Рішення № 10008679, 09.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

09.06.2010Справа №2-2/1835-2010 за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «НАДРА» (04053, м. Київ, вул.. Артема, 15)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геленор» (98500, м. Алушта, вул. Октябрська, 50)

про стягнення 11652317,53 Євро та 3381,47 грн.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Гудзь – представник, довіреність у справі.

Від відповідача - не з’явився.

Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство Комерційного банку «НАДРА» звернулось до господарського суду АР Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геленор» про стягнення заборгованості по кредиту в розмірі 6524505,33 євро (в гривневому еквіваленті станом на 08.02.2010 р. – 72 286 703,97 грн.); заборгованості по відсоткам в розмірі – 3224736,68 євро (в гривневому еквіваленті станом на 08.02.2010 р. – 35727702,52 грн.) та 3381,47 грн.; пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 271949,18 євро (в гривневому еквіваленті станом на 08.02.2010 р. – 3012996,2 грн.); штрафу за невиконання умов договору в розмірі 1631126,34 євро (в гривневому еквіваленті станом на 08.02.2010 р. – 18071676,08 грн.), а всього 11652317,53 Євро та 3381,47грн., що разом в гривневому еквіваленті станом на 08.02.2010р. становить 129102460,30грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір кредитної лінії №25/5/2005/840-К/159 від 29.11.2005 р., предметом якого є порядок та умови надання кредитних коштів на умовах, визначених договором. Позивач повністю та належним чином виконав свої зобов’язання за кредитним договором, що підтверджується платіжними документами. Проте, відповідач порушив свої зобов’язання за договором в частині строків оплати, що і стало підставою для звернення до суду із позовною заявою.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого ТОВ «Геленор» знаходиться за адресою: 98500, м. Алушта, вул. Октябрська, 50.

9 червня 2010 року представник позивача у судовому засіданні надав суду уточнення до позовної заяви, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість по кредиту в розмірі 6 524505,33евро (в гривневому еквіваленті станом на 18.3.2010р. - 71 573 823,47 грн.); заборгованість по відсоткам в розмірі - 3 224736,68евро (в гривневому еквіваленті станом на 18.03.2010р. - 35 375 361,38грн.) та 3381,47грн.; пеню за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 271 949,18евро (в гривневому еквіваленті станом на 18.3.2010р. - 2 983 282,50грн.); штраф за невиконання умов договору в розмірі 1 631 126,34евро (в гривневому еквіваленті – 17893455,95грн.), а всього 11 652317,53евро та 3 381грн47коп, що разом в гривневому еквіваленті станом на 18.3.2010 року становить 127 829 304грн77 коп. у зв’язку з тим, що у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не з’явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Згідно з частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України, майнові відносини у сфері господарювання регулюються цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Умовами кредитного договору іншого не встановлено.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У силу ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено параграфом №2 і не випливає із суті кредитного договору

Згідно до ст.. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст..1048 Кодексу.

Згідно зі статтею 1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Між ВАТ КБ "Надра" та TOB «Геленор", як позичальником було укладено договір кредитної лінії №25/5/2005/840-К/159 від 29 листопада 2005р., відповідно до п.1.1 якого банк відкриває позичальнику мультивалютну кредитну лінію у доларах США, Євро та гривнах. Сторони приймають співвідношення долару США, Євро та гривни відповідно до курсу гривни по відношенню до долару США та Євро, встановленому НБУ на день видачі траншів.

На день укладання договору сторони встановили ліміт заборгованості 9 300 000,00євро, терміном користування кредитними коштами з 29 листопада 2005 року по 28 листопада 2010р. з відсотковою ставкою: 13,5% річних за користування кредитними коштами в Євро; 14% річних за користування кредитними коштами в доларах США; 19% річних за користування кредитними коштами в гривні.

Відповідно до п. 1.4. Кредитного договору сума кожного кредитного траншу, строки його повернення, процентна ставка, а також інші умови, які можуть виникнути в ході дії кредитного договору, регулюються окремими додатковими угодами до підписаного сторонами кредитного договору, які після їх підписання є невід'ємними частинами кредитного договору.

Відповідно до п. 2.1. кредит наданий Банком, забезпечується всім майном та коштами позичальника, на які може бути звернене стягнення в порядку встановленому чинним законодавством України.

Судом встановлено, що на виконання положень кредитного договору банк здійснював виплати по траншам на підставі підписаних сторонами додаткових угод, а саме:

Додатковою угодою № 1 від 01.12.2005 р. було надано транш в сумі 1 724000,00 Євро на строк з 1 грудня 2005 року по 28 листопада 2008 року з відсотковою ставкою 13,5% річних.

Додатковою угодою № 2 від 02.12.2005 р. було надано транш в сумі 1 890 000,00 Євро на строк з 2 грудня 2005 року по 28 листопада 2008 року з відсотковою ставкою 13,5% річних .

Додатковою угодою № 3 від 05.12.2005 р. було надано транш в сумі 5 100 000,00 Євро на строк з 5 грудня 2005 року по 28 листопада 2008 року з відсотковою ставкою 13,5% річних.

