Рішення № 10010041, 12.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 54/2112.05.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Добропільське

сортонасінницьке підприємство"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро"

простягнення 43 617,78 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники: від позивачаВєдєнєєв С.О., за дов. № 3/10 від 01.03.2010 р. від відповідачаСуховерська О.В., за дов. б/н від 18.02.2010 р. У судовому засіданні 12.05.2010 р. відповідно до ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Добропільське сортонасінницьке підприємство" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" про стягнення 30000,00 грн. основного боргу та 41298,04 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по оплаті товару, поставленого позивачем за договором № 1/с від 13.05.2009 р. та додатковою угодою № 1 до нього.

Ухвалою суду від 13.02.2010 р. порушено провадження у справі № 54/21, розгляд справи призначено на 10.03.2010 р.

У зв’язку з перебування судді Демченко Т.С. на лікарняному, судове засідання, призначене на 10.03.2010 р., не відбулося. Ухвалою суду від 06.04.2010 р. розгляд справи призначено на 23.04.2010 р.

Відповідач у поданому відзиві просить припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у зв’язку з його сплатою відповідачем, а в частині інших позовних вимог –відмовити у задоволенні позову.

Представниками сторін у судовому засіданні 23.04.2010 р. заявлено спільне клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено.

У судовому засіданні 23.04.2010 р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 12.05.2010 р.

05.05.2010 р. через відділ діловодства суду позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 41298,04 грн. та інфляційні втрати у сумі 2319,74 грн. Нова ціна позову за розрахунком позивача становить 43617,78 грн. У судовому засіданні 12.05.2010 р. заява прийнята судом до розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

13.05.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Добропільське сортонасінницьке підприємство" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" був укладений договір № 1/с, відповідно до умов якого позивач, як продавець, зобов’язався в порядку і на умовах, визначених договором, передати у власність відповідачу насіння в асортименті та за цінами, вказаними у п.п. 2.1.1. п. 2.1. цього договору, а відповідач, як покупець, зобов’язався прийняти та оплатити продукцію.

Як передбачено п. 2.1.1. договору, позивач зобов’язався поставити відповідачеві насіння просо "Константинівська" (еліта) у кількості 25 т та насіння гречихи "Антарія" (еліта) у кількості 10 т.

Додатковою угодою № 1 до договору від 19.05.2009 р. сторони обумовили додаткову поставку відповідачу насіння проса "Константинівська" (еліта) у кількості 25 т.

Згідно з п. 2.1.1. договору та п. 1. додаткової угоди позивач зобов’язався передати продукцію у такі строки:

- 10 т насіння просо "Константинівська" та 10 т насіння гречихи "Антарія" у строк до 15.05.2009 р.;

- 15 т насіння просо "Константинівська" у строк до 20.05.2009 р.;

- 25 т насіння просо "Константинівська" у строк до 25.05.2009 р.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що продукція передається покупцю на умовах EXW –склад продавця (Добропільський р-н, с. Добропілля, ТОВ "Довропільське сортонасінницьке підприємство"). Умови поставки тлумачаться згідно Міжнародних торгівельних термінів "Інкотермс 2000".

Як передбачено умовами EXW Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "ІНКОТЕРМС" у редакції 2000 року, термін "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов’язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

За видатковими накладними № РН-0000099 від 16.05.2009 р., № РН-0000104 від 20.05.2009 р., № РН-0000116 від 29.05.2009 р. позивач передав відповідачеві насіння проса "Константинівська" (еліта) у кількості 49,34 т та насіння гречки "Антарія" (еліта) у кількості 10 т на загальну суму 135680,00 грн.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16 травня 1996 р., сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі –цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Продукція була прийнята уповноваженими представниками відповідача за довіреностями серії ЛА № 170 від 15.05.2009 р. зі строком дії до 25.05.2009 р., серії ЛА № 177 від 19.05.2009 р. зі строком дії до 29.05.2009 р., серії ЛА № 187 від 28.05.2009 р. зі строком дії до 07.06.2009 р.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 1.4. договору відповідач здійснює розрахунок за поставлену продукцію наступним чином:

- аванс у розмірі 30% від загальної ціни продукції відповідач сплачує позивачеві до моменту передачі першої партії продукції;

- 30% від вартості продукції відповідач сплачує позивачеві у строк до 15.08.2009 р.;

- 40% від вартості продукції відповідач сплачує позивачеві у строк до 15.10.2009 р.

