Рішення № 10004325, 30.04.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.04.2010                                                             Справа № 18/9

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Композит - 93”, м. Севастополь

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Елвіпласт”, с. Розівка, Ужгородський район

про стягнення 93 278 грн. 84 коп.,

Суддя господарського суду –Кривка В.П.

представники:

Позивача –Анісімов Ю.О., довіреність від 01.04.2010 року ;

Відповідача – не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю „Композит - 93”, м. Севастополь заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Елвіпласт”, с. Розівка, Ужгородський район про стягнення 93 278 грн. 84 коп.

Справу розглянуто в термін, визначений відповідно до ч.3 ст. 69 ГПК України.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідач своєчасно не виконав умови укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „Композит - 93” та товариством з обмеженою відповідальністю „Елвіпласт” договору постачання №36 від 26.05.2009 року, а саме не оплатив вартість поставленого та отриманого ним товару на загальну суму 57 763 грн. Зважаючи на це, виходячи з умов договору та закону позивач звернувся до суду, і просить стягнути з відповідача 93278,84 грн., в тому числі 57 763 грн. - основного боргу, 30 903,21 грн. –відсотки за користування товарним кредитом, 462,10 грн. –інфляційні втрати, 508 грн. –три відсотки річних та 3642,53 грн. –пені за прострочення виконання грошових зобов’язань.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи на адресу вказану позивачем та підтверджену реєстраційними документами (ухвали суду від 09.02.2010 року, 17.03.2010 року, 29.03.2010 року, 06.04.2010 року та 21.04.2010 року надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією з відміткою про отримання) у судові засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалами докази та документи не подав, причин неявки та невиконання вимог суду не повідомив, тому справа розглядається у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 30.04.2010 року у справі № 18/9

суд встановив:

                    26 травня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Композит - 93” та товариством з обмеженою відповідальністю „Елвіпласт” був укладений договір постачання №36.

Згідно умов договору Постачальник (позивач) зобов’язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов’язується прийняти і здійснити його оплату.

Відповідно до п.4.3 Договору постачання оплата за товар здійснюється шляхом безготівкового розрахунку на поточний рахунок Постачальника. Відстрочка оплати за кожну Партію товару становить до 14 календарних днів з моменту постачання товару.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи доказів на виконання умов договору зазначеного договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 57 763 грн. Вказані обставини, достовірно підтверджуються долученими до матеріалів справи документами, зокрема узгодженими сторонами видатковими накладними № 4051 та № 4052 від 26.05.2009 року та довіреністю відповідача на отримання товарно матеріальних цінностей №60 від 26.05.2009 року (а.с. 17-21). Між тим, за даними позивача, які відповідачем в установленому законом порядку не спростовані та не заперечені, ТОВ „Елвіпласт” свої зобов’язання щодо оплати товару не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення оплати отриманого товару на загальну суму 57 763 грн. –основного боргу.

Таким чином, сума заборгованості за відпущений товар становить 57 763 грн., належним чином доведена матеріалами справи, відповідачем в установленому порядку не спростована та не заперечена.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV з наступними змінами та доповненнями (ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-IV з наступними змінами та доповненнями) господарське зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

За таких обставин, порушене право позивача підлягає захисту судом шляхом стягнення з відповідача на його користь 57 763 грн. заборгованості за поставлений товар.

Поряд з цим, відповідно до п. 8.2 Договору за прострочення виконання грошових зобов’язань позивачем проведено нарахування 3 642,53 грн. пені (заявлений період прострочення 09.06.2009 року по 23.09.2009 року).

Проведені позивачем нарахування суми пені обумовлені договором розраховані з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР та вимог ст. 232 ГК України (а.с. 11, розгорнутий розрахунок), тому заявлені у зазначеній частині вимоги підлягають задоволенню судом повністю.

Крім цього, за прострочення виконання грошових зобов’язань позивачем заявлено також вимоги про стягнення з відповідача суми 462,10 грн. інфляційних нарахувань та 508 грн. 3% річних (заявлений період прострочення 09.06.2009 року по 23.09.2009 року).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 30.04.2010 року у справі № 18/9

Заявлені в зазначеній частині вимоги, обумовлені законом, належним чином розраховані (розгорнутий розрахунок, а.с. 11), тому підлягають до задоволення.

Водночас заявлена позивачам вимога про стягнення суми 30903,21 грн., яку заявник обґрунтував як відсотки за користування товарним кредитом по ставці 0,5% за прострочення терміну оплати встановленого п.4.1 Договору (розгорнутий розрахунок а.с. 11) від простроченої суми, згідно п. 4.2. Договору до задоволення не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається з умов договору сплату відсотків за користування товарним кредитом сторони обумовили протягом 3 банківських днів після їх нарахування на підставі виставленого рахунку Постачальника. Між тим, у ході судового розгляду заявник не представив суду належних доказів виконання зазначених умов договору (в тому числі на вимоги суду вміщені в ухвалах у даній справі) щодо виставлення відповідачу (одержання ним) рахунку про сплату відсотків за користування товарним кредитом на суму 30903,21 грн., і такі в справі відсутні.

Долучена заявником факсограмма такого рахунку (а.с. 52) таким доказом у розумінні ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України служити не може, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами як факт його відправки, так і отримання вказаного документу відповідачем (відмітка про отримання, підтвердження факсового пристрою про відправку та отримання факсограмми телефоном-факсом, який належить абоненту ТОВ „Елвіпласт”, тощо).

За таких обставин, у задоволенні вимог про стягнення суми 30903,21 грн. відсотків за користування товарним кредитом слід відмовити, у зв’язку з не доведенням позивачем виникнення у відповідача грошових зобов’язань у зазначеній частині заявлених вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, і становлять 624,97 грн. держмита та 158,12 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 30.04.2010 року у справі № 18/9

Керуючись ст.ст. 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, 193 ГК України ст. ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Елвіпласт”, вул. Концівська,46, с. Розівка, Ужгородський район (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 13588868) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Композит - 93”, пр. Жовтневої революції, буд. 23, корп. 3, кв. 85, м. Севастополь (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33117678) суму 62 375 (Шістдесят дві тисячі триста сімдесят п’ять) грн. 63 коп., а також суму 624 (Шістсот двадцять чотири) грн. 97 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 158 (Сто п’ятдесят вісім) грн. 12 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні решти суми позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя В.Кривка