Рішення № 10016059, 04.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/15904.06.10

За позовом дочірнього підприємства "Миколаївський портовий елеватор"Державної акціонерної компанії "Хліб України"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Нафтотранспортна компанія"

про відшкодування 311 751, 98 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача           Русаков А.О. (дов. від 12.03.2010 №4)

                              Каплул О. А.(дов. від 24.03.2010 №6)

Від відповідача Демченко Я. О. (дов. від 11.01.2010)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про відшкодування завданих збитків у зв"язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов"язань по договору надання послуг з перевалки вантажів № 61 від 01.04.2009 у розмірі 311 751, 98 грн..

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.03.2010 порушено провадження у справі №50/159 та призначено до розгляду на 07.04.2010.

07.04.2010 в судове засідання прибули представники сторін та дали пояснення по справі.

Представником відповідача у судовому засіданні був поданий відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в позові дочірньому підприємству "Миколаївський портовий елеватор" державної акціонерної компанії "Хліб України".

Розгляд справи було відкладено на 26.04.2010.

У судове засідання 26.04.2010 представники сторін з"явилися та надали додаткові пояснення по справі. Судом встановлено, що позивач всіх вимог попередньої ухвали не виконав, а тому розгляд справи було відкладено на 26.05.2010.

У судове засідання 26.05.2010 представники сторін з"явилися, надали пояснення по справі та подали додаткові докази.

Представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Судом була оголошена перерва в судовому засіданні на 04.06.2010 для підготовки та оголошення повного тексту рішення по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2009 між дочірнім підприємством "Миколаївський портовий елеватор" Державної акціонерної компанії "Хліб України" (далі - позивач, виконавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Нафтотранспортна компанія" (далі-відповідач, замовник за договором) було укладено договір № 61 про надання послуг по перевалці(далі-договір).

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов’язки по наданню комплексу послуг по перевалці(лабораторний аналіз, організацію вигрузки із залізничного чи автотранспорту, прийом, розміщення, накопичення на Миколаївському портовому елеваторі(в подальшому елеватор) з проведенням необхідних технологічних операцій, відгрузку на судно в об’ємах, кількості, в строк і по цінах, обумовлених в даному договорі) зернових, зернобобових, олійних культур, що іменуються в подальшому вантаж, що експортуються з території України та/або з території інших держав транзитом через територію України через ДП ГАК «Хліб України»"Миколаївський портовий елеватор".

Згідно з п. 1.2.1. договору замовник забезпечує поставку зернових, зернобобових, олійних культур у об'ємі не менш 250 тисяч тонн у рік та подачу суден під навантаження зазначеного об'єму.

З метою конкретизування та розширення змісту господарських зобов'язань, за взаємною згодою сторін, у договорі розділом 3 та 4 передбачено обов'язки сторін.

Розділом 4 договору сторони передбачили наступні обов'язки замовника:

Пункт 4.3.: Надати виконавцю попередній графік подачі суден для вивезення свого вантажу, а також направляти напряму або через свого експедитора копію вантажного плану.

Пункт 4.4.: Замовник направляє виконавцю інформацію про фактичний підхід судна за 10 діб, 72 години, 48 годин, 24 години. Замовник забезпечує подачу судна з характеристикою, відповідно до вимог Миколаївського морського торговельного порту.

Пункт 4.7.: Узгодити з виконавцем не пізніше 20-го числа поточного місяця план завозу та перевалки вантажу замовника на наступний календарний місяць з обов'язковим визначенням номенклатури вантажу та виду операції.

Як встановлено судом в процесі розгляду справи, відповідач взятих на себе зобов'язань за договором своєчасно не виконав, зокрема, порушив строки надання попереднього графіку подачі суден, необґрунтовано змінив план завозу вантажу, не подав повідомлень про фактичний підхід судна, а також у встановлений термін не подав під навантаження судно, чим порушив умови договору та законні права і інтереси позивача.

З матеріалів справи вбачається, що листом вих. № 416 від 23.10.2009 відповідачем був надісланий графік на листопад місяць, відповідно до якого замовником було заплановано завезення вантажу (загальною кількістю 53 000 тонн) залізничним та автотранспортом. Графік підходу суден під навантаження на листопад місяць був надісланий з порушенням терміну узгодження відповідно до положень пункту 4.7. договору. Відповідно до цього графіку попередній підхід судна під навантаження ячменю (вантажовласник ТОВ «ПІІ «Нафтотранспортна компанія») заплановано на 29.10.2009-03.11.2009.

