Рішення № 10006717, 26.05.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.10 Справа № 27/104/10

Суддя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Універсальна”, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства “Цвет”, м. Мелітополь Запорізької області

про стягнення 20 381 грн. 00 коп.          

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Павлічко О.О., дов. № 64 від 28.01.2010 р.

Від відповідача: не з’явився

На підставі статті 85 ГПК України –26 травня 2010 року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Універсальна”, м. Львів звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства “Цвет”, м. Мелітополь Запорізької області 11450 грн. 00 коп. основного боргу по договору фінансового лізингу № 206/0309/ХП від 11.03.2009р., 8931 грн. 00 коп. пені.

Ухвалою господарського суду від 09.04.2010 р. порушено провадження у справі № 27/104/10 та призначено судове засідання на 12.05.2010 р.

У зв’язку з неявкою у судове засідання уповноважених представників позивача та відповідача, ухвалою господарського суду від 12.05.2010 р. розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України. Судове засідання призначено на 26.05.2010 р.

26.05.2010 р. продовжено судовий розгляд справи № 27/104/10.

26.05.2010 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві та надав нормативне та документальне обґрунтування позовних вимог (додане до матеріалів справи).

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 12.05.2010 р. та 26.05.2010 р. не з’явився. Письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.

26.05.2010р. до суду надійшла заява, в якій відповідач просить суд перенести розгляд справи, у зв’язку з неможливістю присутності представника підприємства, оскільки він приймає участь в іншому судовому засіданні по іншій справі. Однак, в якості додатків до даної заяви додана судова повістка, в якій не зазначено ким видана дана повістка та не має печатки даної установи котра видає цю повістку. Тому дана заява не має належного обґрунтування та не задоволена судом.

Крім того, відповідач жодного разу не з’являвся в судові засідання та був повідомлений належним чином, згідно повідомленню № 7076169 від 09.04.2010р., яке було підписане уповноваженим представником ТОВ НВП “Цвет” Кацилом А.Г.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Господарським судом ухвали суду від 09.04.2010 року та від 12.05.2010 р. було направлено за місцезнаходженням відповідача, на адресу суду поштовим відділення не поверталися, що свідчить про належне повідомлення відповідач про час та місце розгляду справи.

Неявка уповноваженого представника відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався належним чином без поважних причин правом на захист своїх інтересів.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

Господарським судом встановлено, що 11.03.2009 р. між ТОВ “Лізингова компанія “Універсальна” (лізингодавець) та ТОВ НВП “Цвет” (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 206/0309/ХП.

          Відповідно до п. 1.1 договору лізингодавець зобов'язується придбати на замовлення Лізингоодержувача майно: шафу сушильну інфрачервону, овочерізку GASTRORAG HLC-300, картоплечистку МОК - 350, вказане у лізинговій заявці та специфікації та передати його лізингоодержувачу, а останній зобов'язується прийняти предмет лізингу у виключне платне користування терміном на два роки з дати підписання обома сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу.

                    Згідно з п. 1.2 договору вартість предмету лізингу на дату укладення договору складає 135 000,00 грн. в т.ч. ПДВ.

                    Лізингоодержувач зобов'язаний користуватись предметом лізингу виключно за цільовим призначенням, для потреб лізингоодержувача. Зміна цільового призначення або місця використання можлива тільки з письмової згоди лізингодавця Про кожну зміну місця використання предмету лізингу лізингоодержувач зобов'язаний повідомляти лізингодавця за 3 банківські дні до такої зміни.

                    Відповідно до п. 3.3 договору лізингові платежі складаються з Авансового лізингового платежу та щомісячних лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати в розмірі і строки згідно Графіку лізингових платежів (Додаток № 2 до цього договору).

На виконання умов договору № 206/0309/ХП ТОВ “Лізингова компанія “Універсальна” за актами приймання-передачі № 1 від 24.04.2009 р. № 2 від 28.04.2009 р. було передано овочерізку GASTRORAG HLC-300, картоплечистку МОК –350, шафу сушильну інфрачервону.

