Рішення № 10008663, 15.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

15.06.2010Справа №2-24/2363-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колорит" ( 02094, м. Київ, вул. Попудренко, 15-а, ідентифікаційний код 34473834)

в особі Кримської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колорит" (99011, АР Крим, м. Севастополь, вул. Гоголя, 8, ідентифікаційний код 35362155)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Джонаголд" (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 17 а, ідентифікаційний код 34700645)

про стягнення 4 270,57 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – Міндіч М. О., представник, довіреність у справі.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колорит" в особі Кримської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колорит" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Джонаголд" про стягнення з відповідача на користь Кримської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колорит" суми заборгованості за отриманий товар з урахуванням індексу інфляції за час прострочення у розмірі 3296,22 грн., пені у розмірі 859,84 грн., трьох відсотків річних у розмірі 114,51 грн. - всього 4270,57 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов Договору купівлі-продажу № 33 від 19 травня 2008 року, відповідно до якого позивач поставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Джонаголд" товар на загальну суму 4940,00 грн., відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання з повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, на підставі чого у нього виникла заборгованість.

Таким чином, вважаючи, що право Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колорит" порушено відповідачем та посилаючись на порушення ним умов договору купівлі-продажу № 33 від 19 травня 2008 року та норм чинного законодавства, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джонаголд" суму заборгованості у примусовому порядку.

Крім того, за ствердженням позивача, у нього виникло право вимоги про стягнення з відповідача пені, трьох відсотків річних , інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 30.04.2010р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колорит" прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, у поясненнях від 07.06.2010 р. повідомив про те, що право вимоги відповідача 3% річних і пені у позивача виникло з 16.07.2008 р. і розраховувалися за 488 днів, тобто період розрахунку сум, що підлягають стягненню з 16.07.2008 р. по 17.11.2009 р. Розрахунок основної суми заборгованості з врахуванням індексу інфляції розраховувався за період з липня 2008 р. по жовтень 2009 р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечував та наполягав на застосуванні строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені, оскільки вважав, що він позивачем пропущений. Також вказав на той факт, що ним в період з 17.05.2010 р. по 07.06.2010 р. було сплачено на користь позивача у рахунок сплати основного боргу 800 грн., в зв’язку з чим вважає, що розмір основного боргу складає 2055,00 грн.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, оригінали документів були досліджені у судовому засіданні, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю представника відповідача.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд –

ВСТАНОВИВ:

19.05.2008 року між позивачем по справі (Постачальник) та відповідачем ( Покупець ) був укладений договір поставки № 33.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що в порядку та на умовах, визначених даним договором, постачальник зобов’язався поставляти товар, відповідно до заявки покупця, а покупець зобов’язався прийняти цей товар і сплатити його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору постачальник зобов’язався здійснювати поставку товару в пункт доставки відповідно до заявки покупця власними транспортними засобами і за свій рахунок.

Відповідно до п. 2.4 вказаного договору з кожною поставкою товару Постачальник надає ( якщо такі документи є обов’язковими для конкретної партії товару), зокрема, накладну ( товарно - транспортну накладну ) та податкову накладну.

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору приймання товару по кількістю і якості здійснюється покупцем в пункті доставки на підставі всіх документів, передбачених у п. п. 2.4 і 3.2 вказаного договору.

Відповідно до п. 5.1 вказаного договору загальна ціна даного договору складає вартість товару, отриманого по всім накладним.

Відповідно до п. 5.6 вказаного договору покупець проводить оплату за поставлений товар шляхом безготівкових розрахунків. Оплата товару здійснюється покупцем на протязі 40 календарних днів. Днем здійснення платежу є дата списання коштів з поточного рахунку покупця.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

У виконання умов вищевказаного договору поставки №33 від 19.05.2008 р. позивачем було поставлено на користь відповідача товару на суму 4940,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладною №240 від 05.06.2008 р., яка була підписана представниками обох сторін та містить відповідні печатки ( а. с. 18 ).

Однак відповідач взяті на себе зобов’язання за вищевказаним договором належним чином не виконував, сплативши за отриманий товар лише 2085,00 грн.

Таким чином, залишок заборгованості за несплачений товар за вказаним договором на момент звернення позивача до суд з вказаним позовом склав 2855,00 грн. Факт наявності вказаної заборгованості підтверджувався також актом звірки взаємних розрахунків ( а. с. 20 ).

