Рішення № 10010038, 12.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/50412.05.10 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсунь-Шевченківський

          цегельний завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК Сервіс"

про стягнення 27465,64 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача Некрасов А.В., довіреність № 21 від 14.12.2009 р.

від відповідача не з’явився

У судовому засіданні 12.05.2010 р. відповідно до ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корсунь-Шевченківський цегельний завод" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК Сервіс" про стягнення 20 360,00 грн. основного боргу, 3400,12 грн. інфляційних втрат та 3 705,52 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по оплаті товару, поставленого позивачем за договором поставки № 01/09/08 від 01.09.2008 р.

Ухвалою суду від 20.11.2009 р. порушено провадження у справі № 54/504, розгляд справи призначено на 27.01.2010 р.

У зв’язку з перебуванням судді Демченко Т.С. на лікарняному, судове засідання, призначене на 27.01.2010 р., не відбулося. Ухвалою суду від 05.02.2010 р. розгляд справи призначено на 17.02.2010 р.

Разом із позовними вимогами позивачем заявлено про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у сумі позовних вимог. Розглянувши заявлене клопотання, суд відмовив у його задоволенні з тих підстав, що позивачем не наведено обставин та надано доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

У судовому засіданні 17.02.2010 р. представником позивача подано клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено.

Представник відповідача у судове засідання 17.02.2010 р. не з’явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки не повідомив, у зв’язку з чим розгляд справи відкладено на 05.03.2010 р.

У зв’язку з перебуванням судді Демченко Т.С. на лікарняному, судове засідання, призначене на 05.03.2010 р., не відбулося. Ухвалою суду від 06.04.2010 р. розгляд справи призначено на 21.04.2010 р.

Представник відповідача у судове засідання 21.04.2010 р. не з’явився. Представником позивача подано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого місцезнаходженням відповідача є: 02088, м. Київ, провул. Геофізиків, 12. Зазначена адреса є відмінною від вказаної у позовній заяві.

З метою належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалою суду від 21.04.2010 р. розгляд справи відкладено на 12.05.2010 р.

Представник відповідача у судове засідання 12.05.2009 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корсунь-Шевченківський цегельний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЖК Сервіс" був укладений договір № 01/09/08, відповідно до умов якого позивач, як постачальник, зобов’язався продати (передати у власність) покупцю цеглу керамічну (надалі за текстом –товар), найменування, марка та кількість яких вказується у Специфікації, яка являється додатком до даного Договору, а відповідач, як покупець, зобов’язався прийняти товар і оплатити його вартість на умовах, визначених договором.

Додатком № 1 до договору сторонами була затверджена специфікація до договору, якою сторони погодили марку товару, його кількість та ціну.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 2 цієї ж статті до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За видатковими накладними № 367/1 від 14.10.2008 р. та № 367/2 від 15.10.2008 р. позивач передав відповідачу товар, передбачений договором та специфікацією, на загальну суму 13 000,00 грн.

Як визначено п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16 травня 1996 р., сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі –цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджується наявною у матеріалах справи копією довіреності суворої звітності серії ЯНХ № 692062 від 01.10.2008 р.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що оплата за поставки товару здійснюється відповідачем по передплаті або з відстрочкою платежу на протязі 5-ти (п’яти) банківських днів з моменту отримання товару.

Отже, відповідач повинен був здійснити оплату товару в наступні строки:

- за видатковою накладною № 367/1 від 14.10.2008 р. на суму 7 000,00 грн. –у строк до 21.10.2008 р.

- за видатковою накладною № 367/2 від 15.10.2008 р. на суму 6 000,00 грн. –у строк до 22.10.2008 р.

Проте зазначене зобов’язання відповідачем не виконано.

Крім вартості неоплаченого товару позивач також просить стягнути з відповідача вартість неповернених піддонів у сумі 7 360,00 грн.

Відповідно до статті 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

Як передбачено ст. 685 ЦК України, продавець зобов’язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов’язання.

Специфікацією до договору сторони погодили поставку 282 піддонів (зворотної тари) загальною вартістю 11 280,00 грн. Як пояснив позивач, 08.11.2008 р. відповідач частково повернув піддони у кількості 98 шт. на суму 3 920,00 грн.

