Рішення № 10011926, 02.06.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.10 Справа № 15/168/10

Суддя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжтехпром –Ресурс”, м. Запоріжжя, вул.. Артема, 6

до Приватного підприємства “МЦ “Медлюкс”, м. Запоріжжя, пров. Зенітний, 6

про стягнення 377856,76 грн.

Суддя І.С. Горохов

Представники:

від позивача: Каленська Н.М., дов. від 01.03.2010р.

від відповідача: Сахарова Т.Ю., дов. від 31.05.2010р.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжтехпром –Ресурс” до Приватного підприємства “МЦ “Медлюкс” про стягнення 377856,76 грн..

Ухвалою господарського суду від 17.05.2010 порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 02.06.2010.

За згодою представника позивача в судовому засіданні 02.06.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги з наступних підстав: 03 грудня 2007 року ТОВ «Запоріжтехпром –Ресурс»та ПП «МЦ «Медлюкс»укладено договір про надання послуг. Відповідно до умов договору позивач зобов’язався надати відповідачу послуги, а відповідач зобов’язався прийняти послуги та оплатити їх вартість. Позвиач зазначає, що взяті на себе зобов’язання за договором виконав належним чином, а відповідач в порушення умов договору зобов’язання щодо оплати вартості отриманих послуг не здійснив, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 520,18грн..

Крім того, позивач зазначає, що поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 377336,58 грн. відповідно до видаткових накладних № РН –0000213, № РН –0000214 від 02.12.2009р. та № РН –0000215 від 31.12.2009р.. Позивач зазначає, що взяті на себе зобов’язання стосовно постачання товару на адресу відповідача виконав в повному обсязі, відповідач в порушення умов договору зобов’язання оплати вартості отриманого товару не здійснив, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 377,336,58 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідач проти позову не заперечив, невиконання зобов’язань з оплати послуг та товару пов’язано зі скрутним матеріальним становищем.

Згідно зі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що 03 грудня 2007 року ТОВ «Запоріжтехпром –Ресурс»та ПП «МЦ «Медлюкс»укладено договір про надання послуг. Відповідно до умов договору позивач зобов’язався надати відповідачу послуги з налаштування програм, а відповідач зобов’язався прийняти послуги та оплатити їх вартість. Позивач взяті на себе зобов’язання за договором виконав належним чином, а саме перерахував на виконання умов договору кошти в сумі 850 грн, що підтверджується банківськими виписками № БВ –0000007 від 17.12.2008р., № БВ –0000009 від 21.02.2008р., № БВ –0000017 від 31.0.2009р.. Доказів виконання зобов’язань за договором відповідачем не надано.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано лист від 21.01.2009р. з вимогою повернути кошти. Відповідачем кошти повернуто частково в сумі 329,82 грн., що підтверджується банківською випискою від 06.02.2010р..

На день вирішення спору заборгованість становить 320,18 грн.. Доказів повернення коштів позивачу відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Крім того, позивач зазначає, що поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 377336,58 грн. відповідно до видаткових накладних № РН –0000213, № РН –0000214 від 02.12.2009р. та № РН –0000215 від 31.12.2009р..

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають з підстав, передбачених законом, а також з дій громадян і організацій.

Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочини можуть вчинятися в усній та письмовій формі. При цьому письмовою формою вважається як підписання одного документу, так і обмін листами, телеграмами тощо, з яких вбачається, що сторони правочину досягли згоди по всіх істотних умовах, необхідних для договорів даного виду.

Відповідно до видаткових накладних № РН –0000213, № РН –0000214 від 02.12.2009р. та № РН –0000215 від 31.12.2009р. позивач поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 377336,58 грн..

Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими та податковими накладними та сам відповідач не спростував проти факту отримання ним товару за зазначеними документами первинної бухгалтерської звітності.

22.03.2010р. на адресу відповідача направлено вимогу про погашення заборгованості за отриманий товар, відповіді на претензію відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Оскільки відповідач не надав суду доказів виконання грошових зобов’язань, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 377856,76 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства “МЦ “Медлюкс”, (м. Запоріжжя, пров. Зенітний, 6, код 33986505) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжтехпром –Ресурс”, (м. Запоріжжя, вул.. Артема, 6, ЄДРПОУ 32440963) 377856,76 грн. основного боргу та 4274,57 грн. судових витрат. Видати наказ.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 08.06.2010р..