Однак відповідачем по справі було представлено докази сплати заборгованості за основним боргом у розмірі 800 грн., що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями №6 від 07.06.2010 р., №10 від 31.05.2010 р., №10 від 25.05.2010 р. і №45 від 17.05.2010 р.

У відповіді на позов відповідач посилається на те, що поставка за накладною №240 від 05.06.2008 р. була здійснена не за договором поставки № 33 від 19.05.2008 р., оскільки позивачем не надано на підтвердження виконання умов саме цього договору №33 жодного замовлення чи специфікації на отримання товарно – матеріальних цінностей.

Викладені доводи суд до уваги не приймає в зв’язку з наступним.

Відповідно до пояснень позивача від 07.06.2010 р. було повідомлено, що представити суду копії заявки і специфікації на товар не є можливим в зв’язку з тим, що заявки отримувалися за телефоном, а специфікація не є частиною договору і з цієї причини збереженню не підлягає.

З накладеної №240 від 05.06.2008 р. вбачається, що підставою поставки вказано договір. Дійсно номер та дата договору у вказаній накладеної не вказані, але сторони не надали доказів і того, що у даний період між ними був укладений ще який – небудь інший договір на поставку товарів.

Тому суд дійшов висновку про те, що вищевказана поставка товарів здійснювалася саме у виконання умов договору поставки № 33 від 19.05.2008 р.

При таких обставинах, позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 2055,00 грн. підлягають задоволенню.

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу передбачено, що Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За такими обставинами провадження у справі в частині стягнення 800,00 грн. основного боргу підлягає припиненню за відсутністю предмету спору, оскільки вказана сума була сплачена після звернення позивача з вказаною позовною заявою, тобто після 22.04.2010 р., що підтверджується штампом на конверті.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки при розгляді справи судом була встановлена наявність прострочення з боку відповідача щодо оплати платежів, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені обґрунтованими.

Відповідно до п. 6.5 вказаного договору поставки у разі прострочки сплати товару, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожен день прострочки оплати.

Як вже вказувалося вище, відповідно до п. 5.6 вказаного договору покупець проводить оплату за поставлений товар шляхом безготівкових розрахунків. Оплата товару здійснюється покупцем на протязі 40 календарних днів. Днем здійснення платежу є дата списання коштів з поточного рахунку покупця.

З врахуванням вказаного, відповідач повинен був сплатити отриманий товар до 15.07.2008 р. включно, що ним зроблено не було. В зв’язку з вказаним, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 859,84 грн.

Щодо вказаних позовних вимог представником відповідача у судовому засіданні 15.06.2010 р. було заявлено клопотання про застосування судом строків позовної давності із посиланням на ст.ст. 258, 267 ЦК України.

У задоволенні вимог щодо стягнення пені у розмірі 859,84 грн. суд вважає за необхідне відмовити в зв’язку з наступним.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність— це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

          Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Однак статтею 258 Цивільного кодексу України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог.

Так пунктом 1 частини 2 вказаної статті позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

          Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

          Пунктом 5 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що за зобов’язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

          Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до господарського суду з позовною вимогою про стягнення пені лише 26.04.2010 р., тобто після спливу строку позовної давності для нарахування та стягнення пені

Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 441,22 грн. і 3% річних у розмірі 114,51 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд погодився з тим, що розмір інфляційних втрат за період липня 2008 р. по жовтень 2009 р. склав 441,22 грн.

Також суд дійшов висновку про те, що розмір 3% річних за період з 16.07.2008 р. по 17.11.2009 р. склав 114,51 грн.

При таких обставинах, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін, пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 17.06.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, п. 1 – 1 ст.80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Джонаголд", 95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 17 а, ( р/р 26004056710800 у АКІБ «УкрСіббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 34700645) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колорит" ( 02094, м. Київ, вул. Попудренко, 15-а, ідентифікаційний код 34473834) в особі Кримської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колорит", 99011, АР Крим, м. Севастополь, вул. Гоголя, 8, ( р/р 2600500017167 у СФ ВАТ «Укрексімбанк», м. Севатсопль, МФО 324021, ЗКПО 35362155) 2055,00 грн. заборгованості, 114,51 грн. - трьох відсотків річних, 441,22 грн. інфляційних втрат, 62,35 грн. державного мита та 144,27 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження по справі в частині стягнення заборгованості за основним боргом у розмірі 800 грн. припинити.

4. В частині стягнення пені у розмірі 859,84 грн. у позові відмовити.

Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.