Рішення № 10009204, 17.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.06.10 р.                     Справа № 15/103                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Українсько-Італійське спільне підприємство “Екотекстиль” м. Київ (код ЄДРПОУ 32902885)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта-Плюс” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 32902885)

про стягнення основного боргу в сумі 6216,10 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Проценко А.І. за довіреністю б/н від 21.05.2010 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Українсько-Італійське спільне підприємство “Екотекстиль” м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта-Плюс” м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 6216,10 грн.

Ухвалою суду від 30.04.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/103, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвал суду від 30.04.2010 р., 26.05.2010 р. відповідач в судові засідання 26.05.2010 р., 17.06.2010 р. не з’явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься довідка Державного комітету статистики України Головного управління статистики у Донецькій області № 14/4–20/3032 від 04.06.2010 р. з якої вбачається, що ТОВ „Дельта-Плюс”, ідентифікаційний код 32902885, зареєстровано за адресою: 83062, м. Донецьк, вул. Куйбишева, буд. 7. Саме така адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві. В спірному договорі купівлі–продажу вказана фактична адреса відповідача: 83062, м. Донецьк, вул. Адигейська, 14. За цими адресами суд направляв відповідачу ухвали у даній справі. Факт отримання ухвали суду відповідачем підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення з ухвалою господарського суду представнику відповідача.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

07.11.2005 р. сторони уклали договір купівлі–продажу № ДО–007, згідно якого продавець (позивач) зобов’язався передати покупцю товари народного споживання в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних, які є невід’ємною частиною цього договору, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити вказаний товар на умовах цього договору.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що ціни на товар по кожній окремій поставці визначаються сторонами і вказуються у накладних продавця, що підписуються сторонами.

Згідно п. 3.4 договору підставою для оплати поставленого по договору товару є підписана покупцем та оформлена згідно законодавства накладна. Підписана з боку покупця накладна свідчить про фактичну передачу товару покупцю.

Відповідно до п. 4.1.3 договору покупець має право повернути товар, а продавець зобов’язаний прийняти його у десятиденний термін з моменту письмового повідомлення покупцем продавця з оформленням накладних на повернення товару, за умови, що товар не є пошкодженим та має товарний вигляд.

Згідно п. 10.1 договору будь–які зміни та доповнення до цього договору вважаються дійсними тільки при умові, якщо вони оформлені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками обох сторін.

Відповідно до п. 10.2 договору жодна із сторін не має права передавати (делегувати) свої права та обов’язки по договору без письмової згоди іншої сторони.

Спірний договір купівлі–продажу підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками, завірена копія додана до справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору купівлі–продажу № ДО–007 від 07.11.2005 р. ним за період з 10.04.2007 р. по 19.06.2007 р. було передано відповідачу товар на загальну суму 10779,42 грн. за видатковими накладними. Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується підписами уповноважених представників відповідача на накладних в графі „Отримав”, а також податковими накладними. Завірені копії вказаних документів додані до справи.

Вказані обставини позивач обґрунтовує актом звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.01.2005 р. по 03.07.2007 р. станом на 03.07.2007 р., згідно якого заборгованість відповідача на користь позивача за товар отриманий за спірними видатковими накладними з урахуванням сальдо, яке склалося на користь позивача за іншими видатковими накладними, що не є предметом спору у даній справі, склала 13764,76 грн. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що після підписання вказаного акту звірки відповідач частково повернув отриманий товар за накладною на повернення № 82 від 12.08.2007 р. на суму 7548,66 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем склала 6216,10 грн. (13764,76 грн. – 7548,66 грн. = 6216,10 грн.).

