Ухвала суду № 10008425, 16.06.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 16, м. Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

УХВАЛА

про припинення провадження у справі про банкрутство

16 червня 2010 р. Справа № Б-25/30-10

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за заявою ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області

до малого державного підприємства "Українка"

(с. Гаврилівка, Надвірнянський район, Івано-Франківська область)

про банкрутство в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",

представники сторін в судове засідання не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області звернулася до господарського суду Івано-Франківської області з заявою про порушення справи про банкрутство малого державного підприємства "Українка" за ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство). Заява мотивована тим, що боржник не подає податкову звітність з 01.01.08 та станом на 18.05.10 має заборгованість перед бюджетом по податках та зборах у розмірі 3336,30 грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.10 порушено провадження у справі про банкрутство, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 16.06.10 та зобов’язано ініціюючого кредитора і боржника вчинити певні дії.

Представники ініціюючого кредитора в судове засідання на вимогу суду не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце засідання суду ініціюючий кредитор був повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. №2), ініціюючий кредитор вимоги ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.10 не виконав.

Представники боржника в судове засідання на вимогу суду не з’явилися, боржник вимоги суду не виконав, відзив на заяву та докази, які його підтверджують, суду не подав.

Дослідивши наявні матеріали справи та встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі підлягає припиненню, виходячи з наступного.

Згідно із абз. 3 ст. 1 Закону про банкрутство боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже, за приписами Закону про банкрутство боржником може бути суб'єкт підприємницької діяльності, який неспроможний виконати свої зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Частиною першою статті 2 Закону України "Про систему оподаткування", в редакції Закону України від 18.02.97 N 77/97-ВР, визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Цей Закон, як зазначено в його преамбулі, визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону, а всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі. Згідно зі ст. 13 Закону України "Про систему оподаткування" в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону. У силу ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Положення Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначають, що пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.

Виходячи з аналізу наведених норм, чинне законодавство не відносить суми пені та штрафу (штрафні санкції), що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказане також узгоджується із приписами ст. 1 Закону про банкрутство, згідно з якими до складу грошових зобов'язань боржника, тобто цивільно-правових зобов’язань боржника, не зараховується, зокрема, недоїмка (пеня та штраф).

Відповідно до п. 17.3 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Отже, вказаною нормою визначено порядок сплати (стягнення) штрафних санкцій, а не склад податків і зборів (обов’язкових платежів). Тобто, цим положенням Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" сплата (стягнення) штрафних санкцій прирівнюється до сплати (стягнення) податку та штрафні санкції не прирівнюються до податку і збору (обов’язкового платежу).

Відповідно до п. 4.5 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 04.06.04 №04-5/1193 у вирішенні питання про склад вимог за податками і зборами (обов'язковими платежами) при порушенні справ про банкрутство суди мають виходити з того, що суми пені, штрафів та інших штрафних чи фінансових санкцій враховуються окремо. Проте кредитори з такими вимогами, які є публічно-правовими санкціями, що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, згідно з ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство (у даному випадку ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство) вправі подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника.

Таким чином, суми заборгованості зі сплати пені та штрафу (штрафних санкцій), в т.ч. застосовані за порушення податкового законодавства, не можуть входити до складу грошових вимог ініціюючого кредитора та відповідно впливати на порушення справи про банкрутство боржника.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема у своїх постановах від 13.08.08 у справі № 04-05/42-3-8б, від 18.11.08 у справі № 04-05/27-42-8б, від 07.10.09 у справі №04-05/27-25-8б.

При цьому, суд враховує те, що положення ст. 52 Закону про банкрутство, яка передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника, не встановлюють будь-яких виключень з вищевказаного загального правила.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки ініціюючого кредитора - ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області від 31.05.10 №3019/10/10, за підписом начальника цього органу (а.с. №33) боржник станом на 18.05.10 має заборгованість перед бюджетом у розмірі 3336,30 грн., з яких 3045,50 грн. недоїмки з податків та інших платежів та 290,80 грн. пені.