Згідно з додатком № 2 до договору фінансового лізингу лізингодавцем та лізингоодержувачем розроблений та узгоджений графік лізингових платежів за договором.

Згідно з графіком лізингоодержувач повинен був сплатити лізингові платежі на суму 11450 грн. 00 коп.

Положеннями ст. 292 ГК України передбачено, що правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до ст. 806 ЦК України встановлено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм, а до відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки.

22.06.2009р. відповідачу було надіслано позивачем лист вих. № 643 від 22.06.2009р. з проханням сплатити прострочену заборгованість.

17.07.2009р. позивач надіслав відповідачу претензію вих. № 720/1 від 13.07.2009р. з вимогою сплатити прострочену заборгованість по лізинговим платежам та пені.

20.11.2009р. відповідачу було направлено претензію вих. № 1056 від 19.11.2009р. про сплату простроченої до сплати суми згідно договору у розмірі 13 511,00 грн. в т.ч. 11 450,00 грн. прострочених лізингових платежів та 2 061,00 грн. пені. Тим же листом позивач повідомив, що у випадку не сплати простроченої суми до 01.12.2009р. позивач з 01.12.2009р. відмовляється від договору лізингу і предмет лізингу підлягатиме вилученню/поверненню.

До 01.12.09 р. відповідач так і не сплатив прострочену до сплати суму, тому 01.12.2009р. договір лізингу було припинено.

З 01.12.09 р. позивач припинив нарахування лізингових платежів по договору лізингу.

18.01.2010р. відповідачу було направлено претензію вих. № 41від 18.01.2010р. з вимогою сплатити прострочену заборгованість по лізинговим платежам та пені на загальну суму 20 381,00 грн. та повернути предмет лізингу.

29.01.2010р. відповідач направив позивачу відповідь на претензію від 18.01.2010р. (лист вих. № 615 від 29.01.2010р.) в якій зазначив, що частково визнає претензію і просить надати термін для погашення простроченої заборгованості до кінця лютого та березня 2010р.

23.02.2010р. відповідач повернув позивачу предмет лізингу про що був складений Акт повернення предмету лізингу та підписані відповідні видаткова та податкова накладні.

Відповідно до п. 3.4 договору та підпункту 3 п. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі.

Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість ТОВ НВП “Цвет” перед ТОВ “Лізингова компанія “Універсальна” склала 11 450 грн. 00 коп.

Відповідач не виконував свої господарські зобов'язання визначені договором лізингу, а саме постійно прострочував сплату лізингових платежів та не сплатив щомісячні лізингові платежі № 6 за жовтень 2009 р. та № 7 за листопад 2009 р. на загальну суму 11 450 грн. 00 коп.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором фінансового лізингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Оскільки відповідач не надав доказів щодо виконання ним зобов’язань, суд вважає обґрунтованими, підтвердженими розрахунком та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 11 450 грн. 00 коп.

          Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 8931 грн. 00 коп. пені за прострочення сплати лізингових платежів.

Відповідно до п. 8.3.2 договору у разі прострочення сплати лізингового платежу відповідач сплачує пеню у розмірі від 1% від суми простроченого лізингового платежу за кожен день прострочення.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Згідно з п. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконаним.

Відповідно до договору та розрахунку, пеня у розмірі 8 931 грн. 00 коп. за період з 16.10.09 р. по 18.01.2010 р. заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач не надав доказів сплати суми заборгованості, вимогу про сплату боргу не виконав.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень.

Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Універсальна” правомірно звернулося до господарського суду, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82 –85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства “Цвет” (72313 Запорізька область м. Мелітополь вул. Ломоносова, 153, код ЄДРПОУ 32096301, р/р 26000452501 в АБ «Металург»МФО 313582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Універсальна” (79013 м. Львів вул. Єфремова, 32а, код ЄДРПОУ 33951781, р/р 26002345 у філії ПУМБ у м. Львові, МФО 385350) 11450 (одинадцять тисяч чотириста п’ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 8931 (вісім тисяч дев’ятсот тридцять одна) грн. 00 коп. пені, 203 (двісті три) грн. 81 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя С.С. Дроздова

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 26.05.2010р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.