Рішення № 10008665, 15.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

15.06.2010Справа №2-24/2372-2010 За позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" ( 95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Училищна, 42 а, ідентифікаційний код 03348117)

до відповідача - Дочірнього підприємства "Кримавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, б. 184/1, ідентифікаційний код 03451588)

про стягнення 11 050,27 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Меркулова А.М. - представник, довіреність № 4776 від 18.12.2009р.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Дочірнього підприємства "Кримавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення з відповідача на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" суми заборгованості за постачання та транспортування природного газу у розмірі 10314,82 грн., пені у розмірі 513,68 грн., трьох відсотків річних у розмірі 25,79 грн., суми індексу інфляції у розмірі 195,98 грн. – загальною сумою 11 050,27 грн.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов договору про постачання та транспортування природного газу № 09-69-ПГ/2009 від 22.12.2008р. та Додаткової угоди до вказаного договору №3 від 28.01.2010р., відповідно до яких позивач поставляв відповідачеві природний газ, Дочірнє підприємство "Кримавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" порушило взяті на себе зобов’язання з повної та своєчасної оплати спожитого газу, на підставі чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 10314,82 грн.

Таким чином, вважаючи, що право Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" порушено відповідачем, та посилаючись на порушення ним умов договору № 09-69-ПГ/2009 від 22.12.2008р., Додаткової угоди до вказаного договору №3 від 28.01.2010р., та норм чинного законодавства, позивач просить суд стягнути з Дочірнього підприємства "Кримавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" пеню, три відсотки річних та індекс інфляції.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 30.04.2010р. позов Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача – Дочірнього підприємства "Кримавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" 11459,77 грн., у тому числі: за постачання та послуги транспортування природного газу у розмірі 10314,82 грн., пеня за період з 01.01.2010р. по 10.05.2010р. у розмірі 804,56 грн., три відсотки річних, нарахованих від суми заборгованості на кінець місяця у розмірі 51,58 грн., індекс інфляції у розмірі 288,81 грн.

Підставою для збільшення суми позовних вимог позивачем стало збільшення періоду нарахування заборгованості.

Ухвалою ГС АР Крим від 25.05.2010 р. вказану заяву позивача про збільшення позовних вимог було прийнято до розгляду.

Позивач заявою від 09.06.2010 р. зменшив суму позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 971,66 грн., а саме: пеню за період з 08.02.2010 р. по 20.05.2010 р. в сумі 631,27 грн., 3% річних в сумі 51,58 грн. і індекс інфляції в сумі 288,81 грн. Вказане обґрунтовує тим, що відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 10314,82 грн. Також було зменшено позовні вимоги у частині стягнення пені, 3% річних та суми індексу інфляції, донарахованих на дату сплати основного боргу.

Суд прийняв вказану заяву позивача.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, телеграмою від 14.06.2010 р. просить суд справу слуханням відкласти.

Однак необхідність відкладення розгляду справи та причини не явки свого представника позивач не вказав. До того позивач мав можливість надіслати необхідні для розгляду справи документи поштою, чого ним зроблено не було. При таких обставинах, суд залишає вказане клопотання відповідача про відкладення розгляду справи без задоволення.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського пресувального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

22.12.2008 р. між позивачем по справі ( Постачальник ) та відповідачем по справі ( Споживач ) був укладений договір поставки природного газу №09-69-ПГ/2009.

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору Постачальник зобов’язався передати у власність Покупцю природний газ, а Покупець зобов’язався його приймати і сплачувати.

Відповідно до п. 1.3 вказаного договору щомісячно, за 15 днів до початку місяця поставки газу, Споживач надає Постачальнику письмову заявку на необхідні обсяги поставки газу.

Відповідно до глави 5 вказаного договору Постачальник поставляє газ Споживачу від ГРС до комерційного вузлу обілку.

Про місячний обсяг газу в строк до 2 – ого числа місяця, наступного за звітним, складається акт приймання – передачі газу, підписаний представником Постачальника і представником Споживача, скріплений їх печатками, які є підставами для остаточного розрахунку між сторонами.

Відповідно до глави 6 вказаного договору ціна 1000 куб. м. газу з врахуванням витрат на реалізацію газу НАК «Нафтогаз України», цільової надбавки у розмірі 12% тарифів на поставку і транспортування розподільчими газопроводами ВАТ «Кримгаз», тарифів на транспортування газу магістральними газопроводами ДАТ «Чорморнафтогаз» і ДК «Укртрансгаз», складає 1895,71 грн.

Загальна вартість договору визначається шляхом підсумку вартості обсягів газу, переданого від позивача відповідачу на протязі строку дії договору.

Споживач в строк до 25 – ого числа місяця, що передує місяцю поставки, здійснює попередню оплату обсягів газу у розмірі 100% вартості обсягів газу, вказаного у заявці.

