Рішення № 10008692, 16.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

16.06.2010Справа №2-24/2589-2010 За позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" (95053,АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, буд. 5, ідентифікаційний код 20671506)

До відповідача - Каштанівського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської Ради (97500, АР Крим, Сімферопольський район, с. Партизанське, вул. Ленінського комсомолу, 1-Б, ідентифікаційний код 20929956)

про стягнення 221 372,20 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – Волков В. В., представник, довіреність №3 від 04.01.2010 р.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи:

Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Каштанівського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської Ради про стягнення з відповідача на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" суми заборгованості за спожиті послуги з водопостачання та відведення у сумі 221372,20 грн., в тому числі суми основного боргу у розмірі 208822,77 грн., суми інфляційних втрат у розмірі 4440,38 грн., суми пені у розмірі 7197,69 грн. та суми трьох відсотків річних у розмірі 911,36 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати : державне мито у розмірі 2213,72 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації № 2247 від 02.01.2008р. з повної, своєчасної та регулярної оплати виставлених позивачем рахунків на підставі наданих за вказаним за договором послуг, у зв’язку з чим у Каштанівського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської Ради сформувалась заборгованість за період з 20.11.2009р. по 18.03.2010р. у розмірі 208822,77 грн.

Таким чином, наявність кредиторської заборгованості відповідача, за ствердженням позивача, порушує права Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя", у зв’язку з чим позивач, посилаючись на норми чинного законодавства, просить стягнути з відповідача окрім суми основного боргу пеню, три відсотки річних та індекс інфляції.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про те, що з позовними вимогами він згоден та вважає їх законними та обґрунтованими. Наявність заборгованості обґрунтував важким фінансовим станом, в якому знаходиться підприємство на даний час. Також просив зменшити розмір пені до 0,01 грн.

09.06.2010 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 16.06.2010 р. Після перерви судове засідання продовжено.

Позивач забезпечив явку свого представника в судове засідання та надав заяву від 15.06.2010 р. про зміну підстав позову. Вказане обґрунтовує тим, що первоначально у позові було вказано, що між сторонами по справі було укладено договір №2247 від 02.01.2008 р. Однак насправді між сторонами по справі було укладено договір №2247 від 04.05.2009 р. Інші підстави позову залишив без змін.

Суд прийняв до уваги вказану заяву позивача.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

04 травня 2009 року між КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» ( Виробник ) та Каштанівським державним комунальним госпрозрахунковим підприємством житлово - комунального господарства Перовської сільської Ради ( Споживач ) було укладено|ув'язнений| договір № 2247 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію.

Відповідно до глави 2 вказаного договору Виробник взяв на себе зобов’язання на умовах цього договору забезпечувати Споживача питною холодною водою при наявності води у джерелах і здійснювати водовідведення споживача.

Споживач прийняв на себе зобов’язання споживати послуги водопостачання і водовідведення у кількості не більш встановленого ліміту.

Відповідно до глави 3 вказаного договору Виробник надає споживачу послуг з водопостачання і водовідведення за тарифами, встановленими органами місцевого самоврядування.

Тарифи на послуги водопостачання і водовідведення і їх складові на дату укладення даного договору вказуються окремому додатку. Тарифи за послуги водопостачання і водовідведення обов’язкові для застосування Виробником і оплати Споживачем.

Підписавши даний договір, споживач тим самим погодився з запропонованими тарифами. Загальна вартість послуг визначається шляхом проведення обсягу наданих споживачу послуг на тарифи, що були чинними у відповідний період.

Відповідно до глави 4 вказаного договору оплата споживачем, який не є бюджетною організацією, проводиться шляхом внесення авансового платежу на розрахунковий рахунок виробника у розмірі 75% від вартості споживаних послуг за попередній місяць ( який був перед звітним ). Авансовий платіж вноситься споживачем до 15 – ого числа звітнього місяця.

При цьому було зазначено, що остаточний розрахунок споживача за послуги водопостачання та водовідведення проводиться на протязі 3 – х банківських днів з моменту отримання споживачем виставленого виробником рахунку за спожиті послуги. Звітнім місяцем вважається місяць, в якому безспосередньо надавалися послуги по даному договору.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судоми встановлено, що позивачем відповідачу було надано послуги з водопостачання і водовідведення за період з 20.11.2009 р. по 18.03.2010 р. у розмірі 210591,01 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт ( а. с. 16 – 19 ).

З урахуванням положень п.п. 4.2.1 договору № 2247 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію від 04.05.2009 р., позивачем було надіслано відповідачу рахунки №2247 від 21.12.2009 р. на суму 54515,40 грн., №2247 від 19.01.2010 р. на суму 52798,56 грн., №2247 від 18.02.2010 р. на суму 52240,56 грн. і №2247 від 18.03.2010 р. на суму 51036,49 грн. ( а. с. 16 – 19 ).

Однак відповідач взяті на себе зобов’язання щодо сплати отриманих послуг виконував неналежним чином та сплатив послуги лише у розмірі 1768,24 грн.

Доказів сплати залишку заборгованості у розмірі 208822,77 грн. суду представлено не було.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач всупереч умовам Договору та вимогам чинного законодавства зобов’язання за договором по оплаті за отримані послуги за водокористування і водовідведення по виставленим позивачем рахункам за період з 20.11.2009 р. по 18.03.2010 р. не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 208 822,77 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 11.1.1 вищевказаного договору № 2247 від 04.05.2009 р. при спливу строку на оплату, визначеного у розділі 4 даного договору, споживач за кожен день прострочки сплачує Виробнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочки, від суми простроченого платежу.

Перевіривши запропонований позивачем розрахунок суми пені, суд вважає його вірним та обґрунтованим і вимоги щодо стягнення пені у розмірі 7197,69 грн. підлягають задоволенню.

Клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені до 0,01 грн. задоволенню не підлягає в зв’язку з наступним.

В обґрунтування свого клопотання відповідачем було надано постанову від 12.03.2009 р. ВДВС Сімферопольського РУЮ АР Крим про накладення арешту на рахунки Каштанівського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської Ради у розмірі 3117977,16 грн.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Однак представлена позивачем вищевказана постанова про накладення арешту на рахунки відповідача належним чином не завірена, а тому не може вважатися як належний доказ.

До того ж, вказана постанова ВДВС була винесена в 2009 р., однак на час розгляду справи №2-24/2589-2010 суду не було представлено доказів того, що рахунки Каштанівського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської Ради ще знаходяться під арештом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв’язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов’язань у розмірі 4440,38 грн. та 3% річних у розмірі 911,36 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що розмір 3% річних за період з січня 2010 р. по квітень 2010 р. складає 911,36 грн.

Розмір інфляційних втрат за період з січня 2010 р. по квітень 2010 р. складає 4440,38 грн.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний згідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 21.06.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Каштанівського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської Ради, 97500, АР Крим, Сімферопольський район, с. Партизанське, вул. Ленінського комсомолу, 1-Б, ( п/р 2600500013049 в АКБ «Чорморський банк розвитку та реконструкції», МФО 384577, ЄДРПОУ 20929956 ) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», 95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, ( ідентифікаційний код 20671506, п/р 2600113192 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 324021) 208 822,77 грн. заборгованості, 911,36 грн. 3% річних, 4440,38 грн. інфляційних втрат, 7197,69 грн. пені, 2213,72 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.