Рішення № 10009143, 17.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.06.10 р.                     Справа № 15/102                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Максима” м. Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 31576896)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Донецько-Курахівський завод металоконструкцій” м. Курахове (код ЄДРПОУ 36261243)

про стягнення основного боргу в сумі 140016,64 грн., інфляції в сумі 6535,71 грн., 3% річних у розмірі 1093,28 грн., пені в сумі 8746,24 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кітченков М.О. за довіреністю б/н від 28.03.2006 р. (в останнє судове засідання не з’явився)

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Максима” м. Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю “Донецько-Курахівський завод металоконструкцій” м. Курахове про стягнення основного боргу в сумі 140016,64 грн., інфляції в сумі 6535,71 грн., 3% річних у розмірі 1093,28 грн., пені в сумі 8746,24 грн.

Ухвалою суду від 29.04.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/102, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвал суду від 29.04.2010 р., 26.05.2010 р. відповідач в судові засідання 26.05.2010 р., 17.06.2010 р. не з’явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення з ухвалою господарського суду представнику відповідача.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2009 р. сторони уклали договір купівлі–продажу № 02/01/09, згідно якого продавець (позивач) зобов’язався протягом дії даного договору передати у власність покупця металопродукцію окремими партіями по цінам, в асортименті (по номенклатурі), кількості та іншим умовам, які вказуються в рахунках–фактурах до договору (якщо інше не передбачено окремими додатковими угодами сторін в письмовій формі), що є його невід’ємною частиною, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити вказаний товар на умовах цього договору.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що ціни на товар визначаються в рахунках–фактурах по кожній партії товару до її поставки покупцю.

Згідно п. 1.4 договору якщо інше не передбачено окремою додатковою угодою сторін в письмовій формі, розрахунок за кожну партію товару здійснюється покупцем шляхом повної попередньої оплати вартості цієї партії, яка вказана в рахунках–фактурах до даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору він вступив в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін.

Пунктом 2.2 договору передбачений строк його дії до повного виконання.

Згідно п. 3.1 договору продавець зобов’язаний передавати покупцю товар партіями в строк, в кількості, асортименті (номенклатурі) та згідно іншим умовам, встановленим в рахунках–фактурах до договору (якщо інше не передбачено окремими додатковими угодами сторін в письмовій формі).

Відповідно до п. 3.2 договору відвантаження товару здійснюється на умовах EXW зі складу продавця в м. Дніпропетровськ згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2000.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що покупець зобов’язаний здійснити повну оплату товару по кожній його партії протягом строку, вказаного в рахунку–фактурі продавця по цій партії (якщо інше не передбачено окремими додатковими угодами сторін в письмовій формі).

Згідно п. 3.6 договору датою переходу товару у власність покупця від продавця при 100% передоплаті за товар, який поставляється, вважається дата підписання сторонами накладної (акту) передачі товару. При поставці товару з відстроченням платежу датою переходу товару у власність вважається дата повної оплати за поставлений товар, при цьому ризики пошкодження або втрати товару покупцем наступають з дати підписання накладної (акту) передачі товару.

Відповідно до п. 3.7 договору прийом товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до Інструкції Держарбітражу СРСР про порядок прийому продукції виробничо–технічного призначення та товарів народного споживання по кількості № П–6 від 15.06.1965 р. та якості № П–7 від 25.04.1966 р.

Згідно п. 6.1 договору накладні, по яким передається товар по договору, а також додаткові угоди та/або інші двосторонні документи до договору, підписані уповноваженими представниками сторін, вважаються невід’ємною частиною даного договору.

Спірний договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками, завірена копія додана до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору купівлі–продажу № 02/01/09 від 02.01.2009 р. ним за період з 13.11.2009 р. по 10.12.2009 р. було передано відповідачу металопродукцію на загальну суму 236846,95 грн. за видатковими накладними: № 1311.2 від 13.11.2009 р, № 2011.15 від 20.11.2009 р., № 1012.1 від 10.12.2009 р. Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується підписами уповноважених представників відповідача на накладних в графі „Отримав” та відбитками печатки, а також податковими накладними та рахунками–фактурами. Завірені копії вказаних документів додані до справи.

