Рішення № 10012147, 17.06.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2010 р. Справа № 20/53

Господарський суд Івано - Франківської області у складі:

Судді Кобецької С.М.

При секретарі Колісник О.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом ВАТ "Дятьківці" вул.Заводська, 3, м.Коломия, 78200;

до відповідача ФО-П ОСОБА_1 с. Борщівська-Турка, Снятинський район,

Івано-Франківська область, 78317;

про стягнення заборгованості 2912,10грн. - основного боргу та 1100,00грн. - штрафу.

За участю представників сторін:

Від позивача: Мокляк Г.Я.-юрисконсульт, (доручення №1 до 31.12.10р.);

Від відповідача: не з"явились.

Представник позивача, 06.05.2010р. подав суду клопотання № 3369 (вх.), в якому просить припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 2912,10грн., у зв"язку із сплатою відповідачем вище вказаної заборгованості.

Крім того, представник позивача, 17.06.2010р. подав заяву про зменшення позовних вимог № 4918 (вх.), в якій просить суд, стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штраф в розмірі 1100,00грн.

Враховуючи правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, тобто право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог або зменшити розмір позовних вимог, суд розглянув спір відповідно до зменшених позовних вимог, враховуючи, що ця дія не суперечить нормам чинного законодавства та не порушує чиї небудь права та охоронювані законом інтереси.

В судовому засіданні, представник позивача підтримав заявлені вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 1100,00грн., вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами договору купівлі-продажу продукції № 182/08 від 02.01.2008р., згідно умов якого продавець (позивач по справі) зобов"язався продавати продукцію виробника АТ "Оболонь" та його корпоративних підприємств, а покупець (відповідач по справі) - оплачувати цю продукцію та своєчасно приймати її на умовах даного Договору;

- неналежне виконання відповідачем умов спірного Договору, зокрема п.6 розділу 2 стосовно поверненню тари чи сплати вартості отриманої тари;

- п.3 розділу 5 Договору, згідно якого в разі неповернення в узгоджений даним Договором термін продавцю зворотної тари, покупець сплачує штраф. За прострочку повернення зворотної тари до 15 днів покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 150% вартості неповернутої тари, а більше 15 днів - 300%. На підставі даного пункту договору відповідачу нараховано штраф в сумі 1100,00грн.

Посилається на ст.ст. 526, 530, 549, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 230 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судові засідання не з"являвся, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 22.04,2010р., від 07.05.2010р., від 31.05.2010р. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог суду не подав.

Враховуючи, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті,

спір належить вирішити у відсутності представника відповідача, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд

в с т а н о в и в :

Між ВАТ "Дятківці" та ПП ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу продукції № 182/08 від 02.01.2008р., згідно з умовами якого продавець (позивач по справі) зобов"язався продавати продукцію виробника АТ "Оболонь" та його корпоративних підприємств, а покупець (відповідач по справі) - оплачувати цю продукцію та своєчасно приймати її на умовах даного Договору (п.1 розділу 1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного Договору, позивачем передано, а відповідачем отримано товар в асортименті та кількості, визначених у Договорі, що підтверджується розхідними та видатковими накладними, підписаними представниками сторін (а.с. 13-62).

Судом встановлено, що ПП ОСОБА_1 (відповідачем по справі) виконано зобов"язання за спірним Договором стосовно оплати за продукцію. Однак, продукція знаходилась в тарі багаторазового використання і є зворотною, відповідно до п.1 розділу 2 Договору.

Відповідно до п.6 розділу 2 Договору покупець зобов"язаний повертати продавцю пляшки, КЕГи, вуглекислотні балони, ящики, піддони - 100% від поставленої кількості. Вся зворотна тара повинна бути повернена покупцем продавцю в термін не більше 90 діб з дня отримання продукції, а КЕГи в термін не більше 180. Термін повернення зворотної тари може бути продовжено за письмовим зверненням покупця та погодженням продавця, шляхом укладення додаткової угоди до Договору.

В порушення вимог п.6 розділу 2 Договорів, відповідач, прийняті на себе зобов"язання по поверненню тари належним чином не виконав, вартість отриманої тари не оплатив, внаслідок чого на момент пред"явлення позову за відповідачем рахувалась заборгованість в сумі 2912,10грн.

Однак, як вбачається з клопотання позивача № 3369 (вх.) від 06.05.2010р., відповідач погасив заборгованість в сумі 2912,10грн. Даний факт підтверджено:

- накладною № 9011 від 23.04.2010р., яка свідчить про повернення ящиків в натуральному вигляді в кількості 81 шт. на суму 1620,00грн. без ПДВ та пляшок в кількості 620 шт. на суму 155,00грн. без ПДВ;

- прибутковим касовим ордером від 03.05.2010р., який свідчить про оплату пляшок в кількості 2607 шт. на суму 782,10грн. з ПДВ.

З огляду на приписи ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України).

Як вказує частина 1статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов"язаний виконати свій обов"язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов"язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання (ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України).

Більше того, як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

З огляду на приписи ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).

З огляду на ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як вбачається із п.3 розділу 5 Договору, в разі неповернення в узгоджений даним Договором термін продавцю зворотної тари, покупець сплачує штраф. За прострочку повернення зворотної тари до 15 днів покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 150% вартості неповернутої тари, а більше 15 днів - 300%.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до вище зазначеного пункту Договору, відповідач повинен сплатити позивачу штраф в сумі 5832,00грн. Однак, використовуючи своє право, передбачене ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач зменшив розмір позовних вимог, зокрема просить стягнути з відповідача штраф в сумі 1100,00грн.

Таким чином, зважаючи на приписи п.3 розділу 5 спірного Договору та вище зазначених норм права, нарахований позивачем штраф в сумі 1100,00грн. підлягає задоволенню.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

За таких обставин, враховуючи вище викладене, суд вважає за правильне позов задовольнити частково:

- в частині стягнення штрафу в сумі 1100,00грн. - позов задовольнити;

- в частині стягнення основного боргу в сумі 2912,10грн. - провадження у справі припинити, у зв"язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 527, 549, 599, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 49, 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ВАТ "Дятьківці", вул.Заводська, 3, м.Коломия, 78200 (код ЄДРПОУ 13640534) - 1100,00грн. (одна тисяча сто грн. 00коп.) - штрафу, 102,00грн. (сто дві грн. 00коп.)- державного мита, 236,00грн. (двісті тридцять шість грн. 00коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Провадження в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) основного боргу в сумі 2912,10грн. - припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Кобецька

Рішення підписано 21.06.2010р.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

помічник судді І.В.Григорчук

21.06.2010р.