Рішення № 10006654, 31.03.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.10 Справа № 5/52/10

Суддя

За позовом Державного підприємства “Донецька залізниця” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68)

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Український графіт” (69600, м. Запоріжжя, Північне шосе, 20)

про стягнення 13 410, 00 грн.

Суддя Проскуряков К.В.

У судовому засіданні брали участь представники:

Від позивача Дьомін В.М., довіреність № р-01/666 від 11.03.2009р.

Від відповідача Колеснік О.Г., довіреність № 025/35 від 01.01.2010

СУТНІСТЬ СПОРУ:

01.02.2010 Державне підприємство “Донецька залізниця” звернулося до господарського суду Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Український графіт” штрафу у розмірі 13 410, 00 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.02.2010 порушено провадження у справі № 5/52/10, розгляд якої призначено на 04.03.2010. Розгляд справи відкладався. У судовому засіданні 31.03.2010 за згодою представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням сторін розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

У судовому засіданні 31.03.2010 оголошувалася перерва до 16-00. Після перерви позивач у судове засідання не з’явився. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи о 16-00 31.03.2010 за відсутності належним чином уповноваженого його представника. Клопотання судом задоволено.

Позивач підтримав позовні вимоги, зазначивши, що 30.07.2009 зі станції відправлення Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці на станцію Маріуполь – Сортувальний Донецької залізниці перевізним документом № 46085833 ВАТ “Український графіт” відправило вантаж –графіт у вагоні № 66728312 вагою брутто –90 000 кг, нетто –67 800 кг, тара –22 200 кг. На вимогу одержувача вантажу на станції Маріуполь –Сортувальний 30.07.2009 було здійснено контрольне зважування вагону та виявлена невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній –фактично вага брутто –88 100 кг, нетто –65 900 кг, тара 22 200 кг. За результатами контрольного зважування залізницею було складено комерційний акт № 210 від 30.07.2009. У звязку з тим, що відправником було невірно зазначено у залізничній накладній № 46085833 маса вантажу, позивачем було нараховано штраф у розмірі 13 410, 00 грн. Станом на 31.03.2010 штраф відповідачем не сплачено.

В обґрунтування позову посилався на ст. ст. 24, 118, 122 Статуту залізниць України, ст. ст. 1, 2, 54-57 ГПК України. Просив позов задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що маса вантажу в залізничній накладній № 46085833 зазначена вірно, оскільки ваговимірювальні технічні засоби ВАТ “Укрграфіт” (вагонні ваги КВВ - 200) перевірені органами Держспоживстандарту та взяті на облік ДП “Придніпровська залізниця” відповідно до Інструкції про порядок застосування ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті. В графі 6 накладної № 46085833 міститься відмітка станції Маріуполь –Сортувальний Донецької залізниці про те, що “Складено комерційний акт № 698969/210 від 30.07.2009, нестача графіту у кількості 1 900 кг”. Згідно накладної № 46085833 маса вантажу у вологому стані становить 67 800 кг. Вантаж було здано до перевезення у вологому стані, що підтверджується Сертифікатом якості № 49123 від 26.07.2009, де зазначено, що масова доля вологи вантажу складає 8 %. Відповідно до ТУ У 322-00196204.005-99 на матеріал вуглецьмісткий масова доля вологи цього вантажу дорівнює 2 %. Просив в задоволенні позовних вимог судом відмовити.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 30.07.2009 зі станції відправлення Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці на станцію Маріуполь –Сортувальний Донецької залізниці перевізним документом № 46085833 ВАТ “Український графіт” відправило вантаж –графіт у вагоні № 66728312 вагою брутто –90 000 кг, нетто –67 800 кг, тара –22 200 кг.

На вимогу одержувача вантажу на станції Маріуполь –Сортувальний 30.07.2009 було здійснено контрольне зважування вагону та виявлена невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній –фактично вага брутто –88 100 кг, нетто –65 900 кг, тара - 22 200 кг.

30.07.2009 на станції Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці було складено комерційний акт БН № 698969/210 у зв’язку з виявленою недостачею у вагоні № 66728312 з вказаної партії.

У зв’язку з виявленням факту неправильного зазначення у залізничній накладній №46085833 маси вантажу залізницею на підставі ст. 122, 118 Статуту залізниць України був нарахований штраф у розмірі п’ятикратної провізної плати в сумі 13 410, 00 грн.: провізна плата вагону № 66728312 - 2 682,00 х 5 = 13 410, 00 грн. та направлена відповідачу претензія № 101/2504 від 15.12.2009, яка залишена ним без відповіді по суті та задоволення.

Відповідачем, відповідно до залізничної накладної № 46085833 в адресу ВАТ “Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча” 20.07.2009 ВАТ “Укрграфіт” була направлена партія графіту (матеріал вуглецьмісткий марки МУ для жолобних мас доменних печей).

В розділі “Д”: “Опис виявленого із зазначенням кількості нестачі або надлишку”, вищевказаного комерційного акту, зазначено, що вантаж прибув у справних вагонах, люки та двері зачинені, течії вантажу немає. Навантаження у вагоні рівномірне нижче рівня бортів на 80 см. Вантаж не маркований. Углублень не має. Об’єм ваги вантажу в документі не зазначено. Об’єм кузова вагону 75м3.

Тобто, вищевикладене підтверджує факт того, що слідів розкрадання вантажу, виїмок та поглиблень на поверхні вантажу немає.

Вантаж було здано до перевезення у вологому стані, що підтверджується Сертифікатом якості № 49123 від 26.07.2009, де зазначено, що масова доля вологи вантажу складає 8 %. Відповідно до ТУ У 322-00196204.005-99 на матеріал вуглецьмісткий масова доля вологи цього вантажу повинна дорівнювати 2 %.

