Рішення № 10005054, 13.05.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.05.2010                                                             Справа № 10/32

За позовом ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго", Ужгородський район, с.Оноківці

до відповідача комунального підприємства „Житловий ремонтно-експлуатаційний район № 8", м.Ужгород

про стягнення 15589,28 грн.

Суддя - І.В.Івашкович

представники:

від позивача – Страшко С.О., юрисконсульт ІІ категорії, довіреність №37 від 03.02.10.

від відповідача – Сиротенко Д.О., довіреність від 12.04.10

У судовому засіданні 28.04.10 за участю представників: позивача - Страшко С.О., юрисконсульт ІІ категорії, довіреність №37 від 03.02.10; відповідача - Сиротенко Д.О., довіреність від 12.04.10, оголошувалась перерва до 13.05.10 10.30 год.

СУТЬ СПОРУ: ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго”, с.Оноківці Ужгородського району звернулось з позовом до комунального підприємства „Житловий ремонтно-експлуатаційний район №8”, м.Ужгород про стягнення суми 15589,28 грн., в т.ч. 11542,60 грн. основного боргу за спожиту активну електроенергію, 906,25 грн. інфляційних, 240,37 грн. 3% річних, 2900,05 грн. пені.

Позов мотивовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором №Р06/13-0905 від 24.11.2009р. зобов’язань по оплаті спожитої електроенергії, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 11542,60 грн. за період з квітня 2009р. по лютий 2010р.

Згідно з поданою в порядку ст.22 ГПК України заявою №2140 від 13.04.2010р. позивач посилається на додаткову підставу позовних вимог, вказавши, що вимоги про стягнення боргу за період з квітня 2009р. по 23 листопада 2009р. ґрунтуються на договорі №905 від 28.09.2001р.

На прострочену заборгованість, що утворилася протягом спірного періоду, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано інфляційні в розмірі 906,25 грн., 3% річних в розмірі 240,37 грн., на підставі ст.ст. 231, 232 Господарського кодексу України, п.4.2.1 договору №Р06/13-0905 від 24.11.2009р. нараховано пеню в розмірі 2900,05 грн.

Заявою №2142 від 13.04.2010р. позивач повідомив про часткове, на суму 9082,83 грн., погашення боргу відповідачем в період після пред’явлення позову, що підтверджує доданими копіями банківських виписок. Просить в цій частині позовних вимог припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України. Вимоги в частині решти заявлених до стягнення сум 2459,77 грн. основного боргу, 2900,05 грн. пені, 906,25 грн. інфляційних, 240,37 грн. 3%річних підтримано.

Відповідач згідно з письмовим відзивом на позов (заява №106 від 13.04.2010р.) вказав на часткове погашення боргу на суму 9082,83 грн. Позов просить залишити без розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши додані сторонами документальні докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Спір між сторонами виник у зв’язку з виникненням за відповідачем заборгованості за активну електроенергію, що була спожита в період з квітня 2009р. по лютий 2010р.

Із фактичних обставин і матеріалів справи слідує, що за період з квітня 2009р. по лютий 2010р. відповідачу згідно з виставленими до оплати рахунками проведено нарахування за спожиту активну електроенергію на загальну суму 62708,42 грн., що підтверджується доданими копіями щомісячних рахунків та переданих відповідачем щомісячних звітів про використану електроенергію, на підставі яких здійснено нарахування згідно з виставленими рахунками.

Споживання відповідачем електроенергії протягом вищевказаного спірного періоду здійснювалось з підстав укладених між сторонами договорів, в т.ч., протягом квітня 2009р.- листопада 2009р. електроенергія споживалась за укладеним між сторонами договором №905 від 28.09.2001р. на користування електричною енергією на класі напруги 0,4 кв(для непромислових споживачів); протягом грудня 2009р.- лютого 2010р. –за договором №Р06/13-0905 від 24.11.2009р. на постачання електричної енергії (з протоколом узгодження розбіжностей).