Додатковою угодою № 4 від 07.12.2005 р. було надано транш в сумі 3 203 500,00грн строком з 7 грудня 2005 року по 28 листопада 2008 року з відсотковою ставкою 19% річних.

Відповідно до Додаткової угоди №5 від 15.6.2006р сторони визначили графік погашення позичальником заборгованості по кредиту та нарахованим процентам у Євро, а також зазначили, що позичальник зобов'язаний сплачувати щомісячне погашення нарахованих відсотків в валюті траншу в строк до "5" числа кожного місяця, наступного за звітним.

Таким чином, банк виконав свої зобов’язання за договором у повному об’ємі, що підтверджується матеріалами справи, а саме: підтверджується платіжними документами: меморіальними ордерами про перерахування валютних коштів позичальнику та виписками по особовому рахунку боржника.

Відповідно до п.3.6 договору позичальник зобов’язався забезпечити повне повернення кредиту та процентів по ньому у строк до 28.11.2010р включно, а також сплату можливої пені та штрафних санкцій. Інші строки уплати та період сплати процентів можуть обумовлюватися при видачі кожного траншу у додаткових угодах до договору.

Відповідно до умов договору (п.4.6) банк має право достроково стягнути з позичальника всю суму заборгованості (кредит та проценти за користування кредитом) за договором при порушенні позичальником любого з умов договору, зокрема, у випадку порушення умов оплати процентів та /або повернення кредиту за договором.

У випадку не виконання позичальником умов договору банк має право розірвати договір та пред’явити вимоги про дострокове погашення кредиту зі сплатою штрафу у розмірі 25% від суми кредиту (п.4.12 договору).

За несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів по ньому позичальник сплачує банку пеню у розмірі діючої на період прострочення подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення (п.5.1 договору).

Однак, відповідач у порушення умов вищевказаного договору та додаткових угод до нього а також норм діючого законодавства, належним чином умови договору не виконав, допустив порушення умов кредитного договору, кредитні кошти та проценти за користування кредитом у повному об’ємі та у встановлені строки не сплачував.

В наслідок вищенаведеного у відповідача на момент розгляду спору виникла прострочена заборгованість по тілу кредиту у сумі 6 524505,33евро та заборгованість по відсоткам в розмірі - 3224736,68евро та 3381,47грн, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст..525 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Таким чином, виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості по тілу кредиту у сумі 6 524505,33евро та заборгованості по відсоткам в розмірі - 3 224736,68евро та 3381,47грн, та позивач не підтверджує надходження вказаних сум на його рахунок.

Оскільки, судом в ході розгляду спору встановлено, що відповідачем були порушені умови договору кредитної лінії №25/5/2005/840-К/159 від 29 листопада 2005р. з урахуванням додаткових угод щодо прийнятих на себе грошових зобов’язань відносно повернення кредиту в євро, тому нарахування пені за порушення строків повернення кредиту у розмірі 271 949.18 євро, а також штрафу за невиконання умов договору в розмірі 1 631 126,34евро, позивачем здійснено правильно, відповідно до умов договору, та пеня нарахована з дотриманням шестимісячного строку передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 55 ГПК України у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Національний банк України" офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави. Також згідно зі ст. 36 цього ж Закону Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його.

У п. 1 роз'яснення Вищого господарського суду України від 17.02.1994 р. N 02-5/114 "Про деякі питання визначення ціни позову, підсудності справ та сплати державного мита" зазначається, що ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами. У разі подання позову про стягнення національної валюти України - еквіваленту іноземної валюти ціна позову визначається в національній валюті України.

Позовну заяву подано 18.3.2010 р., отже гривневий еквівалент має бути розрахований виходячи з валютного курсу станом на 18.3.2010р., а саме 10,97 грн. / 1 євро.

Ціна позову складається з заборгованості по тілу кредиту у сумі 6 524505,33евро, заборгованості по відсоткам в розмірі - 3 224736,68евро та 3381,47грн., пені за порушення строків повернення кредиту у розмірі 271 949.18 євро, а також штрафу за невиконання умов договору в розмірі 1631126,34евро.

Таким чином, загальна ціна позову складає: 11 652317,53євро та 3381,47грн, що разом в гривневому еквіваленті станом на 18.3.2010 року становить 127 829 304грн77коп.

Позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Враховуючи подане позивачем уточнення до позовної заяви, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008 р. № 01-8/482.

Витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відповідно до ст.49 ГПК України віднести на відповідача.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

В засіданні суду за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 14.6.2010р.

Керуючись ст. ст. 49,75,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Прийняти уточнення до позовної заяви.

2.          Позов задовольнити.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Геленор» (98500, м. Алушта, вул. Октябрська, 50, п/р 26004002259001 в ВАТ КБ „Надра" МФО 320003, ідентифікаційний код 33009859) на користь Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «НАДРА» (04053, м. Київ, вул.. Артема, 15, Ідентифікаційний код 20025456, кор./р 32002180102 у Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській обл., МФО 321024) заборгованість по кредиту в розмірі 71 573 823,47 грн., заборгованість по відсоткам в розмірі 35 378 742,85грн., пеню за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 2 983 282,50грн., штраф за невиконання умов договору в розмірі 17893455,95грн, 25500,00грн державного мита, 236,00грн витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.