Рішення № 10006642, 09.04.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.10 Справа № 5/62/10

Суддя

За позовом Закритого акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства “Агрохімінвест” (51911, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Бесєдова, 12, кв. 5, 6, 9)

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Запорожкокс” (69600, м. Запоріжжя, МСП - 681)

про стягнення 1 789, 84 грн.

Суддя Проскуряков К.В.

У судовому засіданні брали участь представники:

Від позивача Коваль Л.М., довіреність № 135 від 05.10.2009

Від відповідача Зінченко М.В., наказ № 19/7 від 01.01.2010

СУТНІСТЬ СПОРУ:

02.02.2010 Закрите акціонерне товариство сільськогосподарське підприємство “Агрохімекспорт” звернулося до господарського суду Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Запорожкокс” заборгованості у розмірі 3 817, 67 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.02.2010 порушено провадження у справі № 5/62/10, розгляд якої призначено на 01.03.2010. Ухвалою суду від 02.04.2010 за клопотанням сторін було продовдено строк розгляду спрви строком на 1 місяць –до 09.04.2010. Розгляд справи відкладався. У судовому засіданні 09.04.2010 за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням сторін розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

У судовому засіданні 09.04.2010 позивач підтримав позовні вимоги, зазначивши, що 15.02.2008 між ним та ВАТ “Запорожкокс” був укладений договір № 491 на поставку продукції, відповідно до якого постачальник (відповідач) бере на себе зобов’язання виготовити та відвантажити, а покупець (позивач) оплатити та прийняти 600 тон коксового дрібняку, марки КМ-1, КМ-2. На виконання умов Договору, покупцем здійснено передплату на загальну суму 120 751, 15 грн., а саме: згідно платіжних доручень № 984 від 20.02.2008р. на суму 38 388,00 грн., № 997 від 26.02.2008р. на суму 451, 15 грн., № 1031 від 13.03. 2008р. на суму 42 480,00 грн., № 1148 від 14.05. 2008 р. на суму 39 432,00 грн. Постачальником поставлено покупцеві обумовлену договором продукцію - 600 тон коксового дрібняку, марки КМ-1, КМ-2, на загальну суму 113282, 69 грн., що підтверджується рахунками – фактурами № 11373 від 25.02.2008р. на суму 38 839, 15 грн., № 1663 від 19.03. 2008р. на суму 37 332, 22 грн., № 3121 від 19.05.2008 р. на суму 37 111, 32 грн. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 7 648, 46 грн. Рішенням господарського суду Запорізької області по справі № 3/150/09 від 14.07.2009 з ВАТ “Запорожкокс” стягнуто заборгованість у розмірі 7 648, 46 грн. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 09.10.2009 № 3/150/09 апеляційну скаргу ВАТ “Запорожкокс” залишено без розгляду, рішення господарського суду Запорізької області від 14.07.2009 № 3/150/09 –без змін. Позивач просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 8 % вартості непоставленої в строк продукції у розмірі 597, 48 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 430, 35 грн., інфляційні витрати у розмірі 1 468, 19 грн. та 3 % річних у розмірі 321, 65 грн.

В обґрунтування позову посилається на договір № 491 від 15.02.2008, ст. ст. 16, 526, 530, 536, 612, 625, ч. 4 ст. 693, ст. ст. 1048, 1054, 1057 ЦК України, ст.ст. 193, 220, 230, 231 ГК України, п.п. 56, 57 “Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення” (затверджено постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888), ст. ст. 1, 2, 54-57 ГПК України. Просить позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги визнав частково лише в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 1 468, 19 грн. та 3 % річних у розмірі 321, 65 грн. Проти стягнення неустойки в розмірі 8 % вартості непоставленої в строк продукції у розмірі 597, 48 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 430, 35 грн. заперечує, посилаючись на те, що відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Пунктом 8.1. договору № 491 від 15.02.2008 передбачено, що відповідальність постачальника та покупця встановлюється діючим законодавством України. Таким чином, посилання позивача на п. 57 Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888, як на підставу стягнення неустойки є необгрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству. Щодо стягнення 1 430, 35 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами пояснив наступне: в договорі № 491 від 15.02.2008 розмір процентів не встановлено, положення ст. 536 ЦК України застосовується у разі наявності грошового зобов’язання.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд,

ВСТАНОВИВ:

15.02.2008 між ЗАТ СП “Агрохімексперт” (покупець) та ВАТ “Запоріжкокс” (покупець) було укладено договір поставки № 491 (далі –договір з усіма змінами, додатками та доповненнями), за яким постачальник бере на себе зобов’язання виготовити та відвантажити, а покупець оплатити та прийняти 600 тон коксового дрібняку, марки КМ-1, КМ-2. (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.5. Договору строк відвантаження отриманої продукції –на протязі 5 календарних днів з дати зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Строк поставки визначено у п. 2.6 Договору, а саме: лютий 2008 - лютий 2009.