Однак, судом встановлено, що вказана заборгованість у розмірі 3336,30 грн. складається з 157,95 грн. штрафних санкцій за несвоєчасну сплату фіксованого сільськогосподарського податку (податкове повідомлення-рішення № 0000861500/0 від 26.05.08 на підставі акта перевірки № 489/15-13644851 від 19.05.08 (а.с. №№15-18)), 340,00 грн. штрафних санкцій за несвоєчасне подання податкової звітності (податкові повідомлення-рішення № 0001021500/0 та № 0001031500/0 від 28.05.08 на підставі акта перевірки № 540/15-13644851 від 28.05.08 (а.с. №№20-21)), 1190,00 грн. штрафних санкцій за неподання податкової звітності (податкові повідомлення-рішення №0000311500/0 та №0000312500/0 від 12.02.09 на підставі акта перевірки № 65/15-13644851 від 12.02.09 (а.с. №№23-24)), 680,00 грн. штрафних санкцій за неподання податкової звітності (податкові повідомлення-рішення №0000311500/0 та №0000312500/0 від 25.08.09 на підставі акта перевірки № 65/15-13644851 від 12.02.09 (а.с. №№26-27)), 680,00 грн. штрафних санкцій за неподання податкової звітності (податкові повідомлення-рішення №0000121501/0 та №0000131501/0 від 18.02.10 на підставі акта перевірки № 65/15-13644851 від 12.02.09 (а.с. №№29-30)), а також 290,80 грн. пені.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника становлять виключно штрафні санкції та інше не доведено ініціюючим кредитором.

Таким чином, вказана заборгованість боржника перед бюджетом не може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Інше передбачено ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, яка визначає особливості банкрутства відсутнього боржника. Згідно з вказаною нормою заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, за приписами Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

Проте, згідно із абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство безспірними являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відтак, за Законом про банкрутство вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема, виконавчими.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 17.10.06 у справі № 3/157.

Стаття 1071 Цивільного кодексу України визначає підстави списання грошових коштів з рахунка.

За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).

Також, положення п. 5.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22, із змінами та доповненнями (далі –Інструкція), вимоги якої поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов'язкові для виконання ними (п. 1.3 Інструкції), передбачають, що відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду.

Згідно із п. 5.3 Інструкції примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі на підставі виконавчих документів, виданих судами.

Однак, на вимоги суду (а.с. №1) ініціюючим кредитором не надано відповідних доказів безспірності грошових вимог до боржника в розумінні Закону про банкрутство.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Враховуючи встановлені ст. 52 Закону про банкрутство особливості банкрутства відсутнього боржника, в ході розгляду справи суд перевірив наявність ознак, що свідчать про відсутність боржника - малого державного підприємства "Українка".

Відповідно до довідки ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області від 31.05.10 №3022/10/10 (а.с. №34) боржник з 01.01.08 по даний час не подає податкову звітність до відповідної державної податкової інспекції.

Однак, доказів проведення перевірка боржника в порядку вимог п. 2 ч. 6 ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (проведення позапланової виїзної перевірки платника податків, у разі неподання платником податків в установлений строк податкової декларації або розрахунків, якщо їх подання передбачено законом) ініціюючим кредитором на вимогу суду (а.с. №1) не надано.

Згідно з положеннями ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Єдиний державний реєстр). У статті 18 цього ж Закону передбачено, що відомості внесені до Єдиного державного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. При цьому, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не було внесено, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою. У зв’язку з чим, при встановленні факту відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням як ініціюючий кредитор, так і суд мають керуватися відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїх постановах від 06.06.2006 р. у справі № Б48/12-05, від 22.05.2007р. у справі № 21/19-06-518.

Втім, таких доказів ініціюючим кредитором суду також не надано.

Отже, вищевказане в сукупності не дає підстави суду вважати про наявність факту відсутності боржника в розумінні ст. 52 Закону про банкрутство.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що на відміну від загальної процедури банкрутства правомірність порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою в порядку ст. 52 Закону про банкрутство перевіряється господарським судом у засіданні суду, в якому виноситься постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до приписів ст. 5 Закону про банкрутство і ст. 41 ГПК України суд у справі про банкрутство застосовує норми ГПК України, які мають універсальний характер.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення провадження у справі про банкрутство за ст. 52 Закону про банкрутство та необхідність припинення провадження у справі на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 1071 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 5, 6, 7, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 1, 2, 13, 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування", ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", положеннями Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ст. ст. 41, 33, 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

припинити провадження у справі № Б-25/30-10 про банкрутство малого державного підприємства "Українка" (с. Гаврилівка, Надвірнянський район, Івано-Франківська область; ідентифікаційний код 13644851).

Суддя Т.Е. Валєєва

Дану ухвалу направити:

- ініціюючому кредитору - ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області (вул. Визволення, 2, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78400);

- боржнику - малому державному підприємству "Україна" (с. Гаврилівка, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78414);

- Івано-Франківському обласному відділу з питань банкрутства (вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76000);

- державному реєстратору за місцезнаходженням боржника (майдан Шевченка, 33, м.Надвірна, Івано-Франківська область, 78400).

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______