Рішення № 10008680, 18.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

18.06.2010Справа №2-2/3699-2009 за позовом ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01023, м.Київ, вул. Мечникова, 16-а)

до Фермерського господарства "Кван" (96553, с. Абрикосівка, Сакський район)

про стягнення 75 568,92 грн.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача : Рискін – зам. директора, довіреність у справі.

Від відповідача : Леміш – представник, довіреність у справі.

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача про стягнення 75568,92 грн., з яких 58112,55 грн. суми основного боргу, 5815,83грн. пені, 10005,98 грн. індексу інфляції, 1634,56 грн. – 3% річних від суми боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір фінансового лізингу №1-04-234фл від 25.2.2004 р., відповідно до якого у позивача перед відповідачем виникли зобов’язання по передачі у користування на визначений договором строк предмета лізингу. Позивач своїх зобов’язання виконав належним чином, передавши відповідачу майно. Проте, відповідач порушив умови договору відносно сплати лізингових платежів, у результаті чого утворилась заборгованість, несплата якої і стала підставою для звернення із позовною заявою до суду.

13.10.2009 р. у судовому засіданні відповідачем було надано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідач згідно додатку №1 до договору №1-04-133 від 18.2.2004 р. сплатив у повному обсязі лізингові платежі.

19.5.2010 року від відповідача надійшло клопотання, яким просять суд відкласти розгляд справи.

Представник позивача 20.5.2010р у судовому засіданні надав суду розрахунок ціни позову, в якому вказав борг за несплату винагороди: 19118грн55коп. + 31377,00 грн. (сума основного боргу) + 44499,00грн. (інфляційні) + 5270грн61коп. (річні). Всього 100991грн95коп, тоді як зави про збільшення суми позовних вимог не заявлено.

10 червня 2010 року судове засідання відбулося за участю представника позивача - Рискіна – зам. директора (довіреність у справі), та представника відповідача - Леміш (довіреність у справі).

У судовому засіданні 10.6.2010р представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 50495грн50коп , з яких 19118грн55коп винагорода та 31377,00грн відшкодування вартості техніки.

Відповідач 10.6.2010р у судовому засіданні зазначив, що суму боргу у розмірі 50495грн50коп визнає, що відображено у протоколі судового засідання за 10.6.2010р

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю - продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. (ст..806 ЦК України).

Відповідно до ч.1ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Між BAT HAK "Украгролізинг", як лізингодавцем, та Фермерським господарством «Кван», як лізингоодержувачем, було укладено договір фінансового лізингу № 1-04-234фл від 25 лютого 2004 року, відповідно до п.1.1 якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу у користування на визначений Договором строк Предмет лізингу, який набувається ним у власність у Постачальника та визначений у додатку до Договору « Кількість, ціна і вартість Предмета лізингу", за умови сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів, черговість, розмір і строки сплати яких встановлюються графіком сплати лізингових платежів.

Відповідно до п.2.2 договору строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між Сторонами та Постачальником - Тристоронній акт, що укладається у 5 автентичних примірниках і є підставою для передачі Предмета лізингу.

Постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, дата і адреси місця передачі Предмета лізингу встановлюються додатками до Договору "Кількість, ціна і вартість Предмета лізингу" (п.2.3 договору).

Відповідно до п.3.2.1 договору Лізингодавець зобов"язаний за дорученням Лізингоодержувача відповідно до його вибору та визначеної ним специфікації укласти договір купівлі-продажу (поставки) Предмета лізингу з відповідним Постачальником і передати Предмет лізингу в користування Лізингоодержувачеві згідно переліку предметів лізингу, встановленого додатком до Договору " Кількість, ціна і вартість Предмета лізингу". Зобов'язання Лізингодавця щодо передачі Предмета лізингу Лізингоодержувачеві вступають в дію з моменту надходження на рахунок Лізингодавця попереднього лізингового платежу.

Згідно п. 3.5.2 Договору, Лізингоодержувач зобов'язується згідно, погодженого з Позивачем, графіком своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.