Листом вих. № 421 від 26.10.2009 відповідачем знову був змінений запланований графік на листопад місяць, згідно з яким змовником було заплановано завезення вантажу загальною кількістю 33 500 тонн залізничним та автотранспортом. Попередній підхід судна під навантаження ячменю (вантажовласник ТОВ «ПП «Нафтотранспортна компанія») заплановано на 03-07 листопада 2009 року. Матеріалами справи підтверджується, що фактичне ж відвантаження ячменю (вантажовласник ТОВ «ПІІ «Нафтотранспортна компанія») на судно проведено лише 13.12.2009, зокрема це підтверджується відомістю відгрузки за грудень 2009 року, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідачем неодноразово необґрунтовано змінювався запланований графік перевалки вантажу, а фактична подача суден під навантаження здійснювалася всупереч погодженому графіку, що в свою чергу негативно впливало на стабільне та систематичне функціонування елеватора та на можливість виконання ним договірних зобов'язань перед іншими контрагентами.

Крім того суд зазначає, що згідно матеріалів справи в квоті ТОВ «ПІІ «Нафтотранспортна компанія»на елеваторі знаходився ячмінь в кількості 5886 тонн (вантажовласник «Рамбурс Трайгон»). Згідно листа відповідача вих. № 416, від 23.10.2009, яким був затверджений графік перевалки на листопад місяць, підхід судна під навантаження ячменю (вантажовласник «Рамбурс Трайгон») планувався на 29.10.2009 - 03.11.2009. Фактичне ж відвантаження ячменю (вантажовласник «Рамбурс Трайгон») на судно проведено лише 30.12.2009 у зв’язку з невчасним поданням відповідачем судна під завантаження.

Також суд наголошує, що за технічною характеристикою елеватор є перевалочним, тобто, на відміну від лінійних елеваторів, функціональне призначення Миколаївського портового елеватора - прийняття залізничним, автомобільним транспортом зернопродукції з подальшим відвантаженням на судно. У зв'язку з чим в предметі договору зазначено обов'язкову умову - відвантаження зернопродукції на судно (пункт 1.1.) та покладено обов'язок замовника забезпечити подачу суден (пункт 1.2.1.).

Елеватор не надає послуги зі зберігання зернопродукції, договором передбачено накопичення вантажу до необхідної кількості для подальшої перевалки. З метою недопущення порушень договірних зобов'язань з боку замовника щодо накопичення вантажу, пунктом 5.2. договору передбачено: замовник сплачує виконавцю наднормативне знаходження вантажу в наступних випадках: - п.5.1.6. при перевищені строку накопичення вантажу замовника, обумовленого п.3.11. цього договору, у розмірі: -0,84 гривень (у тому числі ПДВ 20% - 0,14 гривень) за 1 т в день при знаходженні вантажу замовника на елеваторі більш ніж 30-ть календарних днів.

Однак, незважаючи на положення договору, імперативність яких для сторін встановлена в силу статті 629 Цивільного кодексу України, та функціональне призначення елеватора, відповідач з 06.07.2009 по 30.11.2009 зберігав на елеваторі 14 788,223 тонн зернопродукції.

Тобто позивач починаючи з 06.07.2009 отримував зерно, загружав його в елеватор і повинен був загрузити на судно для відправки. Але із-за невчасної подачі судна погрузка і відправка цього зерна відбулася із запізненням. Водночас інші контрагенти, які зберігали зерно на під’їзних коліях елеватора, не могли здати зерно на елеватор(останній був переповнений зерном відповідача). Із-за цього Херсонська дирекція залізничних перевезень Одеської залізниці понесла збитки і звернулася за їх відшкодуванням до позивача, який з вини відповідача змушений був їх відшкодувати.

Таким чином судом встановлено, що відповідачем частково не виконані договірні зобов'язання, що покладені на замовника за договором про надання послуг з перевалки вантажів, графік підходу суден фактично не виконувався, попередні повідомлення про зміни до графіку своєчасно на адресу позивача не надсилалися, повідомлення про фактичний підхід судна поступали із запізненням.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з порушенням умов та терміну погодження плану завозу вантажу на місяць, що передбачено положенням пункту 4.7. договору, позивач, листом вих. № 874/01 від 27.10.2009, звернувся до відповідача з вимогою про усунення порушень договірних зобов'язань щодо своєчасного відвантаження вантажу з метою забезпечення подальшої роботи елеватора та відновлення приймання вантажу інших контрагентів.

Внаслідок накопичення на залізничних коліях вагонів із вантажем інших контрагентів позивача, які не змогли своєчасно вигрузити зерно на елеватор, «Укрзалізницею»було виставлено позивачу довідку - розрахунок оплати за використання вагонів та зберігання вантажу по покинутим потягам №№3502, 3136, 3504 на загальну суму 593 203 грн. 68 коп. (п'ятсот дев'яносто три тисячі двісті три грн. 68 коп.).