Якщо сума здійсненої споживачем попередньої оплати менше, ніж вартість вказаного у акті газу, постачальник виставляє споживачу рахунок. Остаточний розрахунок за спожитий газ споживач здійснює на протязі 5 – ти банківських днів після отримання рахунку.

Відповідно до п. 11.1 вказаного договору він вступає в силу з дню його підписання і діє в частині поставки газу з 01.01.2009 р. до 31.12.2009 р., а в частині розрахунків за поставку газу - до повного його виконання. Пролонгація договору можлива за згодою сторін.

Між сторонами по справі була укладена Додаткова угода №3 від 28.01.2010 р. до договору поставки природного газу №09-69-ПГ/2009, відповідно до якої сторони дійшли згоди розділ 11 вказаного договору доповнити п. 11.2 у наступній редакції: «дія даного договору продовжується в частині постави газу до 31.01.2010 р., а в частині розрахунків за поставку газу - до повного їх здійснення.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе забовязання щодо поставки природного газу.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акту приймання - передачі природного газу №111 у січні 2010 р. відповідач отримав природного газу у розмірі 4,720 тис. куб. м. на суму 12488,87 грн. ( а. с. 34 ).

Однак відповідач здійснив оплату тільки у розмірі 2174,05 грн.

В зв’язку з тим, що заборгованість у розмірі 10314,82 грн. відповідачем не сплачувалася, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Однак в процесі розгляду справи, відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 10314,82 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням №156 від 21.05.2010 р.

Як вбачається з заяви позивача від 09.06.2010 р., якою він зменшив суму позовних вимог та яка була прийнята судом, стягнення заборгованості по основному боргу вже не входить до складу вимог позивача по даній справі.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки при розгляді справи судом була встановлена наявність прострочення з боку відповідача щодо оплати поставленого природного газу, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені обґрунтованими.

Відповідно до п. 7.2 вказаного договору поставки природного газу №09-69-ПГ/2009 сторони дійшли згоди про те, що у разі порушення умов п. 6.5 вказаного договору Споживач погашає постачальнику заборгованість у відповідності до ст. 625 ЦК України, а також сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Перевіривши розрахунок пені за період з 08.02.2010 р. по 20.05.2010 р., наданий позивачем, суд вважає, що стягненню підлягає пеня у розмірі 585,11 грн.

При таких обставинах, в частині стягнення пені у розмірі 46,16 грн. необхідно відмовити.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням вказаного, суд погодився з позивачем, що розмір 3% річних за період з 08.02.2009 р. по 20.05.2010 р. склав 51,58 грн.

Розмір інфляційних втрат за період з лютого 2010 р. по травень 2010 р. склав 288,81 грн.

При таких обставинах, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 288,81 грн. і 3% річних у розмірі 51,58 грн. підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподіленню, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що підставою зменшення позовних вимог позивачем стало сплата суми основного боргу відповідачем після звернення позивача із позовом до суду.

Також необхідно вказати, що відповідно до підпункту ”а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року N 7-93 зі змінами та доповненнями із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (25500 грн.).

Як вбачається з первоначальної позовної заяви, позивач просив суд стягнути з відповідача 11050,27 грн.

Так 1 відсоток від вказаної суми становить 110,50 грн., тоді як з платіжного доручення № 231 від 22.04.2010 р. вбачається, що держмито сплачено у розмірі 102,00 грн.

В подальшому заявою від 20.05.2010 р. позивач збільшив позовні вимоги до 11459,77 грн.

Однак позивачем у підтвердження доплати державного мита було представлено платіжне доручення №252 від 09.06.2010 р. лише у розмірі 1,85 грн.

Таким чином, державне мито за заявлені позовні вимоги позивачем сплачено лише у розмірі 103,85 грн.

При таких обставинах суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь державного бюджету недоплачене держане мито у розмірі 10,74 грн.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 18.06.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Кримавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, б. 184/1, ( р/р 260095345 в КРД «Райффайзен Банк Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021, ЗКПО 03451588 ) на користь відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз", 95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Училищна, 42 а, ( р/р 26007054900922 в КРУ «Приватбанк», МФО 384436, ЗКПО 03348117 ) пені у розмірі 585,11 грн., інфляційних втрат у розмірі 288,81 грн., трьох відсотків річних у розмірі 51,58 грн., державне мито у розмірі 97,15 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 224,78 грн.

3.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз", 95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Училищна, 42 а, ( р/р 26007054900922 в КРУ «Приватбанк», МФО 384436, ЗКПО 03348117 ) на користь Державного бюджету м. Сімферополя (Одержувач – 22050000 Державний бюджет м. Сімферополя, р/р 31218259700002 у УДК в м. Сімферополь ГУ ДКУ в АР Крим, ЗКПО 34740405, МФО 824026) державне мито у розмірі 10,74 грн.

4.          В частині стягнення пені у розмірі 46,16 грн. у позові відмовити.

Видати накази після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.