Рішення № 10009529, 03.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 22/39-13/29703.02.10

За позовом Державного підприємства для постачання медичних установ “Укрмедпостач”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Емансіс”

третя особа Міністерство охорони здоров’я

про стягнення пені та штрафних санкцій

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача – Кохановський В.В.,

від відповідача –Косів Л.Т.,

від третьої особи –Яковлєв Г.О.,

В судовому засіданні 03.02.10 оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство для постачання медичних установ “Укрмедпостач” звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Емансіс” про стягнення пені у розмірі 225355,62 грн. та штрафні санкції у розмірі 378805,00 грн., а загалом 604160,62 грн.

Позов мотивований неналежним (невчасним) виконанням умов договору в частині доставки, установки, введення в експлуатацію медичного обладнання поставленого відповідачем на виконання умов договору №53Т-2007 від 31.08.07.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.10.08 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням Господарського суду м. Києва від 06.10.08, Державне підприємство для постачання медичних установ “Укрмедпостач” подало апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.09 апеляційну скаргу Державного підприємства для постачання медичних установ “Укрмедпостач” задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.08 у справі № 22/39 скасовано, позовні вимоги задоволено у повному обсязі, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Емансіс” на користь Державного підприємства для постачання медичних установ “Укрмедпостач”604160,62грн. штрафних санкцій, 6041,61грн. державного мита, 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 20000,00грн. витрат з оплати послуг адвоката, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Емансіс” в доход Державного бюджету України 3020,80грн. держмита за подання апеляційної скарги.

Не погодившись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2009р., Товариство з обмеженою відповідальністю “Емансіс” подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.09 та залишити в силі рішення Господарського суду м. Києва від 06.10.08. Свою вимогу Товариство з обмеженою відповідальністю “Емансіс” мотивує тим, що господарським судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.08.09 у справі №22/39 Рішення Господарського суду м. Києва від 06.10.08 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.09 у справі № 22/39 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Постанова мотивована відсутністю дослідження судами першої та апеляційної інстанції умов договору переліку закладів охорони здоров’я в яких відповідач мав ввести в експлуатацію обладнання та провести навчання методам роботи з обладнанням медичного персоналу відповідно до умов договору та дослідження судами першої та апеляційної інстанції можливість здійснити свої зобов’язання у строк встановлений договором. укладення договору на публічних торгах, та встановлення строку і факту прострочення виконання зобов’язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.09 прийнято справу до провадження її розгляд призначений на 17.09.09 на сторони покладений обов’язок надати документи та вчинити дії.

Розгляд справи відкладався та в судових засіданнях оголошувались перерви, відповідно до ст.77 ГПК України, 17.09.09, 14.10.09, 21.10.09, 10.11.09, 02.12.09, 12.01.10, 26.01.10 через неявку представника третьої особи, неподання витребуваних документів, витребування нових доказів та за клопотаннями відповідача та третьої особи. В судовому засіданні 26.01.10 оголошено перерву до 03.02.10 для оголошення вступної і резолютивної частин рішення.

Відповідно до ст.69 ГПК України 19.10.09 строк вирішення спору був продовжений за заявою судді та 02.12.09 за клопотанням сторін.

Позивач уточнював вимоги і просив стягнути 225335,62 грн пені , 378805,00 грн. штрафу, 6041,60 витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 25000,00 грн. витрат на оплату адвокатських послуг.

В ході розгляду справи представник відповідача заперечував обов’язок відповідача поставки 137 шт. Комплексів рентгенівської діагностики Еmansis Digital X Ray System згідно ТУ У 33.1-32665379-001:2007 в складі: Мобільна рентгенівська система PLX102 /виробник ЗАТ "Лізоформ"/, монтажу обладнання, проведення пуско-налагоджувальних робіт, введення в експлуатацію обладнання та проведення навчання медичного персоналу закладів охорони здоров’я, яким таке обладнання поставлено, методам роботи з ним (що має бути підтвердженим програмою навчання, затвердженого керівником Постачальника та актом проведення навчання з підписами осіб, які пройшли курс навчання та затвердженим постачальником і закладом охорони здоров’я).