Разом з тим, умовами договору не передбачено умов та порядку повернення відповідачем піддонів або відшкодовування їх вартості.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивачем не надано доказів направлення вимоги відповідачу про повернення піддонів до подання позову, а отже, станом на момент подання позовної заяви у відповідача не виник обов’язок їх повернути. Зазначене свідчить, що станом на момент подання позову у позивача було відсутнє право вимагати від відповідача повернення піддонів чи сплати їх вартості, за захистом якого він звернувся до суду. За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 7 360,00 грн. вартості неповернених піддонів є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивач не позбавлений права звернутися з окремим позовом до відповідача із зазначеними вимогами.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню у сумі 13 000,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач просить стягнути з відповідача за порушення строків оплати пеню у розмірі 3705,52 грн. за період з 22.10.2008 р. по 29.05.2009 р., обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на положення п. 6.2. договору, яким передбачено, що за порушення строків оплати товару відповідач повинен сплатити пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен календарний день простроченого платежу за поставлений товар, а позивач має право призупинити поставку товару на строк до повного погашення заборгованості.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У період з 30.04.2008 р. по 29.05.2009 р. відповідно до Постанови НБУ № 107 від 21.04.2008 р. та Постанови НБУ № 72 від 13.02.2009 р. діяла облікова ставка у розмірі 12%. Зважаючи на те, що пеня у розмірі 0,1% за кожен день прострочення, визначена договором, становить 36,5% річних (0,1 х 365), вона перевищує подвійну облікову ставку НБУ за вказаний період.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 561,55 грн. відповідно до нижченаведеного розрахунку суду:

Сума боргуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

700022.10.2008 - 22.04.200918312%840,83

600023.10.2008 - 23.04.200918312%720,72

1 561,55

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3 400,12 грн. інфляційних втрат за період з 22.10.2008 р. по 29.05.2009 р.

Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 469,00 грн. згідно з нижченаведеним розрахунком суду:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

22.10.2008 - 29.05.200970001,113791,00

23.10.2008 - 29.05.200960001,113678,00

1 469,00

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав доказів повної оплати поставленого товару та не навів підстав для звільнення від обов’язку його оплатити.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 16 030,55 грн.

Позивачем при поданні позову було сплачено 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 р. "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" (зі змінами і доповненнями) на день подання позову (17.11.2009 р.) розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу становив 236,00 грн.

Відповідно до п. 13 зазначеної Постанови повернення коштів, внесених для оплати витрат, здійснюється у випадках та у розмірі, передбачених процесуальним законодавством, шляхом їх перерахування на рахунок платника, відкритий в установі банку, грошового переказу через іншу фінансову установу або відділення поштового зв’язку після звернення особи.

Повернення зазначених коштів здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Таким чином, надмірно сплачена сума витрат на ІТЗ судового процесу у розмірі 79,00 грн. підлягає поверненню позивачу.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на позивача і відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК Сервіс" (02088, м. Київ, провул. Геофізиків, 12, ідентифікаційний код 34544186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсунь-Шевченківський цегельний завод" (19400, Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський р-н, м. Корсунь-Шевченківське, вул. Ковпака, буд. 2, ідентифікаційний код 32278113) 13000 (тринадцять тисяч) гривень 00 коп. основного боргу, 1 561 (одну тисячу п’ятсот шістдесят одну) гривню 55 коп. пені, 1 469 (одну тисячу чотириста шістдесят дев’ять) гривень інфляційних витрат, 160 (сто шістдесят) гривень 30 коп. державного мита та 137 (сто тридцять сім) гривень 74 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині у позові відмовити.

4.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Корсунь-Шевченківський цегельний завод" (19400, Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський р-н, м. Корсунь-Шевченківське, вул. Ковпака, буд. 2, ідентифікаційний код 32278113) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 79 (сімдесят дев’ять) гривень 00 коп., надмірно сплачені платіжним дорученням № 57 від 07.07.2009 р.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                 Т.С. Демченко

Датою підписання повного тексту рішення є 09.06.2010 р.