Відповідач отриманий товар оплатив на суму 96830,31 грн., в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача на користь позивача склала 140016,64 грн. (236846,95 грн. – 96830,31 грн. = 140016,64 грн.).

Вказані обставини позивач обґрунтовує актами звірки взаєморозрахунків між сторонами № 2312/1 від 23.12.2009 р., № 1002/1 від 10.02.2010 р. З останнього акту звірки взаєморозрахунків № 1002/1 від 10.02.2010 р. вбачається, що станом на 10.02.2010 р. заборгованість відповідача на користь позивача склала 140016,64 грн. Акти звірки підписані сторонами та скріплені печатками, тому приймаються судом до уваги як письмові докази у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору купівлі–продажу № 02/01/09 від 02.01.2009 р. суд робить виходячи з того, що в спірних видаткових накладних підставою поставки вказані рахунки–фактури, а у відповідних рахунках–фактурах підставою оплати товарно–матеріальних цінностей зазначений саме договір купівлі–продажу № 02/01/09 від 02.01.2009 р. Крім того, акти звірки взаємних розрахунків складені згідно договору № 02/01/09 від 02.01.2009 р. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Позивач направив відповідачу повідомлення № 420 від 24.12.2009 р., згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем по договору № 02/01/09 від 02.01.2009 р. за отриману металопродукцію станом на 24.12.2009 р. склала 290016,64 грн. При цьому в повідомленні вказано, що товар по спірному договору поставлявся з відстроченням платежу на 20 банківських днів після відпуску металопродукції зі складу постачальника. Також в повідомленні позивач просив відповідача в письмовій формі повідомити строки погашення заборгованості разом з процентами по прострочених платежах. Завірена копія повідомлення додана до позову.

У відповідь на повідомлення відповідач надіслав позивачу лист № 408 від 25.12.2009 р., в якому, посилаючись на тяжкий фінансовий стан, просив позивача не нараховувати проценти по простроченим платежам згідно договору № 02/01/09 від 02.01.2009 р. Крім того, відповідач зазначив, що заборгованість за відвантажений товар буде погашена в найкоротші строки. Завірена копія листа міститься в матеріалах справи.

16.04.2010 р. позивач повторно надіслав відповідачу лист № 15/04–10 від 15.04.2010 р. з вимогою погасити заборгованість на суму 14016,64 грн. До листа позивач додав рахунки на оплату товару за спірними видатковими накладними. Завірені копії листа, опису вкладення до цінного листа від 16.04.2010 р. та поштової квитанції № 7633 від 16.04.2010 р. додані до позову.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 02/01/09 від 02.01.2009 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Умовами спірного договору купівлі–продажу передбачено здійснення 100% передоплати або оплати з відстроченням платежу. Пунктом 1.3 договору передбачено, що рахунки повинні виставлятися до передачі партії товару. Доказів виставлення рахунків до поставки товару до суду не надано. Умов про передачу рахунків разом з товаром договір не містить. Без таких умов договору ствердження позивача про те, що рахунки передані разом з товаром та посилання на відсутність акту, передбаченого п. 12 Інструкції Держарбітражу СРСР про порядок прийому продукції виробничо–технічного призначення та товарів народного споживання по кількості № П–6 від 15.06.1965 р., та п. 14 Інструкції Держарбітражу СРСР про порядок прийому продукції виробничо–технічного призначення та товарів народного споживання по якості № П–7 від 25.04.1966 р., є неправомірним, оскільки договір не передбачає конкретний перелік супроводжувальних до товару документів. З матеріалів справи вбачається, що позивач повідомив відповідача про строк оплати, який зазначений в рахунках на оплату, надіславши відповідачу повідомлення № 420 від 24.12.2009 р. Відповідач надіслав у відповідь лист № 408 від 25.12.2009 р., яким погодився на встановлений іншою стороною строк оплати та підтвердив факт прострочення платежу. Договором не передбачено в якій формі сторони можуть вносити зміни до договору і тому слід керуватися загальною нормою з цього питання – ст. 654 ЦК України. Договір був укладений в письмовій формі, зміни до нього також укладені в письмовій формі шляхом обміну листами. Крім того, повідомлення № 420 від 24.12.2009 р. є одночасно вимогою на оплату.