Згідно п.3.3 Договору загальна сума за договором складає 396 000, 00 грн.

До того ж, відповідно до п. 4 Договору сторони визначили умови оплати за договором, а саме: 100 % передплата в національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів з дати виставлення рахунка.

Крім того, за умовами Договору покупець, не пізніше 20 числа місяця попереднього місяця відвантаження повинен підтвердити замовлення та план відвантаження продукції наступного місяця з вказаною кількістю відвантаженої продукції.

Відповідно до п. 8.1. Договору відповідальність постачальника та покупця встановлюється діючим законодавством України.

На виконання умов Договору, покупцем здійснено передплату на загальну суму 120 751, 15 грн., а саме: згідно платіжних доручень № 984 від 20.02.2008 на суму 38 388,00 грн., № 997 від 26.02.2008 на суму 451, 15 грн., № 1031 від 13.03. 2008 на суму 42 480,00 грн., № 1148 від 14.05. 2008 на суму 39 432,00 грн.

Постачальником поставлено покупцеві обумовлену договором продукцію - 600 тон коксового дрібняку, марки КМ-1, КМ-2, на загальну суму 113282, 69 грн., що підтверджується рахунками – фактурами № 11373 від 25.02.2008 на суму 38 839, 15 грн., №1663 від 19.03. 2008 на суму 37 332, 22 грн., № 3121 від 19.05.2008 на суму 37 111, 32 грн.

Таким чином, станом на 09.04.2010 у відповідача існує заборгованість перед позивачем у сумі 7 648, 46 грн.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Запорізької області № 3/150/09 від 14.07.2009 встановлено факт наявності між сторонами господарських відносин за договором № 491 від 15.02.2008 та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Запоріжкокс” на користь Закритого акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства “Агрохімекспорт” 7 648, 46 грн. основного боргу, 102, 00 грн. витрат на держмито та 312, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 09.10.2009 № 3/150/09 рішення господарського суду Запорізької області від 14.07.2009 № 3/150/09 залишено без змін, апеляційну скаргу ВАТ “Запорожкокс” –без задоволення.

Відповідачем було порушено умови п. 2.5. договору.

Станом на 09.04.2010 сума заборгованості відповідача складає 3 817, 67 грн., з яких неустойка в розмірі 8 % вартості непоставленої в строк продукції у розмірі 597, 48 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 430, 35 грн., інфляційні витрати у розмірі 1 468, 19 грн. та 3 % річних у розмірі 321, 65 грн.

Оцінивши представлені докази в їх сукупності вважаю, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Станом на 09.04.2010 три проценти річних з простроченої суми складає 321, 65 грн., а сума збільшення розміру основного боргу з урахуванням індексу інфляції складає 1468,19грн., відповідно до розрахунків, наданих позивачем, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, загальна сума заборгованості відповідача складає 1 789, 84 грн., з них:

-          1 468, 19 грн. –сума втрат від інфляції відповідно до ст. 625 ЦК України;

-          321, 65 грн. - сума 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Позовні вимоги позивача щодо стягнення неустойки в розмірі 8 % вартості непоставленої в строк продукції у розмірі 597, 48 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 1 430, 35 грн. не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до п.п. 1, 4 Прикінцевих положень ГК України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 та застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 271 ГК України Кабінет Міністрів України відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів затверджує Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки виробів народного споживання, а також Особливі умови поставки окремих видів товарів.

Тобто, діюче законодавство України (ГК України, ЦК Українм, ГПК України та ін.) дає змогу вирішити будь-яке питання. Таким чином, суд не вбачає підстав для застосування Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення” (затверджено постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888).

Відповідно до ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що відповідальність постачальника та покупця встановлюється діючим законодавством України.

Тобто, договором не передбачено сплата процентів.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1430,35 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Доказів виконання взятих на себе зобов'язань за договором № 491 від 15.02.2008, сплати суми боргу 1 789, 84 грн. станом на 09.04.2010 суду не надано.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати відносяться на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорожкокс” (69600, м. Запоріжжя, МСП –681, п/р 26003005410004 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 00191224) на користь Закритого акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства “Агрохімекспорт” (51911, м. Дніпропетровськ, вул. Бесєдова, 12, кв. 5, 6, 9, п/р 26001300000648 в ДФ АКБ “Форум”, МФО 306878, п/р № 26004161052011 в ДФ “ПриватБанк”, МФО 305965, код ЄДРПОУ 24986135) 3 % річних у сумі 321 (триста двадцять одна) грн. 65 коп., втрати від інфляції у сумі 1 468 (одна тисяча чотириста шістдесят вісім) грн. 19 коп., 47 (сорок сім) грн. 82 коп. державного мита та 110 (сто десять) грн. 92 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя К.В.Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 30.04.2010.