2009 р.

Листами вих. №16/11/09 від 16.11.2009 р. та №25/11/09 від 25.11.2009 р. позивач звертався до відповідача з вимогою організувати нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу №3 від 12.10.2009 р.

Відповідач листом вих. №25/11/09 від 25.11.2009 р. повідомив позивача про те, що виконання договору є неможливим, у зв’язку з відсутністю фінансування.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наведеного нижче.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. ч. 1, 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України).

Проаналізувавши спірний договір, судом встановлено, що сторони договору досягли домовленості щодо усіх істотних умов договору (предмет, ціна, порядок оплати, порядок передачі майна).

Пунктом 10.1. договору передбачено, що відповідач був зобов’язаний протягом одного місяця з дати укладення договору нотаріально посвідчити договір; при цьому всі витрати за нотаріальне посвідчення договору покладаються на відповідача.

Відповідач нотаріального посвідчення договору не здійснив.

Згідно з частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Суд вважає, що підписання договору купівлі-продажу між сторонами свідчить про погодження сторонами всіх істотних умов договору купівлі-продажу; сторонами також були вчинені дії, направлені на виконання умов зазначеного договору, а саме, відповідачем було передано на користь позивача майно, передбачене умовами договору, а позивачем у повному обсязі це майно було оплачене.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Під недійсним правочином розуміють дії фізичних і юридичних осіб, які хоч і спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов’язків, але не створюють цих наслідків, внаслідок невідповідності вчинених дій вимогам закону.

Згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 657 Цивільного кодексу України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу №3 12.10.2009 р. , що підтверджується підписанням зазначеного договору, а також виконанням договору щодо передачі майна та оплати його вартості, а тому, керуючись положеннями ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, господарський суд вважає вимоги позивача в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу №3 від 12.10.2009р. законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами.

Відповідно ст. 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом, зокрема з правочинів.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності встановлюються законом (стаття 319 Цивільного кодексу України).

Відповідно п. 1 ст. 134 Господарського кодексу України, зокрема, суб’єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб’єктами володіє, користується та розпоряджається належним йому (їм) майном.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Статтею 321 Цивільного кодексу України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 Цивільного кодексу України).

Власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 Цивільного кодексу України).

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 5.1. договору право власності на об’єкти переходить від відповідача до позивача з дати підписання обома сторонами та скріплення печатками акту приймання-передачі об’єктів.

Як вже було зазначено вище, акт приймання-передачі об’єктів підписаний між сторонами 12.10.2009 р., а тому саме з зазначеної дати до позивача перейшло право власності на зазначені об’єкти.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати дійсним договір №3 від 12.10.2009 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аніма»(інд. 03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 62-а, код ЄДРПОУ 32526102) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Флайп»(інд. 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 29-31, код ЄДРПОУ 33597572).

3.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Аніма»(інд. 03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 62-а, код ЄДРПОУ 32526102) право власності на нерухоме майно –будинок «Хонка»площею 39,1 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 30.

4.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Аніма»(інд. 03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 62-а, код ЄДРПОУ 32526102) право власності на нерухоме майно –будинок «Хонка»площею 96,1 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 30.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Флайп»(інд. 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 29-31, код ЄДРПОУ 33597572) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніма»(інд. 03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 62-а, код ЄДРПОУ 32526102) 85 (вісімдесят п’ять) грн. витрат по сплаті держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

6.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

7.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяО.В. Мандриченко