Рішення № 10011179, 15.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.06.10 р.                     Справа № 2/103                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій          А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегателеком” м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Таксі-Люкс” м. Донецьк

про стягнення заборгованості в сумі 915,19 грн.

За участю

представників сторін

від позивача: Задорожна О.Д. – за довір.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Мегателеком” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Таксі-Люкс” м. Донецьк про стягнення заборгованості за послуги по договору про послуг зв’язку в розмірі 668,76грн., індексу інфляції в розмірі 146,18грн., 3% річних в розмірі 25,28грн., пені в розмірі 74,97грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 600грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконує зобов’язання по оплаті наданих послуг зв’язку за договором № 271 від 27.10.2005р., рахунки.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву по заявленим вимогам не надав про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу рекомендованих листів з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно до довідки Головного управління статистики у Донецькій області від 11.06.2010р. станом на 04.06.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Таксі-Люкс” значиться за адресою: 83050, м. Донецьк, бул. Шевченка, буд. 4, корп. 2, кв. 606.

З урахуванням цих даних, суд вважає належним виконання обов’язку щодо повідомлення відповідача про вчинені судом процесуальні дії та можливим розглянути спір, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами. До того ж, згідно ст. 59 ГПК України, надання відзиву на позов є правом відповідача.

          Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, з огляду на достатність представлених матеріалів, справа розглянута згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд ВСТАНОВИВ:

27.10.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Мегателеком” (Телефонна компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Такси-люкс” (Абонент) був укладений договір про надання телекомунікаційних послуг № 271.

За цим договором ТК надає Абоненту телекомунікаційні послуги, вказані в додатку до договору, а Абонент отримує замовлені ним Послуги та оплачує їхню вартість на умовах договору.

Пунктом 3.2.6. договору встановлено, що Абонент зобов’язаний вчасно оплачувати вартість спожитих послуг ТК.

Розділом 3 „Оплата та порядок розрахунків” встановлено, що оплата за послуги, надані ТК, здійснюються за тарифами, які затверджуються у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Абонент сплачує вартість наданих йому Послуг ТК у порядку визначеному даним Договором і Додатками до нього, згідно обраної ним схеми оплати у готівковій або безготівковій формі.

При застосуванні кредитної системи оплати, Абонент зобов’язується оплачувати надані йому Послуги щомісяця, у термін до 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.

У випадку застосування авансової системи оплати, Абонент щомісячно, до 20 числа поточного місяця, робить авансову передплату вартості послуг ТК на суму, неменшу вартості Послуг, наданих у попередньому періоді, з наступним перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) на підставі обсягу фактичного надання Послуг.

Відповідно до п. 5.3.2. договору якщо абонент не оплатив ТК вартість наданих йому Послуг до встановленого терміну, то з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим, на суму заборгованості, що утворилася, ТК нараховує пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня, за кожну добу прострочення у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Згідно до п. 7.1. договору останній набирає силу з дня підписання та дійсний протягом усього періоду користування Абонентом Послугами ТК.

          Як видно з матеріалів справи у період з січня 2008р. по квітень 2009р. позивачем надавалися послуги зв’язку та виставлялися рахунки, зокрема від 31.01.2008р., від 29.02.2008р., від 31.03.2008р., від 30.04.2008р., від 31.05.2008р., від 30.06.2008р., від 31.07.2008р., від 31.08.2008р., від 30.09.2008р., від 31.10.2008р., від 30.11.2008р., від 31.12.2008р., від 31.01.2009р., всього на загальну суму 2800,80грн.

          Проте, відповідач за надані послуги зв’язку своєчасно та у повному обсязі не розрахувався у спірному періоді сплатив лише 2132,04грн., що підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

          Таким чином на час слухання справи за відповідачем облікується заборгованість в розмірі 668,76грн.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Свої зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати грошових коштів всупереч вищевказаним нормам Цивільного та Господарського кодексу України, умовам Договору відповідач не виконав, у зв’язку з чим виникла заборгованість в сумі 668,76 грн.

Відповідач доказів погашення суми боргу в розмірі 668,76грн. до матеріалів справи не надав, позовні вимоги не спростував, у зв’язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 74,97грн. за період з 21.02.2009р. по 19.04.2010р. на підставі п. 5.3.2 договору.

Вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно до п. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та п. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позивачем безпідставно нараховано штрафну санкцію на заборгованість, оскільки до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, та нарахована позивачем пеня могла бути стягнутою у повному об’ємі до 21.05.2010р.

Тобто, вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 74,97грн. не є правомірними та не підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 25,28грн. за період з 21.02.2008р. по 19.04.2010р. та індекс інфляції в розмірі 146,18грн. за період з січня 2008р. по квітень 2010р. на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 21.02.2008р. по 19.04.2010р., суд знаходить його арифметично вірним, а вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 25,28грн. такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 146,18грн. за період з грудня 2008р. по квітень 2010р., то зазначені вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 75,76грн., оскільки перевівши розрахунок позивача судом встановлено, що останнім не вірно розраховано суму інфляції у період з 21.01.2008р. по 20.05.2009р.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 600,00грн., то суд виходить з наступного.

В обґрунтування заявленої суми позивачем до матеріалів справи надано договір № 01/06-01/10 від 06.01.2010р. про надання консультаційних (інформаційних) юридичних послуг.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

Суду не надана доказів того, що Задорожна Оксана Дмитрівна є адвокатом, а також доказів оплати за надані послуги, тому у задоволенні зазначених вимог суд відмовляє.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення відповідачем зобов’язань за договором, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України “Про телекомунікації” ст. ст. 22, 33, 42, 43, 49, 78, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегателеком” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Такси-Люкс” м. Донецьк про стягнення 915,19грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Такси-Люкс” (83050, м. Донецьк, бул. Шевченко, 4, корп. 2, кв. 606, ЄДРПОУ 30872257) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегателеком” (83058, м. Донецьк, вул. Красноуфімська, 2а, ЄДРПОУ 31247126) заборгованості в розмірі 668,76грн., індекс інфляції в розмірі 75,76грн., 3% річних в розмірі 25,28грн., витраті по сплаті державного мита в розмірі 85,80грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 198,51грн.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ.

Суддя