Внаслідок порушення господарських зобов'язань з боку відповідача, що обумовило заборгованість по оплаті за використання вагонів та зберігання вантажу по покинутим потягам, на адресу позивача було надіслано листи від Херсонської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці за вих. № 303 від 24.12.2009 та № 746 від 28.12.2009(копії в матеріалах справи) про необхідність проведення платежу за користування та зберігання вагонів, у протилежному випадку договір про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги буде розірвано, позивачу послуги залізницею надаватись не будуть.

Позивачем було виконано зобов'язання та перераховано на розрахунковий рахунок ДП «Одеська залізниця»суму у розмірі 593 203 грн. 68 коп. (п'ятсот дев'яносто три тисячі двісті три грн. 68 коп.), про що свідчать платіжні доручення №2304 від 25.12.2009, № 2328 від 29.12.2009, № 2342 від 30.12.2009(копії в матеріалах справи).

Згідно доданого позивачем розрахунку позовних вимог частка збитків, що підлягають стягненню з відповідача становить 55,231%, що в грошовому еквіваленті складає 311751,98 грн. з ПДВ.

17.12.2009 позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія вих. № 1073/10, в якій від позивача вимагалося сплатити збитки в розмірі 311751,98 грн. з ПДВ. Однак, відповіді на дану претензію отримано не було, а збитки не оплачено.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань. Враховуючи положення договору про надання послуг по перевалці № 61 від 01.04.2009, наведені норми діючого законодавства й встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про належне виконання позивачем зобов’язань, що виникли за договором про надання послуг та про їх порушення з боку відповідача в частині своєчасної подачі суден під завантаження відповідно до графіку, необґрунтованої зміни запланованого графіку перевалки вантажу та зміни дати підходу судна за відсутності повідомлення позивача.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 5.1. договору замовник приймає на себе усі ризики та несе майнову відповідальність у випадку подачі під розвантаження/навантаження транспортних засобів з порушенням строку та порядку узгоджених сторонами в договорі.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В силу положень пункту 5.4. договору відповідач повинен був, за згодою позивача, у найкоротший термін вжити заходів щодо усунення порушень та пов'язаних з ними наслідків.

У відповідності до положень пункту 5.3. Договору у випадку виникнення обставин, обумовлених в п.5.1. цього договору, замовник за свій рахунок забезпечує оплату у повному обсязі штрафних санкцій, пред'явлених до сплати організаціями та компенсує збитки виконавця, пов'язані з цими обставинами, на підставі комерційного рахунку виконавця та підтверджуючих документів.

Як вже зазначалося вище, на виконання пункту 5.3. договору, з метою досудового врегулювання спору, керуючись положеннями ст.5, ст.6 Господарського процесуального кодексу України, статті 222 Господарського кодексу України, на адресу відповідача було надіслано претензію за вих. № 1073/10 від 17.12.2009 із пропозицією відшкодувати збитки у розмірі 311 751 грн. 98 коп., що були виставлені на адресу позивача. Дана претензія залишена без відповіді, збитки без відшкодування.

Економічний розрахунок збитків у розмірі 311 751 грн. 98 коп. (триста одинадцять тисяч сімсот п'ятдесят одна грн. 98 коп.) дорівнює пропорційній сумі співвідношення невиконаних договірних зобов'язань контрагентами до загальної суми боргу (розрахунок додається).

Сторонами згоди щодо спірних питань досягнуто не було, відповідач відмовився від виконання зобов'язань щодо оплати зазначеної суми.

У відповідності до положень статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

У відповідності до принципів, на яких базується господарсько-правова відповідальність:

потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі.

У відповідності до ч.2,3 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 217 ГК України визначено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні та оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч.2 ст.217 ГК України відшкодування збитків є господарською санкцією.

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодовувати завдані збитки суб'єкту, права або інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, й відшкодування збитків.

Відповідно до ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права(реальні збитки).

Отже, суд вважає правомірною та такою що підлягає задоволенню вимогу позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 311751,98 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не навів достатніх підстав та не зазначив обставин, які б звільняли його від обов’язку відшкодувати понесені позивачем збитки. Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, спростовуються наявними матеріалами справи та фактичними обставинами.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Нафтотранспортна компанія" (вул. Верхній Вал, 72, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 32597367, р/р 2600030018622 в 1 КФ ВАТ ВиЕйБи Банк, м. Київ, МФО 321637) на користь дочірнього підприємства "Миколаївський портовий елеватор"Державної акціонерної компанії "Хліб України"(вул. 1-а Слобідська, 122/1, м. Миколаїв, 54042, код ЄДРПОУ 00954969, р/р 26004001325425 в ЗАТ «ОТП Банк», м. Київ, МФО 300528) збитки в розмірі 311 751(триста одинадцять тисяч сімсот п’ятдесят одна) грн. 98 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 3117(три тисячі сто сімнадцять) грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                       Головатюк Л.Д.