Рішення № 10008751, 17.06.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

17 червня 2010 р. Справа 9/110-10

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Вінницька обласна друкарня", код ЄДРПОУ 02465619 (вул. Київська, 4, м. Вінниця, 21050)

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1, 21000)

про стягнення 6209,90 грн.

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Кравчук Н.Л.

Представники сторін:

позивача: Семеніхін Б.Г. - представник за довіреністю;

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства "Вінницька обласна друкарня"борг у сумі 5656 грн., 550,90 грн. - пені.

09 червня 2010р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 9/110-10 та призначено її до розгляду на 17.06.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 17.06.2010р. подав уточнені позовні вимоги, а саме: просить стягнути з відповідача 5026,00 грн. - основного боргу та 577,07 грн. - пені.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання 17.06.10р. не направив, документів витребуваних ухвалою суду від 09.06.10р. не надав, причин неявки та неподання документів суду не повідомив. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 20068773 від 15.06.2010р.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали справи № 9/110-10, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.09.08р. між Відкритим акціонерним товариством "Вінницька обласна друкарня" (виконавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (замовник) укладено договір на виготовлення поліграфічної продукції № 86.

Згідно умов договору, виконавець зобов"язується власними силами із своїх матеріалів за завданням замовника виготовити поліграфічну продукцію, а замовник зобов"язується прийняти і оплатити продукцію.

Відповідно до п. 1.4 договору ціна на продукцію є невід"ємною частиною договору.

П. 3.2. договору сторони передбачили, що розрахунок за виготовлену продукцію здійснюється шляхом:

- попередньої оплати в розмірі 50% вартості замовлення;

- відстрочення оплати отриманої продукції терміном на 5 днів.

Згідно п. 4.1. договору виконавець підписує замовнику накладну по якій він отримує продукцію зі складу виконавця.

Відповідно до п. 5.1. договору за порушення строків розрахунків за отриману продукцію замовнику нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми боргу.

По видатковим накладним № рн-0004032 від 18.12.2009р. на суму 4740,00 грн., № РН-0004083 від 22.12.2009р. на суму 1417,00 грн., № РН-0004153 від 28.12.2009рю на суму 2834,00 грн. відповідач отримав від позивача замовлену та виготовлену поліграфічну продукцію на загальну суму 8991,00 грн.(а.с. 11-12).

Розрахунки за отриману поліграфічну продукцію відповідач здійснив частково, перерахувавши на рахунок позивача 3985,00 грн., а саме: 25.12.2009р. - 1630,00 грн. (банківська виписка № БВ-0000443 від 25.12.2009р.), 30.12.2009р. - 1355,00 грн. (банківська відписка № БВ-0000449 від 30.12.2009р.), 12.05.2010р. - 1000грн. (банківська виписка № БВ -0000119 від 12.05.2010р.).

Таким чином, станом на 17.05.2010р. борг відповідача перед позивачем склав 5006,00 грн. (8991,00грн. - 3985,00 грн.), що також стверджується обопільно підписаним сторонами актом звірки розрахунків станом на 17.06.2010р.

01.03.2010р. позивач направив відповідачу претензію №003259 від 26.04.2010р., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

Ч. 1 ст. 692 встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Всупереч взятим на себе зобов'язанням відповідач неналежним чином оплату не здіснив, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 5006,00 грн. суд вважає доведеними позивачем.

Враховуючи викладене суд задовольняє позовну вимогу позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 5006,00 грн., а в стягненні 20,00 грн. слід відмовити, як заявлених безпідставно.

Також судом розглянуто вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 577,07 грн. - пені, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому суд зазначає, що у розрахунку пені позивач посилався на дану норму та нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Разом з тим, суд не погоджується із наданим позивачем розрахунком позовних вимог в цій частині виходячи з наступного.

Позивач не вірно визначив розмір заборгованості на який нараховується пеня, а саме за період з 04.01.2010р. по 11.05.2010р. нараховано пеню на суму 6026 грн., а потрібно 6006грн.; за період з 13.05.2010р. по 16.06.2010р. - на суму 5026 грн., а потрібно на 5006грн. та допустився математичних помилок при проведенні розрахунку.

Провівши перерахунок пені з урахуванням зазначеної вище помилки, судом отримано наступні значення пені: за період з 04.01.2010р. по 11.05.2010р. - 431,77 грн., а за період з 13.05.2010р. по 16.06.2010р. - 96,55 грн. Таким чином загальний розмір пені складає 528,32грн.

Виходячи з того, що проводячи перерахунок із врахуванням виявлених помилок суд в кінцевому рахунку отримав менший розмір пені ніж заявлено в позивачем, суд відмовляє в стягненні 48,75 грн. пені як заявлених безпідставно.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часкове задоволення позову.

Відповідно до положень ст.49 ГПК України понесені позивачем судові витрати на оплату держмита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно задоволеній сумі позову.

Керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 21000 (п/р НОМЕР_2 в АКІБ "Укрсиббанк", м. Харків, МФО НОМЕР_3) на користь Відкритого акціонерного товариства "Вінницька обласна друкарня", код ЄДРПОУ 02465619, вул. Київська, 4, м. Вінниця, 21050 (п/р 26008177378 в АБ "Укргазбанк", м. Київ, МФО 320478) 5006,00 грн. - основного боргу, 528,32 грн. - пені, 100,75 грн. витрат на сплату держмита, 233,10 грн. витрат на оплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Суддя Балтак О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 21 червня 2010 р.

віддрук. прим.: 1 - до справи; - позивачу (вул. Київська, 4, м. Вінниця, 21050) ; 3 - відповідачу (АДРЕСА_1, 21000)