В судових засіданнях позивач підтримав позовні вимоги, зазначивши, що відповідач неналежно виконав умови п.4.3 договору поставки №53Т-2007 від 31.08.07, додатку № 3 до договору і додаткової угоди № 1 до договору та розпорядження, що містились в наказі МОЗ про розподіл медичного обладнання та видаткових накладних (письмових заявок) про передачу позивачем відповідачу обладнання для доставки до закладів охорони здоров’я, установки його там, введення в експлуатацію та навчання методам роботи з обладнанням медичного персоналу цих закладів охорони здоров’я.

Відповідач просив позов залишити без задоволення у зв’язку з тим, що обов’язок поставки ним виконаний, а доставка до закладів охорони здоров’я, установка його там, введення в експлуатацію та навчання методам роботи з обладнанням медичного персоналу цих закладів охорони здоров’я не входить в коло зобов’язань обмежених певним строком, тому не має підстав вважати його таким, що прострочив зобов’язання за договором.

Представник третьої особи підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд розглянути справу задовольнивши позов.

Сторони зазначили, що спір з цих підстав та про цей же предмет судом або іншим компетентним органом вирішувався, окрім попереднього розгляду цієї ж справи, і не вирішується.

Перед початком розгляду справи по суті представників учасників судового процесу ознайомлено з їх правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 27, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, виконавши обов’язкові вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

20.07.07 між Міністерством охорони здоров’я України (третя особа) та Позивачем був укладений договір доручення № 12.01-08/18, відповідно до п. 1.1 якого Позивач зобов’язується від імені та за рахунок Третьої особи виконати певні юридичні дії, а саме: з метою придбання обладнання, що централізовано закуповується за КПИВ 2301290 “Централізована закупівля обладнання для закладів охорони здоров'я"( далі –товар) укласти договори в інтересах Третьої особи на поставку товарів згідно зі специфікаціями, які є невід’ємною частиною даного договору та повинні містити інформацію щодо найменування товару, виробника товару, постачальника, одиниці виміру, кількості, ціни за одиницю, загальну суму відповідно до повідомлень про результати торгів згідно з протоколами засідання постійного тендерного комітету Третьої особи; здійснити відповідні дії для належної передачі товару відповідно до розпоряджень Третьої особи.

Відповідно до п. 2.1. вказаного договору доручення Позивач, зокрема, уповноважений проводити претензійно-позовну діяльність у разі порушення постачальником умов договору.

20.07.07 Третя особа видала довіреність, якою уповноважила директора Позивача укласти договори на поставку обладнання з підприємствами, визначеними на підставі тендерних торгів у 2007 році, на умовах договору доручення № 12.01-08/18 від 20.07.07 та виконати всі дії, передбачені зазначеним договором.

Делегування функції Третьою особою, як державним замовником, щодо укладення договорів на виконання державного замовлення і контролю за їх виконанням іншій особі, зокрема Позивачу, відповідає вимогам п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 266 від 29.02.1996 “Про Порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням”.

31.08.07 між був укладений тристоронній договір поставки № 53Т-2007 (далі - договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник (Відповідач) зобов’язується поставити, а Замовник (Третя особа) - перерахувати на рахунок Одержувача (Позивач) кошти, необхідні для виконання цього договору, у межах коштів, виділених з Державного бюджету на 2007 рік, а Одержувач - оплатити постачальнику та прийняти медичне обладнання згідно зі специфікацією, яка додається до даного договору.

Згідно з п. 1.2. договору поставки Одержувач приймає обладнання та передає Постачальнику для його подальшої доставки до закладу охорони здоров’я відповідно до наказу Третьої особи про його розподіл та здійснює контроль за належним зберіганням, доставкою, передачею та введенням в експлуатацію. Постачальник, в свою чергу, відповідно до п. 1.3. договору поставки здійснює доставку обладнання до закладу охорони здоров’я згідно з Наказом Третьої особи про розподіл обладнання та письмовою заявкою Одержувача, проводить пусконалагоджувальні роботи, введення його в експлуатацію і навчання методам роботи з обладнанням медичного персоналу закладу охорони здоров’я.