Враховуючи те, що сторони погодили строк оплати протягом 20 банківських днів – 25.12.2009 р., про що було судом вказано вище, строк оплати отриманого по договору № 02/01/09 від 02.01.2009 р. товару для відповідача наступив у період з 28.12.2009 р. по 26.01.2010 р. включно (з урахуванням вихідних та святкових днів), а вже з 27.01.2010 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити в погоджений сторонами після укладення спірного договору строк вартість отриманого від позивача згідно договору № 02/01/09 від 02.01.2009 р. товару на суму 140016,64 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись п. 5.2 договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 8746,24 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у випадку затримання оплати товару покупець на вимогу продавця сплачує йому суму боргу за весь період прострочення платежу, а також пеню, нараховану на несплачену суму за кожний день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

Згідно положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіркою розрахунку суми пені судом встановлено, що позивач при розрахунку припустився суттєвих помилок по періоду нарахування пені та кількості днів прострочення, тому як невірно визначив початок періоду прострочення виконання грошового зобов’язання з 13.01.2010 р., тоді як фактично прострочення оплати виникло з 27.01.2010 р., про що було вказано вище. Також позивач застосовує подвійну облікову ставку НБУ в розмірі 24%, в той час, коли така ставка на момент прострочення складала 20,5%. Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду пеня нараховується за період з 27.01.2010 р. (початок прострочення оплати) по 19.04.2010 р. (кінець періоду прострочення, визначений самим позивачем) та складає: 140016,64 грн. х 2 х 10,25% х 83 дні : 365 днів = 6527,08 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 8746,24 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 6527,08 грн. В частині стягнення пені на суму 8746,24 грн. – 6527,08 грн. = 2219,16 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу інфляцію в сумі 6535,71 грн. та 3% річні в розмірі 1093,28 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунків інфляції та 3% річних судом встановлено, що позивач припустився аналогічних помилок стосовно початку та періоду прострочення як і при розрахунку пені.

Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду інфляція нараховується за лютий–березень 2010 р., оскільки прострочення оплати виникло 27.01.2010 р., інфляція за січень 2010 р. не нараховується згідно рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України № 62–97р від 03.04.1997 р. Сам позивач кінцем періоду прострочення визначив березень 2010 р. Таким чином інфляція складає: 140016,64 грн. х 102,82% = 143965,11 грн. – 140016,64 грн. = 3948,47 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляції в розмірі 6535,71 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 3948,47 грн. В частині стягнення інфляції на суму 6535,71 грн. – 3948,47 грн. = 2587,24 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За власними розрахунками суду 3% річних нараховуються за період з 27.01.2010 р. (початок прострочення оплати) по 19.04.2010 р. (кінець періоду прострочення, визначений самим позивачем) та складають: 140016,64 грн. х 3% х 83 дні : 365 днів = 955,18 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 1093,28 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 955,18 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 1093,28 грн. – 955,18 грн. = 138,10 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволення позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позовних вимог – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Донецько-Курахівський завод металоконструкцій” (юридична адреса: 85612, Донецька область, м. Курахове, Промислова зона, 69; код ЄДРПОУ 36261243; рахунок 26009003079000 в ЗАТ „Донгорбанк” м. Донецьк, МФО 334970) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Максима” (юридична адреса: 49128, м. Дніпропетровськ, вул. Братів Трофімових, буд. 40, кв. 264; код ЄДРПОУ 31576896; рахунок 26001136135001 в КБ „Приватбанк” м. Дніпропетровська, МФО 305299) суму 151447,37 грн. (а саме: основний борг на суму 140016,64 грн., пеню в розмірі 2219,16 грн., інфляцію в сумі 3948,47 грн., 3% річних в розмірі 955,18 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 1514,47 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 228,54 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на суму 2219,16 грн., інфляції на суму 2587,24 грн., 3% річних на суму 138,10 грн.

У судовому засіданні 17.06.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Богатир К.В.