Рішення № 10008896, 12.05.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.05.10 р. Справа № 12/203пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Склярук О.І.

при секретарі судового засідання Здоренко В.В.

за участю представників сторін

від позивача Гіда О.С. за доруч.

від відповдіача не з»явився

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Форум», м. Макіївка

до суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_2 м. Макіївка

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

- Донецька міська рада, м.Донецьк

- Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області

про визнання права власності

СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Форум», м. Макіївка звернулося до господарського суду з позовною заявою до суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_2 м. Макіївка, за участю третьої особи Донецької міської Ради, м.Донецьк, та просило суд визнати за ним право власності на будівлю мийки автомобілів та кафетерій загальною площею 211 кв.м., що розташована за адресою: м.Донецьк пр. Дзержинського, 2-Б

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається, що ним була здійснено будівництво спірного майна, не визнання його права власності з боку відповідача, ст. 376 ЦК України.

Відповідач надіслав на адресу суду заяву, в якій повідомив, що позовні вимоги визнає у повному обсязі , просить суд розглянути справу без його участі.

Клопотання судом задоволено.

Ухвалою суду від 12.01.2010 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області

Ухвалою суду від 11.02.2010 року по справі призначалася будівельно-технічна експертиза. На час проведення експертизи провадження по справі зупинялося.

Після проведення експертизи провадження по справі поновлено.

Дослідивши обставини справи, вислухав пояснення представників сторін господарський суд встановив

04.11.1998 р. за № 1405 розпорядженям Донецького міського голрви позивачу надано дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт для будівництва кафе з літнім майданчиком.у Ворошиловському районі.

25.04.2001 р. за № 207 виконавчим комітетом Донецької міської Ради приймається рішення «Про надання земельної дліянки твоариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничій фірмі «Форум» для будівництва та експлуатації мийки автомобілів, станції технічного обслуговування та кафетерію у Ворошиловському районі.

25.04.2001 р. позивачу надано земельна ділянка площею 0.0430 га для будівництва та експлуатації мийки автомобілів станції технічного обслуговування та кафетерію по пр. Дзержинського у Ворошиловському районі ( Державний Акт на право постійного користування землею П-ДН № 007744)

Під час користування земельною ділянкою позивач здійснив будівництво спірних об»єктів.

13.05.2009 р. виконавчим комітетом Ворошиловської районної у місті Донецьку Радою прийнято рішення за № 141/2, а саме : будівлі мийки автомобілів, станції технічного обслуговування та кафетерію було просвоєно поштова адреса № м. Донецьк, пр. Дзержинського, б.2-Б.

Відповідно до висновку експерта будівельно-технічної експертизи за № 27/23/04/10, виконаного приватним підприємством «Експерт-Оцінка» 22.04.2010 р., приміщення відповідає діючим будівельним нормативним правилам, є нерухомим майном та придатно для подальшої експлуатації.

23.05.2007 р. між позивачем та відповідачем було підписано договір оренди вище зазначених приміщень. Але відповідач відмовився від оплати орендної плати посилаючись, що саме він набув право власності на спірне майно на підставі набувальної давності.

У зв»язку з чим, позивач просить суд визнати саме за ним право власності на спірні приміщення.

Позовні вимоги підлягають задоволенню виходячі з наступного.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Пункт 2 статті 3 Цивільного кодексу України встановлює, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно до вимог ст.ст. 328-345 ЦК України право власності виникає на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 41 Конституції України закріплює, що кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно до ст. 316 ЦК України правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. ( ст. 319 ЦК України)

Власник використовує своє майно для підприємницької діяльності ( ст. 320 ЦК України)

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом ( ст. 321 ЦК України).

Згідно частини 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотним порушеннями будівельних норм та правил.

Частина 5 ст. 376 ЦК України закріплює, що на вимогу власника або користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

На час звернення до суду позивач є користувачем земельної ділянки та володіє, розпоряджається та користується спірним майном.

При цьому, земельна ділянка була виділена позивачу саме для будівництва спірного об”єкту нерухомості.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін має довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Сторонами не було доведено, що визнання права власності на спірне майно порушує права та законні інтереси відповідача чи третіх осіб.

Що стосується, що спірне майно не прийнято до експлуатації, то суд зазначає наступне.

Чинне законодавство передбачає декілька шляхів набуття права власності на об'єкти нерухомого майна. Положення Цивільного кодексу України щодо регулювання правових наслідків самочинного будівництва передбачають в якості способу набуття права власності на нього лише визнання в судовому порядку.

Обов'язок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом.

На час розгляду справи і до моменту звернення позивача до суду, власник земельної ділянки або іншій орган, не здійснював дії та не приймав рішень, спрямованих на ліквідацію вказаного об'єкту самочинного будівництва, та не інформував його власників щодо неможливості подальшого існування спірного майна.

Як зазначалося вище, згідно висновку експертизи, спірне майно придатно до експлуатації та відповідає будівельним нормам.

Вказаний висновок свідчить про відсутність порушень основних державних будівельних норм та можливість подальшої експлуатації будівлі за своїм призначенням.

Стаття 321 ЦК України закріплює, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом.

На цей час, право власності на спірне майно не спростовується жодною особою. В той же час, це право не може бути зареєстровано з огляду на порушення встановленої процедури отримання дозвільної документації для проведення будівельних робіт.

Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю об'єктів самочинного будівництва та належним чином оформити правоустановчі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктами нерухомості.

Стаття 376 ЦК України, передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого майна саме в судовому порядку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право на захист свого законного права чи інтересу в судовому порядку, зокрема шляхом визнання права власності.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Суд також зазначає, що визнання права власності на самочинно збудоване майно в порядку ст. 376 ЦК України, не перешкоджає в подальшому , у разі наявності всіх необхідних документів, прийняттю цього майна в екпслуатацію та не позбавляє відповідні органи прав як на створення комісії щодо прийняття об”єкта в експлуатацію, так і на здійснення відповідного контролю і прийняття заходів встановлених спеціальним закодавством.

Що стосується ствердження відповідача про набуття саме ним права власності на спірне майно, то суд до уваги це не приймає, так як передача в оренду спірного майна, в даному випадку, не призвела до передачі цього майна у власність відповідача

З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 33,43,49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ

Позов задовольнити

Визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Форум» ( м. Донецьк, пр. Освобождения Донбасу, б.6, ЄДРПОУ 22013279) на

будівлю мийки автомобілів та кафетерій загальною площею 211 кв.м., що розташована за адресою: м.Донецьк пр. Дзержинського, 2-Б

Суддя Склярук О.І.