Рішення № 10008691, 18.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

18.06.2010Справа №2-32/2181-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для батьків з дітьми «Блакитна хвиля» (АР Крим, м. Саки, вул.. Морська, 2, ідентифікаційний код 03302003).

До відповідача Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки» (АР Крим, м. Саки, вул.. Промислова, 9 ідентифікаційний код 03347678)

Про розірвання договору та спонукання укласти договір

За участю представників:

Від позивача – Бурлак М.В., довіреність № 1 від 05.01.2010р. у справі

Від відповідача – Попович І.Я. довіреність б/н від 30.09.2009р. у справі.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій для батьків з дітьми «Блакитна хвиля» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки» про розірвання договору № 101, кладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій для батьків з дітьми «Блакитна хвиля» та Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки» від 14.04.2005р. про надання послуг з прийому стоків та про спонукання до укладання договору на надання послуг з очищення стоків в редакції позивача.

Ухвалою господарського суду від 16.04.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 06.05.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 06.05.2010р., розгляд справи відкладено на 25.05.2010р., про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою. 6

У судовому засіданні 25.05.2010р. було оголошено перерву в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання 07.06.2010р. сторони явку не забезпечили, у зв’язку з чим розгляд справи був відкладений на 16.06.2010р. в порядку статті 77 господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи був продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані відмовою відповідача укласти договір на надання послуг з очистки стоків у редакції позивача, що мотивована тим, що між сторонами вже є господарський договір № 101 на приймання стоків.

Представник позивача у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, з тих підстав, що відсутні причини передбачені законом для розірвання договору, та спонукання до укладення нового.

У судовому засіданні 18.06.2010р. представник позивача заявив клопотання про призначення комплексної судової інженерно-технічної експертизи та економічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 18.06.2010р. суд відмовив у задоволенні клопотання з наступних підстав.

Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Таким чином, обов’язковою передумовою призначення експертизи є з’ясування суті поставлених питань, та визначення чи потребує їх роз’яснення спеціальних знань.

З питань 1,2,3,4 які представник позивача виявив бажання поставити перед експертом, вбачається, що позивач просить дати тлумачення термінів, які законодавцем визначені в нормативній документації.

Проте в пункті 2 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 11.11.98р. №02-5/424 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 16.01.2008р.), зазначено, неприпустимість ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

З питань 9,10 клопотання: Предметом спору є розірвання діючого договору та спонукання до укладення нового. Таким чином, предметом даного спору не є неправомірність встановленого Рішенням Сакської міської ради № 36 від 12.06.2008р. тарифу на водовідведення і, таким чином не має відношення до розгляду дійсної справи.

Окрім того, предметом спору є спонукання до укладання договору в редакції позивача.

Як вбачається з Листа Вищого господарського суду від 07.04.2008р. №01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного законодавства та Господарського Кодексу в Україні», суд вправі задовольнити позов про спонукання укласти договір лише в разі, якщо встановить, існування правовідношення, в силу якого сторони зобов’язанні укласти договір, але одна із сторін ухиляється від цього. Таким чином, встановлення існування правовідношення в силу якого сторони зобов’язані укласти договір, відноситься до компетенції господарського суду, та делегування цих функцій судовому експертові не припускається.

Щодо питань 11,12,13,14, відносно встановлення розміру витрат позивача на транспортування стоків, та їх відчистку, вони не мають жодного відношення до предмету спору, який відповідачем визначений як спонукання до укладення договору, та розірвання діючого, з огляду на наступне: тариф для централізованого водовідведення, встановлений Рішенням Сакської міської Ради №36 від 12.06.2008р., Згідно Закону України «Про місцеве самоврядування», винесеним в межах наданих повноважень, яке нікім не оскаржене, не є предметом даного спору і, таким чином, не має відношення до позовних вимог заявлених позивачем.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов’язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІУ від 24.06.2004 р.

Предметом регулювання цього Закону, згідно зі статтею 3, є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 16 цього Закону порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

14.04.2005р. між Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства» (Водоканал)(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій для батьків з дітьми «Блакитна хвиля» (Абонент)(відповідач) укладено|ув'язнений| договір № 101 на прийом стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію (а.с. 14-15 т. 1).