Умови розрахунків сторони узгодили у п. 3.1 Договору, який змінено за взаємною згодою сторін Додатковою угодою № 1 від 03.09.07, з урахуванням положень якої одержувач здійснює попередню оплату обладнання постачальнику в розмірі 100% вартості обладнання, яке постачається згідно з Специфікацією після надходження бюджетних коштів від Замовника на рахунок Одержувача на ці цілі. В п.3.4. договору зазначено, що розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника відповідно до рахунку-фактури та видаткової накладної Постачальника. Згідно зі Специфікацією до договору поставки загальна вартість обладнання (комплексу рентгенівської діагностики Emansis Digital X Ray System у кількості 137 штук) складає 5411500,00 грн.

Між сторонами виникли правовідносини поставки та надання послуг.

12.11.07 Відповідач виставив Позивачу рахунок на оплату по замовленню № 94 від 12.11.2007 на загальну суму 5411500,00 грн.

16.11.07 Позивач перерахував на рахунок Відповідача 5411500,00 грн. у якості оплати за договором поставки, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 27 від 16.11.07.

Таким чином, Позивач виконав своє зобов’язання щодо попередньої оплати обладнання, постачання якого передбачене договором поставки, у повному обсязі.

Порядок та строки здійснення поставки врегульовані розділом 4 договору поставки, відповідно до п. 4.1. якого термін поставки обладнання становить не більше, ніж 30 календарних днів з дня зарахування попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника.

Як слідує з графіку поставки, який викладений у додатку № 3 до договору поставки, та з урахуванням змін, внесених до нього на підставі Додаткової угоди № 1 від 03.09.07, поставка здійснюється не більше 30 календарних днів з дня отримання письмової заявки від Одержувача відповідно до отриманого розподілу від Замовника та після отримання 100% попередньої оплати.

У п. 5.2. договору поставки передбачено, що приймання-передача обладнання оформляється видатковими накладними, які підписуються матеріально-відповідальними особами Постачальника та Одержувача

З урахуванням викладеного, Відповідач повинен був здійснити поставку товару Позивачу не пізніше 30 календарних днів з моменту зарахування попередньої оплати на рахунок, тобто не пізніше 16.12.07, на підтвердження чого між ними повинна бути підписана видаткова накладна.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Так як 16.12.07 припадає на неділю, останнім днем виконання Відповідачем свого зобов’язання щодо поставки товару Позивачу є 17.12.07.

В матеріалах справи знаходиться видаткова накладна № 143 від 17.12.07, складена та підписана представниками сторін, та скріплена їх печатями, з якої слідує, що Відповідач передав, а Позивач прийняв 137 одиниць комплексу рентгенівської діагностики Emansis Digital X Ray System на загальну суму 5411500, 00 грн.

Отже, Відповідач з додержанням строку, передбаченого в п. 4.1. договору поставки, передав обладнання Позивачу.

У п. 4.3. договору поставки визначено, що Постачальник зобов’язаний здійснити доставку митно очищених товарів на умовах (Інкотермс-2000) DDP, здійснити монтаж обладнання, провести пусконалагоджувальні роботи і введення в експлуатацію обладнання у термін, що встановлений у п. 4.1. договору, тобто не пізніше 30 календарних днів з дня зарахування попередньої оплати на розрахунковий рахунок.

Як погодили сторони у п. 5.3. договору, після отримання обладнання Одержувач передає його по акту приймання-передачі Постачальнику на відповідальне зберігання для транспортування до місця призначення відповідно до затвердженого Замовником розподілу, а Постачальник після отримання обладнання здійснює його доставку за кінцевим місцем призначення за власний рахунок.

Крім того, положенням п. 4.4. договору на Постачальника покладається обов’язок провести навчання медичного персоналу закладів охорони здоров’я, яким поставлено обладнання, методам роботи з ним, що підтверджується наступними документами: програмою навчання, актом проведення навчання з підписами осіб, які пройшли курс навчання, та затвердженим Постачальником і закладом охорони здоров’я.

Згідно з п. 4.5. зобов’язання Постачальника щодо поставки обладнання вважаються виконаними у повному обсязі з моменту надання Одержувачу усіх відповідно оформлених підтверджуючих документів, вказаних у пп. 4.3., 4.4., та підписання сторонами трьохстороннього акту виконаних робіт.

