Рішення № 10013270, 27.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/11427.05.10 За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-страхування» До           Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»

Простягнення 39063,63 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Невідомий О.М.-дов.

Від відповідача не зявився, предст. Міхно В.Б –за дов.був присутн. в попередн.засід.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»35000,00 грн.суми страхового відшкодування, 700,00грн. індекс інфляції та 3363,63коп. пені за прострочення виплати страхового відшкодування, а всього 39063,63 грн. відшкодування шкоди в порядку регресу.

Відповідач позовні вимоги не визнає, надав письмові заперечення на позов від 06.04.2010р. та доповнення до заперечень від 18.05.2010р.

Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2008р. між громадянином України Палієм Іваном Миколайовичем та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування»було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № АС 001094, предметом якого є страхування автомобіля «Toyota Corolla», державний реєстраційний номер АІ 1945 ВМ.

09          вересня 2008 року на вул. Леніна в с. Халча Кагарлицького р-ну Київської області відбулось зіткнення застрахованого автомобіля «Toyota Corolla», д/н АІ 1945 ВМ, під керуванням водія Палія Івана Миколайовича із автомобілем «ВАЗ 21053», д/н АІ 8534 АВ, під керуванням водія Бабенка Михайла Васильовича.

Відповідно до довідки ВДАІ № 235 від 11 вересня 2008 року, по факту дорожньо-транспортної пригоди відносно Бабенка Михайла Васильовича, за порушення ним вимог п. 12.1. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, були складені адміністративні матеріали і направлені до Кагарлицького районного суду Київської області для подальшого прийняття рішення.

23 вересня 2008 року постановою Кагарлицького районного суду Київської області було встановлено, що громадянин Бабенко М.В. 09 вересня 2008 р. в с. Халча Кагарлицького району Київської області керував автомобілем «ВАЗ 21053», д/н АІ 8534 АВ, не вибрав безпечну швидкість руху та не врахувавши дорожню обстановку виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення з іншим автомобілем, який рухався на зустрічній смузі, чим порушив Правила дорожнього руху України, що спричинило пошкодження транспортного засобу. За даною постановою Бабенка М.В. було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на три місяці.

Таким чином, Бабенко М.В. є винним у спричиненні пошкоджень автомобілю «Toyota Corolla», д/н АІ 1945 ВМ.

10          вересня 2008 року Палій І.М. звернувся до ТДВ «СК «ВіДІ-Страхування»із Заявою про виплату страхового відшкодування (вх. № 0184.206.08.02 від 10.09.2008 р.) згідно умов Договору страхування.

06 листопада 2008 р. Позивач на підставі Страхового акту № 453 від 04.11.2008 р. та розрахунку суми страхового відшкодування до нього, виходячи зі Звіту № 4519 Про вартість залишків транспортного засобу «Toyota Corolla», д/н АІ 1945 ВМ від 20.10.2008 p., Рахунку № 60 від 10.09.2008 р. та квитанції до прибуткового касового ордеру № 60 від 10.09.2008 p., враховуючи Звіт № 4024 Про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «Toyota Corolla», д/н АІ 1945 ВМ від 22.10.2008 p., здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 74 542 грн. 41 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1427 від 05 листопада 2008 р.

У відповідності зі ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Цивільна відповідальність Бабенка Михайла Васильовича, який керував автомобілем «ВАЗ 21053», д/н АІ 8534 АВ, на момент дорожньо-транспортної пригоди 09.09.2008 р. була застрахована в ВАТ HACK «Оранта»за Полісом № ВВ/8305907 від 09.09.2008 p., за яким останнє взяло на себе обов'язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і в наслідок якої настає цивільна відповідальність особи відповідальність якої застрахована.

Відповідач не здійснив виплати страхового відшкодування.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково,з наступних підстав:

Згідно зі ст. 993 Цивільного Кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування»№ 85/96-ВР від 07.03.1996, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхуваль ник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного Кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого від шкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного Кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяль ність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного Кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної не безпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше ре чове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об' єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 1 ст. 999, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особа ми за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідаль ності власників наземних транспортних засобів»№ 1961-IV від 01.07.2004, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідач наголошує на тому, що відповідно до ст. 983 Цивільного кодексу України Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, тобто з 11.09.2008 р.

