Рішення № 10009880, 23.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/923.04.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Форнетті-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-Трейд"

простягнення 154 767,85 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаНикитенко Т.В. –представник

від відповідачане з`явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Форнетті-Україна" (далі - позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-Трейд" (далі - відповідач) 154 767,85 грн., у тому числі основний борг у розмірі 153903,46 грн. та пеня у розмірі 864,39 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 44-Ф від 04.01.2001 відповідач не оплатив поставлений йому товар.

Відповідач відзиву на позов не подав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. У зв’язку з нез’явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією за всіма наявними у матеріалах справи адресами. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвали суду та нез’явлення в судове засідання відповідач суду не надав. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

04.01.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Форнетті-Україна" (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глорія-Трейд" (сторона-2) було укладено Договір № 44-Ф (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору позивач зобов’язався передати товар відповідачу, а відповідач зобов’язався прийняти цей товар і оплатити його на умовах даного Договору та здійснити подальшу реалізацію Товару кінцевому споживачу.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 153 903,46 грн. за видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Отримання відповідачем продукції, зазначеної у видаткових накладних, підтверджується підписом його представника на зазначених видаткових накладних.

Таким чином, позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином.

Відповідно до п. 6.5 Договору відповідач оплачує товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

У п. 6.7 Договору визначено умови оплати – 100% передоплата відповідачем вартості товару.

Станом на момент розгляду справи відповідач не здійснив оплату поставленого йому товару, доказів здійснення розрахунків суду не надав.

20.11.2009 позивач направив відповідачу вимогу № 336 про сплату заборгованості в розмірі 153903,46 грн.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, судом встановлено, що строк виконання відповідачем обов’язку щодо оплати отриманого товару у розмірі 153 903,46 грн. настав, з урахування часу на поштовий обіг, 02.12.2009.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У відповідності до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань.

Оскільки судом встановлено, що відповідач не належним чином виконав взяті за Договором зобов’язання та на вимогу позивача не сплатив кошти за отриманий товар у розмірі 153 903,46 грн., суд вважає вимоги про стягнення з відповідача 153 903,46 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 864,39грн.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 8.5 Договору у випадку порушення строків оплати за отриманий товар, позивач має право, а відповідач зобов’язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент нарахування пені від вартості не оплаченого в строк товару, за кожен день прострочення.

З розрахунку пені вбачається, що позивач нараховував пеню за період з 16.11.2009 по 26.11.2009.

Судом вище встановлено, що строк виконання відповідачем обов’язку щодо сплати коштів за отриманий товар у розмірі 153 903,46 грн. настав 02.12.2009.

Оскільки позивач просить стягнути пеню за період, коли у відповідача не настав строк оплати за отриманий товар, вимога позивача про стягнення пені у розмірі 864,39 грн. задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-Трейд" (02100, м.Київ, вул. Краківська, 11-А, ідентифікаційний код 33055486, р/р 2600700520226 в ЛВ АКБ "Правекс-Банк" м. Київ, МФО 321983, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Форнетті-Україна" (17000, Чернігівська обл., с. Козелець, вул. Комсомольська, 125, ідентифікаційний код 32858983, р/р 260045792 в ЧОД ВАТ "Райффайзен банк "Аваль" м.Чернігів, МФО 353348) заборгованість у розмірі 153903 (сто п’ятдесят три тисячі дев’ятсот три) грн. 46 коп., державне мито у розмірі 1539 (одна тисяча п’ятсот тридцять дев’ять) грн. 03 коп. та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В інший частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                     Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 30.04.2010