На адресу відповідача було направлено претензію № 101/2504 від 15.12.2009.

Відповіді позивач так і не отримав.

Оцінивши представлені докази в їх сукупності вважаю, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Відповідно до ч.ч. ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до Статуту та Правил і наданим залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони –одержувача.

Відповідно до п. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

У відповідності до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 N 644, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 862/5083, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

Норма природної втрати та граничного розходження у визначенні маси вантажів зданих до перевезення у сирому (свіжому) або у вологому стані становить 2 % маси, зазначеної у перевізному документів.

Відповідно до п.п. 5, 11, 28 Правил приймання вантажів до перевезення загальна маса вантажу визначається зауваженнями (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг указується в перевізних документах. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення вантажу відправник зобов’язаний зазначити в накладній.

Ваговимірювальні технічні засоби відправників (одержувачів) мають бути повірені органами Держспоживстандарту та взяті на облік залізницею відповідно до Інструкції про порядок застосування ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті, затвердженої наказом Мінтрансу від 05.04.2004 № 279 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 23.04.2004 за № 527/9126.

У разі зваження вантажів на вагонних вагах відправник у разі потреби провадить дозування вантажу (довантаження або часткове вивантаження).

Договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту оформлення перевізних документів і накладення в них календарного штемпеля станції відправлення.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Як свідчать матеріали справи, вантажовідправником було направлено вантажоотримувачу графіт (матеріал вуглецьмісткий марки МУ для жолобних мас доменних печей): брутто –90 000 кг, нетто –67 800 кг, тара –22 200 кг.

Ваговимірювальні технічні засоби ВАТ “Укрграфіт” (вагонні ваги КВВ - 200) перевірені органами Держспоживстандарту та взяті на облік ДП “Придніпровська залізниця” відповідно до Інструкції про порядок застосування ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті. Це підтверджується «Технічним паспортом ВАГ», в якому вказані відмітки про повірку, контроль придатності засобів ваговимірювальної техніки (вагонних вагів) та Свідоцтвом №197м від 29.09.98р. про метрологічну атестацію вагонних ваг КВВ-200.;

ДП «Придніпровська залізниця»виконує технічне обслуговування ваговимірювальних приладів відповідно до Договору № ПР/мч-з-07/Нюдч/804/88421/03 від 28.12.2007р.;

Відповідно до ст.908 ЦКУ та ст.307 ГКУ перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Укладення договору перевезення вантажу , згідно ст. 909 ЦКУ та 307 ГКУ підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної),.

В графі 6 Накладної №46085833 міститься відмітка станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці про те, що «Составлен ком/акт №698969/210 от 30.07.2009, недостача графіти в кол-ве 1900 кг.»

Отже, згідно Комерційного акту №698969/210 от 30.07.2009г. виявлений факт саме нестачі вантажу, а не неправильного зазначення у залізничній накладній №46085833 маси вантажу.

Статтею 924 ЦКУ та статтею 314 ГКУ встановлено, що саме перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Вантаж було здано до перевезення у вологому стані, що підтверджується Сертифікатом якості № 49123 від 26.07.2009, де зазначено, що масова доля вологи вантажу складає 8 %. Відповідно до ТУ У 322-00196204.005-99 на матеріал вуглецьмісткий масова доля вологи цього вантажу дорівнює 2 %.

Як вбачається з матеріалів справи, при прийманні вантажу позивачем та отримувачем не було визначено фактичний зміст вологи отриманого вантажу - «материала углеродсодержащего марки МУ для желобных масс доменных печей».

Маса вантажу який перевозився у вагоні № 66728312 унаслідок його властивості зменшується при перевезенні. При транспортуванні вантажу, він «висихає», волога випаровується.

Згідно п.27. Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. за №644, відповідно до статті 5 Статуту залізниць, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо маса вантажу при перевезенні зменшується внаслідок його властивостей, так як цей вантаж зданий до перевезення у вологому стані.

Норма природної втрати та граничного розходження у визначенні маси, в цьому випадку становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах , та дорівнює 1356кг (67800кг(маса вантажу) х2%).

Згідно листа № 101/4-158/7 від 14.08.2009р. від отримувача вантажу ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” відповідач був проінформований про те, що 30.07.20029р. на комбінат прибув вагон № 66728312 зі станції Запоріжжя-ліве з вантажем (матеріал вуглецеміский марки МУ). При здійсненні переваження на електронних вагах комбінату було встановлено недостачу в кількості 1900кг. При цьому отримувач просив відповідача при виставленні рахунку на оплату врахувати цю недостачу.

Враховуючи вказані обставини відповідачем виставлено комбінату рахунок № 908049-К від 17.08.2009р., в якому попередня ціна за 67,80 тон в розмірі 24475,80 грн. вантажу була перерахована відповідно до фактично поставленої продукції в розмірі 65,90 тон на суму 23791,80 грн.

Вказана практика подальшого коригування розрахунків з отримувачем продукції є постійною, зважаючи на фізичні властивості зазначеної продукції, про що свідчать аналогічні повідомлення від 20.03.2009р., 04.08.2009р., 02.09.2009р.

Таким чином, в судовому засіданні підтверджено, що вказані відповідачем у перевізних документах дані про масу вантажу відповідають фактичним результатам вимірюванні ваги при завантаженні вагону. Доказів зворотного позивач суду не представив.

Матеріалами справи підтверджується, що фактично мала місце недостача вантажу, а не неправильне заповнення супровідних документів.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 218 ГК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів вчинення відповідачем правопорушення позивач суду не надав, а тому суд приходить до висновку про безпідставне нарахування відповідачу штрафу (господарської санкції) в розмірі 13410,00грн.

Судові витрати відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Суддя К.В.Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 17.05.2010.