Згідно з умовами вищевказаних укладених сторонами договорів відповідачем взято на себе зобов’язання своєчасно проводити оплату спожитої електроенергії відповідно до встановленого порядку та строків розрахунків. Зокрема, відповідно до умов п.4.1 договору №905 від 28.09.2001р. відповідач (Споживач за договором) зобов’язався до 1 числа наступного за розрахунковим місяця сплачувати замовлену кількість електроенергії, вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, за діючими на період тарифами. Згідно з умовами, визначеними у п.2.3.3 договору №Р06/13-0905 від 24.11.2009р., додатку 7”Порядок розрахунків”, відповідач (Споживач за договором) зобов’язався оплачувати вартість електроенергії, спожитої за розрахунковий період (з 15 числа попереднього місяця по 15 число звітного місяця), не пізніше 5-ти операційних банківських днів від дати отримання виписаного Постачальником рахунку.

Виходячи з аналізу поданого позивачем розрахунку заборгованості на загальну суму 11542,60 грн. та доданих в обґрунтування обставин виникнення такої заборгованості документальних доказів, судом встановлено, що протягом квітня-листопада 2009р. відповідачем на підставі договору №905 від 28.09.2001р. було спожито електроенергії на суму 39858,74грн., яку оплачено частково, в розмірі 37137 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 2721,74 грн. На підставі договору №Р06/13-0905 від 24.11.2009р. протягом періоду з грудня 2009р. по лютий 2010р. відповідачем спожито електроенергії на суму 22849,68 грн., проведено проплату на загальну суму 14028,82 грн., внаслідок чого утворився борг в розмірі 8820,86 грн. Таким чином, станом на день звернення позивачем з позовом за відповідачем існувала заборгованість в загальному розмірі 11542,60 грн.

Із матеріалів справи слідує (додано копії банківських виписок, а.с.74,75), що після пред’явлення позову відповідач частково, в розмірі 9082,83 грн., погасив борг, а саме згідно з платіжним дорученням №244 від 07.04.2010р. оплачено 4306,03 грн., платіжним дорученням №252 від 08.04.2010р. –4776,80 грн. Провадження у справі в частині стягнення суми 9082,83 грн. боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

У відповідності до ст.526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог закону, інших правових актів, а за відсутності конкретних вимог –відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки, як з’ясовано судом, відповідач в порушення взятих на себе договірних зобов’язань не оплатив в повному обсязі вартість спожитої в період з квітня 2009р. по лютий 2010р. електроенергії, заборгованість в розмірі 2459,77 грн. підлягає стягненню. Позов в цій частині вимог слід задоволити.

У відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання,на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з доданим до позову розрахунком відповідачу на прострочену заборгованість, що існувала протягом періоду прострочки з травня 2009р. по березень 2010р. нараховано інфляційні в розмірі 906,25 грн. та 3% річних в розмірі 240,37 грн. Із розрахунку позивача вбачається, що при індексації простроченої заборгованості позивачем не було враховано індекс інфляції за липень 2009р., що складав 99,9%, та за серпень 2009р. -99,8%, у зв’язку з чим інфляційну складову неправомірно завищено на суму 19,50 грн. Таким чином, задоволенню підлягають вимоги в частині стягнення 886,75 грн. інфляційних. Вимоги в частині 240,37 грн. 3% річних заявлено в обґрунтованому розмірі та підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку вимог про стягнення 2900,05 грн. пені, нарахованої із простроченої заборгованості за період з 01.05.2009р. по 25.03.2010р., суд констатує наступне.

Відповідно до наведених у позовній заяві обґрунтувань пеню за прострочку оплати нараховано на підставі норм ст.ст. 231, 232 Господарського кодексу України, умов п.4.2.1 договору №Р06/13-0905 від 24.11.2009р. Разом з тим, як зазначено вище, заборгованість спірного періоду виникла внаслідок порушення відповідачем зобов’язання по оплаті за договором №905 від 28.09.2001р.( розмір боргу на день заявлення позову складав 2721,74 грн.) та за договором №Р06/13-0905 від 24.11.2009р. (розмір боргу на день заявлення позову складав 8820,86 грн.). Таким чином, позивачем нарахування пені на заборгованість, що виникла згідно з договором №905 від 28.09.2001р., здійснено на підставі умов пізніше укладеного договору №Р06/13-0905 від 24.11.2009р.