Суд не може погодитись з твердженням відповідача, оскільки дана стаття, так само як і ч. 3 ст. 18 Закону України «Про страхування»передбачає і інший момент набрання договором законної сили.

Відповідно до ст. 983 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 18 Закону України «Про страхування»договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

В п. 3 «Строк дії»Полісу зазначено момент, з якого Договір страхування набуває чинності, а саме з 10 год. 00 хв. 09.09.2008 р. Тобто на момент дорожньо-транспортної пригоди Договір страхування вже набрав чинності.

Твердження відповідача стосовно того, що не було проведено огляд пошкоджених транспортних засобів та встановлено обставини ДТП, в порушення вимог відповідно до п. 33.2. ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою передбачено, що учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані зберегти транспортний засіб чи пошкоджене майно в такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, доки їх не огляне призначений страховиком аварійний комісар або експерт, суд не приймає до уваги з наступних підстав.

Відповідно до пп. 33.1.2. п. 31.1. ст. 33 Закону учасники ДТП зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомити страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Матеріалами справи доведено, що Бабенко М. В. повідомив відповідача про ДТП 10.09.2008 р., тобто вимоги даної норми було повністю виконані.

Відповідно до п. 34. 1. ст. 34 Закону страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Вимоги даної норми відповідачем виконані не були.

Відповідно до п. 34.2. ст. 34 Закону якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

17.09.2008 р. оцінювачем ПП «Національний центр незалежних експертиз»було проведено огляд транспортного засобу «Toyota Corolla», д/н АІ 1945 ВМ, що було зафіксовано в Протоколі огляду транспортного засобу № 4024/2008 від 17.09.2008 p., який є невід'ємною частиною звіту № 4042 Про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «Toyota Corolla», д/н АІ 1945 ВМ від 22.10.2008 р.

Згідно зі ст. 1194 Цивільного Кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між; фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»№ 1961-IV від 01.07.2004, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Лімітом відповідальності Відповідача за шкоду заподіяну майну відповідно до Полісу № ВВ/8305907 від 09.09.2008 р. є грошова сума у розмірі 35 000 грн. Крім того, відповідно до абз. 2. п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Полісом № ВВ/8305907 від 09.09.2008 р. встановлено франшизу у розмірі нуль гривень.

Згідно з п. 37.1. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової від повідальності власників наземних транспортних засобів»№ 1961-IV від 01.07.2004, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, враховуючи вищезазначені правові норми, зібрані докази по справі, суд прийшов до висновку, що до позивача переходить право вимоги до відповідача на відшкодування збитків в розмірі 35000 грн. і цю суму страхового відшкодування необхідно стягнути з Відповідача.

Крім того, підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача, відповідно до статті 625 ЦК України, 700 грн. індексу інфляції.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3363,63 грн. не задовольняється судом оскільки, відповідно до ст.547 ЦК України (ст.180 ЦК УРСР) угода про неустойку повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку, в даному разі пені.

Сторони не надали доказів укладення угоди про неустойку у письмової формі, відповідно до ст.547 ЦК України.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, Відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення 35700,00грн. суми страхового відшкодування з врахуванням індексу інфляції.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його позовні вимоги в частині стягнення 35700,00грн. суми страхового відшкодування з врахуванням індексу інфляції є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В частині стягнення 3363,63 грн. пені суд відмовляє з підстав вищезазначених.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»(01032, м. Київ, вул.. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування»(08131, Київська обл.., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул.. В.Кільцева, 56, код ЄДРПОУ 35429675) 35000 (тридцять п’ять тисяч) грн.. суму страхового відшкодування, 700 грн. індексу інфляції, 357 (триста п’ятдесят сім) грн.. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В частині стягнення пені відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                     І.І.Борисенко