В письмових поясненнях позивач посилався на той факт, що згідно Інструкції про порядок виданих, повернутих та використаних доручень на одержання матеріальних цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, в розділі 11 спірного договору купівлі–продажу „генеральне доручення” сторони визначили осіб, уповноважених на отримання товарно–матеріальних цінностей згідно з накладними без пред’явлення окремих довіреностей.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору купівлі–продажу № ДО–007 від 07.11.2005 р. суд робить виходячи з того, що в спірних видаткових накладних підставою поставки вказаний саме договір купівлі–продажу № ДО–007 від 07.11.2005 р. Крім того, з пояснень позивача вбачається, що будь-яких інших договорів або домовленостей, позадоговірних відносин у спірний період між сторонами не існувало. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Позивач направив відповідачу претензію № 03/10/08–3 від 03.10.2008 р. з вимогою погасити заборгованість за отриманий товар на суму 6216,10 грн. Факт направлення даної претензії позивачем відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 9867 від 14.10.2008 р. та описом вкладення до цінного листа від 14.10.2008 р. Завірені копії претензії, чеку та опису вкладення містяться в матеріалах справи.

Позивач повторно направив відповідачу претензію № 22/02/10 від 22.02.2010 р. з вимогою оплатити заборгованість за товар на суму 6216,10 грн. Факт направлення вказаної претензії позивачем відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 7289 від 24.02.2010 р. та описом вкладення до цінного листа від 24.02.2010 р. Завірені копії претензії, чеку та опису вкладення містяться в матеріалах справи.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № ДО–007 від 07.11.2005 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що розрахунки за поставлений продавцем товар проводяться покупцем, виходячи з визначених у накладних цін на умовах відстрочки платежу. Вартість поставленого товару покупець зобов’язаний сплачувати продавцю наступним чином: кожні 5 днів з моменту підписання даного договору покупець сплачує вартість реалізованого ним третім особам товару. При цьому вартість товару кожної окремої поставки (за кожною окремою накладною) повинна бути сплачена в повному розмірі не пізніше її реалізації.

Ухвалами від 30.04.2010 р., 26.05.2010 р. суд зобов’язував позивача надати належні докази фактичної реалізації спірного товару відповідачем.

На виконання вимог ухвал суду позивач надав до суду письмові пояснення № 21/05/10–Ю від 21.05.2010 р., в яких вказує, що у зв’язку з припиненням дії договору припинилося і право відповідача на відстрочку платежу. Враховуючи момент подачі другої претензії (вих. № 22/02/10 від 22.02.2010 р.) та норму ст. 530 ЦК України, строк оплати для відповідача на думку позивача закінчився 15.03.2010 р.

16.06.2010 р. позивач надав до суду письмові пояснення № 08/06/10–Д від 08.06.2010 р., в яких посилається на те, що у відповідача було достатньо часу та можливостей для реалізації поставленого за спірними видатковими накладними товару третім особам або повернення залишків нереалізованого товару позивачу. У зв’язку з тим, що протягом 2008–2010 р.р. залишки нереалізованого відповідачем товару позивачу не поверталися, останній має достатні підстави вважати, що товар поставлений відповідачу згідно умов договору купівлі–продажу № ДО–007 від 07.11.2005 р. на момент звернення до суду за примусовим стягненням заборгованості в сумі 6216,10 грн. є реалізованим відповідачем третім особам.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У зв’язку з тим, що документи в підтвердження фактичної реалізації товару відповідачем не можуть бути наявними у позивача, суд ухвалами від 30.04.2010 р., 26.05.2010 р. зобов’язував відповідача надати довідку за підписом керівника та головного бухгалтера, скріплену печаткою, щодо залишку нереалізованого товару по спірним накладним станом на день порушення провадження по даній справі.

Витребувану судом довідку та будь–які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання відповідач не надав, участі у судовому процесі не прийняв, тобто не скористався своїм правом на судовий захист.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити в передбачений спірним договором строк вартість отриманого від позивача товару на суму 6216,10 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта-Плюс” (юридична адреса: 83062, м. Донецьк, вул. Куйбишева, буд. 7; фактична адреса: 83062, м. Донецьк, вул. Адигейська, 14; код ЄДРПОУ 32902885; рахунок 26008051704216 в ЗАТ ДРУ „Приватбанк”, МФО 335496) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Українсько-Італійське спільне підприємство “Екотекстиль” (юридична адреса: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13; поштова адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 41; код ЄДРПОУ 32902885; рахунок 26009001814001 в АТ „Індекс–Банк” в м. Києві, МФО 300614) основний борг на суму 6216,10 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

У судовому засіданні 17.06.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Богатир К.В.