Лізингоодержувач не має права в односторонньому порядку на зменшення сум чи затримку сплати лізингових платежів внаслідок будь-яких обставин, в тому числі форс-мажору (п.3.6 договору).

З моменту одержання Предмета лізингу за користування останнім Лізингоодешкувач сплачує Лізингодавцю лізинговові платежі, черговість яких кратна шести місяцям і складеться із суми, що відшкодовує частину вартості Предмета лізингу та суми щорічної винагороди за переданий у фінансовий лізинг Предмет лізингу в розмірі 7% невідшкодованої вартості. Розмір лізингових платежів, їх склад та строк оплати встановлюються додатком до Договору) "Графік сплати лізингових платежів". Лізингоодержувач після укладення Договору за Предмет лізингу, що передається, перераховує на рахунки Лізингодавця попередні лізингові платежі в частині відшкодування вартості Предмета лізингу в розмірі 15 % його вартості, включаючи ПДВ та в частині винагороди в розмірі 7 % невідшкодованої вартості, включаючи ПДВ. Датою сплати попереднього лізингового платежу є дата надходження коштів на рахунок Лізингодавця. (п.4.1,4.2, 4.3 договору).

Свої зобов'язання за Договором позивач виконав належним чином, передавши Фермерському господарству «Кван» майно, а саме: Трактор колісний загального призначення ХТЗ -150К-09 у кількості однієї одиниці, що підтверджується актом приймання - передачі сільськогосподарської техніки №68/4Л від 17.8.2004р р. Відповідно до п. 4.1 вищезазначеного Договору та додатку № 2, до нього («графік сплати лізингових платежів»), Лізингоодержувач за період користування технікою з 17.8.2004 р. по 16.02.2009 р. був зобов'язаний сплатити 183 467,55 грн., проте, всупереч прийнятих обов'язків, відповідач зобов'язання за Договором щодо сплати лізингових платежів виконував не в повному обсязі, в наслідок чого за відповідачем склалася заборгованість по розрахункам щодо щорічної винагороди за переданий у фінансовий лізинг Предмет лізингу по графіку та по розрахунку щодо відшкодування частини вартості Предмета лізингу, яка підтверджується матеріалами справи.

Позивачем 10.6.2010р у судовому засіданні була надана суду заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 50495грн50коп, з яких 19118грн55коп винагорода та 31377,00грн відшкодування вартості техніки, що являється відповідно до ст..22 ГПК України правом позивача.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Таким чином, виходячи зі змісту ст.. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості по сплаті 19118грн55коп винагороди за переданий фінансовий лізинг та 31377,00грн відшкодування вартості техніки, та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок. Більш того, 10.6.2010р у судовому засіданні представник відповідача визнав наявність вказаної заборгованості, що відображено у протоколі судового засідання.

Вказане вище свідчить про те, що відповідач допустив односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань перед лізингодавцем, тоді як, законодавством, зокрема, ст 525 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Отже, позовні вимоги у частині стягнення 50495грн50коп. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Враховуючи подану позивачем заяву від 10.6.2010р про уточнення позовних вимог, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008р. №1-8/482.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача з урахуванням заяви позивача від 10.6.2010р про уточнення позовних вимог.

В засіданні суду оголошувалась перерва на 18.6.2010р для підготовки рішення.

Рішення оголошене 18.6.2010р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49,77,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р И Ш И В:

1.          Прийняти заяву від 10.6.2010р про уточнення позовних вимог.

2.          Позов задовольнити.

3.          Стягнути з Фермерського господарства "Кван" (96553, Сакський район АРК, с. Абрикосівка, п/р 26000307649001 в ЄФКБ Приватбанк м. Євпаторія, МФО 384566, Код ЄДРПОУ 25153302) на користь Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а, п/р 26006010890602 у ЗАТ "Альфа-Банк" м.Київ, МФО 300346, код ЄДРПОУ 30401456) 50495грн50коп основного боргу, 504грн95коп. держаного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.