Рішенням господарського суду АР Крим від 26.01.2010р. у справі №2-30/5626-2009, зобов’язано Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки» укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій для батьків з дітьми «Блакитна хвиля» додаткову угоду №1 до Договору №101 від 14.04.2005р., згідно якої

- з п. 1 договору виключити строку «Водопостачання»;

-          п. 8 договору «З умов розрахунків за спожиту воду з пропускної здатності труби вводу, кількість стічних вод приймається у рівній кількості спожитої води» -виключити;

-          з п. 10 договору «Абонент зобов’язаний» підпункти а). для безперебійного водопостачання, в разі аварії та магістралях трубопроводу та розводящих мереж, мати резервуари добового запасу води; б). забезпечити очистку сточних водна лакальних очисних спорудах; в). при необхідності встановлення підкачуючих обладнань провести погодження з водоканалом; е). сповістити Водоканал про проведення перевірки та випробувань пожежних систему відповідності з розділом 7 Правил - виключити ;

-          п. 11 договору «Забороняється з’єднання систем внутрішнього водопроводу, який споживається від комунального, з водопроводом з власних джерел, у протилежному випадку Водоканал не несе відповідальність за якість води, що постачається» - виключити.

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором надання послуг.(а.с. 5-9 т. 2).

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з пунктом 1 Договору Водоканал бере на себе зобов’язання з прийому стоків у кількості не більше наданого ліміту.

Так, в обґрунтуванні позовних вимог щодо розірвання договору позивач посилається на те, що відповідач не в змозі виконувати договір № 101 від 14.04.2005р., оскільки не має жодних каналізаційних систем до очисних споруд.

Проте суд не вважає доводи позивача з цього приводу обґрунтованими з огляду на наступне:

Згідно пункту 2.2. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні відомчі системи каналізації населених пунктів України, водоканали зобов’язані забезпечити приймання, відведення та очистку стічних вод у межах розрахункових проектних показників очисних споруд згідно з вимогами Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами .

Статтею 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» визначено термін централізованого водовідведення під яким розуміється господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об’єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов’язаних єдиним технологічним процесом.

Таким чином, із змісту вищенаведеної статті вбачається, що централізоване водовідведення, - це комплексне поняття, та включає в себе нерозривну сукупність термінів, - відведення та очищення комунальних та стічних вод, у в зв’язку із чим обидва поняття відведення та очищення не можуть розглядатися як самостійні послуги, які можуть бути незалежно одна від іншої предметом Договору про надання послуг та відповідно, підлягати іншому порядку тарифікації ніж встановлений для водовідведення.

Пунктом 1.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 р. № 190 (далі – Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення) встановлено, що випуск водовідведення – це трубопровід від будинку або споруди до першого колодязя дворової або внутрішньоквартальної мережі або трубопровід від останнього колодязя внутрішньомайданчикових мереж підприємства до відомчої або централізованої мережі водовідведення.

У доповненнях до позову позивач посилається на те, що відповідач не має можливості надати послуги з водовідведення у в зв’язку із відсутністю у нього колектора, що є підставою вважати послугу з водовідведення нецентралізованою, та відповідно тариф повинен бути нижчий, ніж вказаний в діючому договорі, а окрім того, вважає цей тариф - договірним.

Проте суд не погоджується з доводами позивача у в зв’язку із тим, що законодавцем при визначенні терміну централізованого водовідведення, чітко встановлено, що ця господарська діяльність не залежить від часткової або повної належності права власності на комплекс об’єктів, споруд, колекторів, трубопроводів за допомогою яких здійснюється водовідведення водоканалам, та єдиною умовою визначення терміну централізованого водовідведення є пов’язаня цих споруд єдиним технологічним процесом.

Як вбачається з технічних умов з приєднання колектору, що належить позивачу до системи централізованого водовідведення, приєднання позивача було здійснено згідно з «Правилами користування системами комунального водопостачання і каналізації" затвердженими Наказом Міністра житлово-комунального господарства УРСР від 29.12.85 N 402 "Про поширення дії Правил користування системами комунального водопостачання і каналізації", що діяли на час отримання технічних умов.

Таким чином після приєднання вищезгаданого колектору до централізованого комунального водовідведення, він розглядається виключно в комплексі об’єктів, споруд, колекторів, трубопроводів за допомогою яких здійснюється водовідведення, що пов’язані єдиним технологічним процесом тобто відповідає терміну централізованого водовідведення.

На підставі пункту 1.3. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення, Виробник обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі або на які є відповідний договір на обслуговування із споживачем.

