Рішення № 10005605, 27.05.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.05.2010                                                             Справа № 11/30

За позовом Малого приватного підприємства "Скіф", с. Кам"яниця

Ужгородського району

до відповідача: Державного підприємства радгосп-заводу "Ужгородський",

м. Ужгород

про: стягнення 38936,42 гривень.

Головуюсий суддя Л.М.Якимчук

Представники:

від позивача - Гончаров В.В. - адвокат, довіреність від 24.06.2009.

від відповідача - не з"явився.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 29720грн. безпідставно отриманих коштів та 9216,42 грн. процентів за користування чужими коштами, а також 5000 грн. витрат, пов"язаних з оплатою послуг адвоката.

          Відповідач письмовий відзив на позов та витребувані судом матеріали не подав, явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, у зв"язку з чим спір розглядається за наявними у справі матеріалами та без його участі, відповідно до статті 75 ГПК України.

          Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача,

ВСТАНОВИВ:          

Між позивачем, малим приватним підприємством "Скіф", с.Кам"яниця Ужгородського району та відповідачем, державним підприємством радгосп-завод "Ужгородський", 1 жовтня 2001 року укладено договір оренди, відповідно до якого відповідач передав позивачеві у платне строкове користування будівлю кормоцеху в с.Кам’яниця Ужгородського району.

Наприкінці березня 2007 року між сторонами було досягнуто домовленості про продаж цеху позивачеві, на реалізацію умов якої відповідач виставив позивачеві рахунок №6 від 30.03.07 на оплату вартості цеху в сумі 29720,00грн., у тому числі 4953,33грн. ПДВ. Вказану суму позивач перерахував відповідачу 02.04.2007 згідно платіжного доручення №40.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.07.2009 у справі №15/64 за позовом Малого приватного підприємства "Скіф", с.Кам"яниця Ужгородського району до державного підприємства радгосп-заводу "Ужгородський" про визнання дійсним договору купівлі-продажу кормоцеху в с.Кам"яниця Ужгородського району, укладеного 02.04.2007, залишеним без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2009 судом також встановлено факт перерахування позивачем на користь відповідача вказаної суми.

Крім того, даним рішенням встановлено, що договір купівлі-продажу від 02.04.2007 є неукладеним, оскільки всупереч ст.ст. 657, 640 Цивільного кодексу України він нотаріально не посвідчений та не зареєстрований у встановленому порядку. Також судом встановлено, що відповідач не може бути продавцем цеху, так як не є його власником.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 35 ГПК України передбачає підстави звільнення від доказування. Такими, зокрема, визначено факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях (цивільних, кримінальних, господарських), тобто мають преюдиційний характер (частина 2-4 статті 35 цього ж кодексу).

За таких обставин суд бере до уваги встановлені в рішенні господарського суду Закарпатської області від 23.07.2009 №15/64 обставини, що встановлюють факт неукладення сторонами договору купівлі-продажу від 02.04.2007, а отже відповідач, в силу вимог статті 1212 Цивільного кодексу України повинен був повернути отримані кошти позивачу. Оскільки рішення у справі №15/64 від 23.07.2009 набрало законної сили 01.12.2009, то вказане зобов"язання у відповідача виникло з 01.12.2009, однак, останній грошові кошти позивачу не повернув до цього часу, у зв"язку з чим сума 2970грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до частини 2 статті 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов"язаний сплатити проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 231 Цивільного кодексу України розмір відсотків визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Позивач нарахував відповідачу вказані відотки за весь час безпідставного користування його коштами, що за період з 08.04.2007 по 01.04.2010 складає 9216,42грн., однак, з відповідача належить стягнути на користь позивача суму 1018,22грн. за період з 01.12.2009 по 01.04.2010, тобто з часу набрання рішенням господарського суду у справі №15/64 від 23.07.2009 законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                        В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства радгосп-заводу "Ужгородський" (м.Ужгород, вул.Собранецька, 138, код: 00413802) на користь Малого приватного підприємства "Скіф" (вул. Проектна, 9, с.Кам"яниця Ужгородського району, код: 22075493) суму 30738,22 грн., з яких: 29720грн. безпідставно отримані грошові коштів, 1018,22 грн. проценти за користування грошовими коштами, а також 307,38грн. у відшкодування витрат по оплаті державного мита, 186,29грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3947грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити, судові витрати в цій частині покласти на позивача.

4. Рішення набирає законної сили в порядку статті 85 ГПК України.

Суддя Якимчук Л.М.