Рішення № 10006679, 26.05.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.10 Справа № 27/103/10

Суддя

За позовом: Запорізького обласного бюро судово-медичної експертизи, м. Запоріжжя

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про стягнення 2589 грн. 73 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники:

Від позивача: Шишко О.Г., дов. № 2974 від 11.05.2010 р., Сівак Я.І., дов. № 2973 від 11.05.2010 р.

Від відповідача: не зявився

На підставі статті 85 ГПК України 26 травня 2010 року прийнято рішення та оголошено суддею у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

06.04.2010р. до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулося Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи, м. Запоріжжя до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя про стягнення 2568 грн. 09 коп. заборгованості за наданні консультативні послуги з питань судової медицини та 21 грн. 64 коп. пені.

Ухвалою господарського суду від 08.04.2010 р. порушено провадження у справі № 27/103/10 та призначено судове засідання на 12.05.2010 р.

У звязку з неявкою у судове засідання уповноваженого представника відповідача, ухвалою господарського суду від 12.05.2010 р. розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України. Судове засідання призначено на 26.05.2010 р.

26.05.2010 р. продовжено розгляд справи № 27/103/10.

26.05.2010 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та розяснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача у судовому засіданні, відкритому 26.05.2010 р. підтримав позовні вимоги, на підставах викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 12.05.2010 р. та 26.05.2010 р. не зявився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Господарським судом ухвали суду від 08.04.2010 року та від 12.05.2010 р. було направлено за місцезнаходженням відповідача, на адресу суду поштовим відділення не поверталися, що свідчить про належне повідомлення відповідач про час та місце розгляду справи.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалі суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобовязання не виконав, не скористався належним чином без поважних причин правом на захист своїх інтересів.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Господарським судом встановлено, що 01.12.09 р. між Запорізьким обласним бюро судово-медичної експертизи (виконавець) та ПП ОСОБА_1 укладено договір № 4 про надання консультативних послуг з питань судової медицини.

Відповідно до п. 1.1 договору, на підставі Постанови КМУ від 17.09.96 р. № 1138 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоровя та вищих медичних закладах освіти», Закону України «Про судову експертизу», виконавець зобовязується надати замовнику платні послуги, а саме фахові консультації юридичних осіб з питань судової медицини, а замовник зобовязується своєчасно прийняти та оплатити ці послуги за умовами цього договору.

Згідно п. 4.1 договору підставою для розрахунку виконавцю за надання послуг є рахунок та акт здачі та приймання послуг підписаний сторонами.

Відповідно до п. 4.2 договору, виконавець надає замовнику акт здачі та приймання послуг до 15 числа поточного місяця (за період з 15 числа попереднього до 14 числа поточного місяця).

На виконання п. 4.2 договору був складений акт здачі та приймання послуг.

17.02.2010 р. позивачем виставлений рахунок до оплати за наданні послуги.

Відповідач не підписав акт здачі та приймання послуг, рахунок від 17.02.2010 р. не сплатив.

19.02.2010 р. позивач надіслав на адресу відповідача лист з вимогою сплатити заборгованість у сумі 2568 грн. 09 коп.

03.03.2010 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити суму заборгованість у розмірі 2 568 грн. 09 коп.

Лист-вимога та претензія позивача залишилися відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязаннямаєвиконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правовихактів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором про надання послуг передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

На день розгляду справи, відповідач не сплатив заборгованість за наданні консультативні послуги з питань судової медицини у сумі 2 568 грн. 09 коп.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 21 грн. 64 коп. пені за період з 17.02.2010 р. по 04.03.2010 р.

Відповідно до п. 5.4 договору, за порушення замовником строків виконання зобовязань за договором, замовник виплачує виконавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені, за кожний день прострочення.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобовязаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобовязань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями усім належним їй майном.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень. Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобовязання і сплати суми заборгованості. Таким чином, вимоги позивача про стягнення суми 2 568 грн. 09 коп. за наданні консультативні послуги з питань судової медицини та 21 грн. 64 коп. пені, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, пояснення представника позивача та наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову.

Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача, тому як спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Запорізького обласного бюро судово-медичної експертизи (69068 м. Запоріжжя вул. Чарівна, 30, код ЄДРПОУ 02005177, п/р 35421002001126 в УДК Шевченківського району м. Запоріжжя ГУДКУ України в Запорізькій області, МФО 813015) 2568 (дві тисячі пятсот шістдесят вісім) грн. 09 коп. заборгованості за наданні консультативні послуги з питань судової медицини, 21 грн. 64 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 26.05.2010р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.С. Дроздова