Як вбачається з пункту 6.3. спірного Договору №101 від 14.04.2005р., сторони узгодили місце розташування вводу та контрольного колодязю згідно схеми, яка є Додатком до цього Договору.

Приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (далі - Правила приймання стічних вод), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Відповідно до пункту 2.2. Правил приймання стічних вод, водоканали зобов’язані забезпечити приймання, відведення і очистку стічних вод у межах розрахункових проектних показників очисних споруд даного населеного пункту згідно з вимогами Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами у разі відповідності якості і режиму скиду стічних вод Підприємства умовам укладеного договору та місцевим Правилам приймання та за умови відсутності заборгованості за послуги водовідведення,

Враховуючи наведені норми закону, суд дійшов висновку, що обов’язок Водоканалу з водовідведення цілком відповідає вимогам законодавства, та підстави для того, щоб вважати неможливим надання цих послуг, - відсутні.

Також слід зазначити, що доводи позивача з посиланням на статтю 611 Цивільного Кодексу України, як на підставу розірвання спірного договору, стосовно порушення відповідачем зобов’язань за договором з мотивів відсутності у його власності колектору, є неспроможними.

Більш того, в листі Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки» № 145/01-09 від 24.03.2010р., скерованого на адресу позивача, відповідач підтвердив обов’язки за договором № 101 від 14.04.2005р. ( а.с. 13, т. 1).

Таким чином, суд приходить до висновку, що Водоканал у повному обсязі виконує свої обов’язки з водовідведення і не має жодного значення для цього місце приєднання каналізаційного випуску стічних вод Підприємства – позивача у справі.

Посилання позивача на відмову відповідача від платного використання каналізаційних мереж Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для батьків з дітьми «Блакитна хвиля» шляхом відмови від пролонгації Договору № 10 «В» від 31.05.2006р., також не є нормативно обґрунтованими, оскільки під час укладення договору №101 від 14.04.2005р та складання графічної схеми сторонами було чітко погоджено місце приєднання каналізаційного випуску мереж позивача до каналізації відповідача, а отже, питання доставки власних стічних вод до цієї точки є технічною умовою прийняття стічних вод Позивача, що цілком відповідає приписам Правила приймання стічних вод та Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення., отже плата відповідача за користування каналізаційних мереж, що знаходяться на балансі позивача не є обов’язковим для укладання договору на надання послуг з прийому стоків.

Окрім того, Договір № 10 «В» від 31.05.2006р., не є предметом розгляду дійсної справи.

Зміст частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачає загальне правило, що договір може бути розірвано за загальним правилом за згодою його сторін. Про зміну та розірвання договору сторони вправі домовитися у будь-який час на свій розсуд незалежно від наявності підставі порушення договору.

Загалом можна визначити три способи розірвання договору: 1) за згодою сторін; 2) за рішенням суду; 3) у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі чи частково, якщо таке право встановлено договором або законом.

В даному випадку, договором № 101 від 14.04.2005р. не передбачено можливості односторонньої відмови позивача від договору у повному обсязі чи частково.

Отже підставою вимагати розірвання договору може бути істотне порушення договору відповідачем на підставі статті 651 Цивільного кодексу України або істотна зміна обставин, передбачена статтею 652 Цивільного кодексу України.

Суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до вказаної вимоги положень статі 651 Цивільного кодексу України, оскільки посилання позивача на порушення договору відповідачем є немотивованими.

Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

          1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

          2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

          3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

          4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, стаття 652 Цивільного кодексу України формулює розгорнені та виключні правила, спрямовані на захист інтересів сторін договору у разі істотної зміни обставин.

Підставою зміни або розірвання договору може бути істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Визначення істотності змін обставин наводиться в абзаці другому частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України.

Сторона, яка вимагає розірвання або зміни договору, повинна довести, що на момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна не настане. Ця ж сторона повинна довести, що її вина в неусуненні причин, які привели до зміни обставин, відсутня.

В пункті 2 частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України передбачено поняття вини як непроявлення всієї турботливості та обачності, які вимагались від сторони.

Як встановлено судом, позивачем всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не представлено належних та допустимих доказів виконання вказаного обов’язку в той час, як кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, передбаченим для доведення такого роду фактів. Позивачем не представлено належних та допустимих доказів істотної зміни обставин у розумінні статті 652 Цивільного кодексу України, якими сторони керувалися при укладенні спірного договору.

Крім того, позивач у судових засіданнях та у заявах доданих до матеріалів справи остаточно взагалі не визначився із колом позовних вимог.