Аналіз пп. 4.1., 4.3., 4.4, 4.5., 5.2 та 5.3. договору поставки, дає підстави дійти висновку, що під умовою «поставка обладнання»сторони договору визначили сукупну послідовність дій, що мають бути вчинені відповідачем на виконання договору про закупівлю обладнання як щодо МОЗу так і стосовно його повіреного –позивача у справі та закладів охорони здоров’я (кінцевих одержувачів), а саме: поставку товару позивачу для підтвердження і фіксування факту отримання медичного обладнання, закупленого за кошти державного бюджету 2007 року, прийняття зазначеного обладнання відповідачем від позивача на відповідальне зберігання та для транспортування для виконання розподілу до закладів охорони здоров’я, в яких відповідач повинен здійснити монтаж, пусконалагоджувальні роботи та навчити методам роботи працівників. Всі зазначені дії Відповідач повинен був вчинити до 17.12.07.

Тому, судом не приймаються до уваги доводи Відповідача щодо того, що строк виконання зобов’язання щодо поставки обладнання безпосереднім одержувачем та здійснення пусконалагоджувальних робіт і навчання працівників, у договорі не визначений, а його зобов'язання з поставки обмежуються передачею обладнання повіреному, а наступні його дії виходять за межі поняття поставка вживаному у договорі №53Т-2007.

З наявних в матеріалах справи трьохсторонніх актів виконаних робіт, що засвідчують доставку обладнання, підписаних між позивачем, відповідачем та третьою особою, вбачається, що останні були складені в наступні періоди:

- 23.08.2008р. - на загальну суму 1 540 500,00 грн.;

- 05.05.2008р. - на загальну суму 1303 500,00 грн.;

- 20.05.2008р. - на загальну суму 1 343 000,00 грн.;

- 09.06.2008р. - на загальну суму 1 060 500,00 грн.,

- 02.07.2008р. - на загальну суму 158 000,00 грн.

Відповідно до наданих Позивачем видаткових накладних, актів здачі-прийняття пусконалагоджувальних робіт, навчання роботі персоналу та передачі в експлуатацію медичного обладнання згідно з договором поставки, Відповідач почав виконувати роботи з доставки товару безпосереднім одержувачам, пусконалагоджувальних робіт щодо нього та навчання персоналу з 18.12.2007.

Акти щодо останніх партій товару, поставлених до Вознесенської центральної районної лікарні та Новоодеської центральної районної лікарні, складені 12.06.2008.

Таким чином, Відповідачем були недотримані строки виконання зобов’язання щодо, поставки яка включає в себе доставку обладнання кінцевому споживачу, його установку, проведення пусконалагоджувальних робіт, введення обладнання в експлуатацію та навчання персоналу роботі з обладнанням передбачені п. 4.1., 4.3 Договору.

Разом з тим відповідачем не надано належних доказів на підтвердження навчання персоналу роботі з обладнанням.

Згідно з п. 9.1. договору поставки за кожен день прострочення виконання зобов’язань, передбачених п. 4.1., 4.3, 4.4 договору, Постачальник сплачує на рахунок Одержувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не введеного в експлуатацію обладнання за кожний день прострочення.

Наведені обставини справи свідчать про те, що спір між Позивачем та Відповідачем виник у зв’язку з порушенням останнім визначених договором строків доставки товару кінцевим одержувачам (закладам охорони здоров’я, установки його там, проведення пусконалагоджувальних робіт і введення обладнання в експлуатацію та навчання персоналу роботі з обладнанням поставки.

Cуд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Спірні відносини між Позивачем та Відповідачем виникли на підставі договору поставки з елементом положень про надання послуг, укладеного між ними за результатами тендеру на закупівлю товарів медичного призначення за державні кошти, що проводився Третьою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 265 ГК України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Загальні вимоги щодо виконання зобов’язань, у тому числі й тих, що виникають на підставі договорів, визначаються в ч. 1 ст. 526 ЦК України, відповідно до якої зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог—відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 905 ЦК визначає, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно до норми ст.906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що Відповідачем були порушені встановлені договором строки щодо здійснення поставки обладнання кінцевим одержувачам (закладам охорони здоров’я), проведення пусконалагоджувальних робіт та навчання медичного персоналу роботі з цим обладнанням.