Загальна вартість продукції на момент укладення договору згідно з п. 1.3. договору становила 87 000,00 грн. Додатковою угодою № 1 до договору від 19.05.2009 р. сторони обумовили додаткову поставку відповідачу продукції у кількості 25 т вартістю 50 000,00 грн. із строком поставки до 25.05.2009 р.

Враховуючи той факт, що сторонами не були внесені зміни до договору в частині визначення порядку оплати товару, до додаткової поставки продукції повинні застосовуватися положення п. 1.4. договору.

Таким чином, відповідно до умов договору та додаткової угоди відповідач повинен був оплатити 26 100,00 грн. до 15.05.2009 р. (87000,00 грн. х 30%), 15 000,00 грн. – до 25.05.2009 р. (50000,00 грн. х 30%), 41100,00 грн. –до 15.08.2009 р. (87000,00 грн. + 50000,00 грн. х 30%) та 53 480,00 грн. залишкової суми боргу (135680,00 грн. –82200,00 грн.) –до 15 10.2009 р.

Відповідач частково оплатив поставлений товар, перерахувавши позивачу 105680,00, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями № 2325 від 14.05.2009 р., № 2336 від 18.05.2009 р., № 2337 від 18.05.2009 р., № 2353 від 19.05.2009 р., № 2490 від 27.05.2009 р., № 3917 від 19.08.2009 р., № 3995 від 20.08.2009 р., № 5066 від 22.10.2009 р., № 196 від 11.11.2009 р., № 357 від 03.12.2009 р. Також після порушення провадження у справі відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 30000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 701 від 31.03.2010 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.4. договору за несвоєчасне проведення розрахунків за прийняту продукцію відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення оплати.

Частиною 4 ст. 231 ГК України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як передбачено частиною 2 ст. 546 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від несвоєчасно виконаного зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що сторонами у п. 4.4. договору погоджена відповідальність за порушення грошового зобов’язання за кожен день прострочення, неустойка, визначена п. 4.4. договору, фактично є пенею.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до нижченаведеного розрахунку суду розмір пені становить 2 253,33 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

1610015.05.2009 - 17.05.2009312.0000 %31.76

1500025.05.2009 - 26.05.2009212.0000 %19.73

4110016.08.2009 - 18.08.2009310.2500 %69.25

2000019.08.2009 - 20.08.2009210.2500 %22.47

5348016.10.2009 - 21.10.2009610.2500 %180.22

4348022.10.2009 - 10.11.20092010.2500 %488.41

3348011.11.2009 - 02.12.20092210.2500 %413.68

3000003.12.2009 - 01.02.20106110.2500 %1027.81

2 253,33

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі 2 253,33 грн. за розрахунком суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач просить стягнути з відповідача 2319,74 грн. інфляційних втрат з суми 30000,00 грн. за період з 15.10.2009 р. по 31.03.2010 р.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку про його обґрунтованість, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю у сумі 2319,74 грн.

З урахуванням викладених вище фактичних обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками сторін пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 4 573,07 грн.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на позивача і відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" (03022, м. Київ, провулок Жуковського, буд. 13/16, ідентифікаційний код 34287465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Добропільське сортонасінницьке підприємство" (85032, Донецька обл., Добропільський р-н, с. Добропілля, вул. Степова, буд. 1, ідентифікаційний код 02776029) 2 253 (дві тисячі двісті п’ятдесят три) гривні 33 коп. пені, 2319 (дві тисячі триста дев’ятнадцять) гривень 74 коп. інфляційних втрат, 45 (сорок п’ять) гривень 73 коп. державного мита та 24 (двадцять чотири) гривні 74 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                 Т.С. Демченко

Датою підписання повного тексту рішення є 09.06.2010 р.