Так у додаткових поясненнях по суті позовних вимог, що надійшли до канцелярії господарського суду АР Крим 25.05.2010р. позивач посилається на відсутність в договорі істотної умови – переліку наданих послуг, розміру їх оплати, та посилається на те, що договір необхідно вважати неукладеним. ( а.с. 51 т. 1).

Беручи до уваги цю обставину, судом було запропоновано позивачу остаточно сформулювати свої позовні вимоги, у в зв’язку із чим 25.05.2010р. було оголошено перерву у судовому засіданні.

Однак, згідно статті 22 Господарського процесуального Кодексу України, зміна предмету та підстав позову відноситься до права позивача, у в зв’язку із чим суд вважає, що створив належні умови для реалізації своїх прав сторонами у процесі, включаючи право позивача змінити предмет та підстави позову.

З приводу наданих пояснень позивачем необхідно зазначити наступне:

Стаття 628 Цивільного кодексу України, що кореспондується з нормами статті 180 Господарського кодексу України, використовує три види істотних умов.

Так, зокрема, пунктом 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, всі вищезазначені умови договору сторонами були погоджені, крім того, договір регулярно виконувався, отже посилання позивача на необхідність вважати договір неукладеним необґрунтовані та нічим не підтверджені.

Також позивач просить суд спонукати відповідача укласти договір № 101-а на надання послуг з очистки води в редакції позивача.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі— підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів:

За приписами статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. Позивачем таких обставин суду не представлено.

Як свідчать матеріали справи, та встановлено під час судового розгляду між сторонами вже існує господарський договір на надання послуг, позивачем всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не представлено суду доказів порушення або оспорюванння відповідачем своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 181 Господарського процесуального кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Згідно з приписами статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону, розглядаються судом.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Аналогічні положення містяться в частині 2 статті 180 Господарського кодексу України.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до статті 189 Господарського кодексу України ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Проте, суд звертає увагу на те, що в проекті договору № 101 – а на надання послуг з очистки стоків позивач намагається погодити свою ціну, яка не є договірною.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що залежно від порядку затвердження ціни/тарифів на житлово-комунальну послугу вони розділяються на три групи:

1) перша група - житлово-комунальна послуга, ціна/тарифи на які затверджують спеціально вповноважені центральні органи виконавчої влади;

2) друга група - житлово-комунальна послуга, ціна/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

3) третя група - житлово-комунальна послуга, ціна/тарифи на які визначаються винятково за договором (домовленістю сторони).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. N 959 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення», на підставі ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» рішенням Сакської міської ради від 12.06.2008р № 36 було погоджено тариф на послуги водовідведення для різних категорій споживачів, який для позивача складає 10,70грн.

Вищезгадане Рішення Сакської міської ради від 12.06.2008р № 36 узгоджено з Комісією по цінам, про що свідчить висновок №337 від 03.04.2008р. щодо розрахунку економічно обґрунтованих планових витрат на житлово-комунальні послуги (а.с. 97 том 1)

Таким чином, тариф з централізованого водовідведення є регульованим та не може бути меншим, ніж встановлений Рішенням Сакської міської ради від 12.06.2008р № 36.

Більш того посилання представника позивача, як на підставу задоволення позовних вимог, на Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України в АР Крим від 11.12.2009р. №60/02-13/52 по справі №40/02-26/57 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції і накладання штрафу», згідно якого на відповідача у дійсній справі покладено штраф та зобов’язано усунути порушення законодавства про захист економічної конкуренції, які виникли на думку антимонопольного комітету з причин ухилення водоканалу з ТОВ «Санаторій з дітьми «Блакитна хвиля» договору №10-в від 31.05.2006р., суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Як вбачається з рішення Господарського суду АР Крим від 01.04.2010р, залишеного без змін Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.02.2010р., визнано недійсними пункти 2,3,4 Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України в АР Крим від 11.12.2009р. №60/02-13/52 по справі №40/02-26/57 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції і накладання штрафу» і, таким чином не може вважатися допустимим доказом у господарському процесі в дійсній справі.

Отже, правові підстави для спонукання відповідача до укладання договору, умови якого суперечать законодавству, відсутні.

З урахуванням викладеного у суду відсутні обгрунтовані правові підстави для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для батьків з дітьми «Блакитна хвиля».

Витрати по оплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

За згодою представників у судовому засіданні 18.06.2010р.. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 21.06..2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.