Відповідальність Постачальника за порушення строків доставки обладнання, установки, проведення пусконалагоджувальних робіт, введення обладнання в експлуатацію та навчання персоналу роботі з обладнанням передбачена в п. 9.1. договору поставки, згідно з яким за кожен день прострочення виконання зобов’язань, передбачених п. 4.1., 4.3, 4.4 договору, Постачальник сплачує на рахунок Одержувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не введеного в експлуатацію обладнання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вартості обладнання.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами першою та другою ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно, зокрема, до закону та договору; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених, зокрема, цим Кодексом.

Згідно з приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

У відповідності до ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду доказів внесення до Договору поставки змін або доповнень в частині зміни строків поставки товару.

Відповідачем не подано до суду доказів того, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення порушення строків введення в експлуатацію обладнання і що таке порушення сталося з причин, які знаходилися поза його волею.

З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, встановленої у п. 9.1. договору поставки, що передбачена за прострочення відповідачем доставки, установки проведення пусконалагоджувальних робіт введення обладнання в експлуатацію та навчання персоналу роботі з обладнанням в розмірі 225355,62 грн., а також штрафу встановленого у п. 9.1. договору поставки, за прострочення понад 30 днів у розмірі 7% від вартості обладнання в сумі 378805,00 грн.

Також представником Позивача була подана заява про розподіл судових витрат, в якій він просить судові витрати Позивача на оплату послуг адвоката Кохановського В.В. покласти на Позивача.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи при задоволенні позову покладаються на відповідача.

У пункті 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004 № 01-8/1270 “Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України”, вказано, що судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

На підтвердження вимоги про стягнення з Відповідача витрат на оплату послуг адвоката, Позивачем надані суду: договір № 1 про надання адвокатських послуг від 21.08.08 та договір № 2 про надання адвокатських послуг від 21.08.08, договір №30 про надання адвокатських послуг від 24.09.09, укладені між Позивачем та адвокатом Кохановським Володимиром Віталійовичем, предметом яких є надання адвокатом послуг з представництва інтересів Позивача у судовому спорі, пов’язаному зі стягненням з Відповідача 225355,62 грн. та штрафних санкцій у сумі 378805 грн. за договором поставки № 53Т-2007 від 31.08.2007; договір №30 про надання адвокатських послуг від 24.09.09, укладений між Позивачем та адвокатом Кохановським Володимиром Віталійовичем, предметом якого є надання адвокатом послуг з представництва інтересів Позивача у судовому спорі, пов’язаному зі стягненням з Відповідача пені та штрафу в сумі 628710,14 грн., справа 22/39-13/297, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3336, виданого Кохановському В.В.; копії платіжних доручень №1504 від 26.08.08 на загальну суму 10000,00 грн. №1505 від 26.08.08 на загальну суму 10000,00 грн. та копія платіжного доручення № 373 від 24.09.2009 на загальну суму 5000,00 грн.

З огляду на те, що Позивачем були подані необхідні докази для підтвердження витрат щодо оплати послуг адвоката, пов’язаних з розглядом даного спору, суд вважає за можливе задовольнити заяву Позивача та стягнути на його користь з Відповідача витрати на послуги адвоката Кохановського В.В. у розмірі 25000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Емансіс”(01015, м. Київ, вул. Панфіловців, 17; код ЄДРПОУ 34809414; р/р 260083014789 в АБ “Національні інвестиції”, м. Київ, МФО 300498) на користь Державного підприємства для постачання медичних установ “Укрмедпостач”(02098, м. Київ, вул. Березняківська, 29; код ЄДРПОУ 04653147; р/р 37124012000621 в ГУ ДКУ в м. Києві, МФО 820019) пеню у розмірі 225355(двісті двадцять п’ять тисяч триста п’ятдесят п’ять),62 грн., штрафні санкції в розмірі 378805(триста сімдесят вісім тисяч вісімсот п’ять),00грн., 25000(двадцять п’ять тисяч),00 грн. витрат на послуги адвоката, державне мито в сумі 6041(шість тисяч сорок одна),61грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118(сто вісімнадцять),00 грн.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Курдельчук І.Д.

дата підписання 10.02.10