З огляду на те, що згідно з поданою в порядку ст.22 ГПК України заявою позивач навів посилання на договір №905 від 28.09.2001р., як додаткову підставу позовних вимог, суд ухвалою від 14.04.2010р. витребував від позивача обґрунтований розрахунок сум боргу, інфляційних,3%річних та пені по кожному договору окремо. Зазначені вимоги суду позивачем не виконано. Однак, представник позивача, усно мотивуючи обґрунтованість доданого до позовної заяви розрахунку, зазначив про те, що відповідно до умов п.9.4 договору №Р06/13-0905 від 24.11.2009р. до боргових зобов’язань відповідача, що виникли до укладення цього договору, застосовуються положення цього договору, в т.ч. положення 4.2.1, якими передбачено обов’язок Споживача сплачувати Постачальнику пеню в розмірі 0,05% за кожний день прострочки платежу.

Правомірність наведених доводів позивача суд відхиляє. При цьому слід наголосити, що в силу норм ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Тобто за змістом згаданих правових норм сторонам договору дозволено поширити дію його умов на фактичні правовідносини, що виникли до моменту їх юридичного оформлення. В даному випадку відносини сторін з приводу споживання електроенергії, що існували до укладення договору №Р06/13-0905 від 24.11.2009р., підпадали під регламентацію договору №905 від 28.09.2001р., а отже аналіз та оцінка таких відносин має здійснюватись з урахуванням змісту саме чинного на час їх існування договору №905 від 28.09.2001р.

В силу норм ст.551 Цивільного кодексу україни,ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені має бути встановлений у договору або законі.

В даному випадку договір №905 від 28.09.2001р.не містить умову про конкретний розмір пені , а отже нарахування пені на заборгованість, що виникла з цього договору слід визнати безпідставним.

Проведеним судом перерахунком встановлено, що із заборгованості, що виникла внаслідок порушення зобов’язань по оплаті електроенергії за договором №Р06/13-0905 від 24.11.2009р., на підставі умов п.4.2.1 цього договору підлягає нарахуванню пеня в розмірі 432,95 грн. із простроченого боргу за період построчки з 22.12.2009р. по 25.03.2010р.(остання дата періоду прострочки згідно з розрахунком позивача).

Таким чином, вимоги в частині пені підлягають задоволенню частково, на суму 432,95 грн.

Виходячи з вищенаведених обґрунтувань, позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Стягується сума 2459,77 грн. основного боргу, 886,75 грн. інфляційних, 240,37 грн. 3% річних, 432,95 грн. пені, всього –4019,84 грн. Провадження у справі в частині стягнення 9082,83 грн. боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

За правилами ст.49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача відшкодування витрат позивача по оплаті держмита в розмірі 130,95 грн. та 198,24 грн. –відшкодування витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг.

Керуючись ст.ст.43,49, п.1-1 ст.80, ст.ст.82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з комунального підприємства „Житловий ремонтно-експлуатаційний район №8” (м.Ужгород, вул. Генерала Свободи,9, і.к. 20431417) на користь ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго” (Ужгородський район, с.Оноківці, вул.Головна,57, і.к.00131529) 4019,84 грн. ( в т.ч. 2459,77 грн. основного боргу, 886,75 грн. інфляційних, 240,37 грн. 3% річних, 432,95 грн. пені), 130,95 грн. відшкодування витрат по оплаті держмита, 198,24 грн. –відшкодування витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення 9082,83 грн. боргу припинити.

4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому ГПК України.

Суддя І.В.Івашкович

Повний текст рішення підписано 18.05.10