Рішення № 10003961, 15.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.06.10 р.                     Справа № 38/67                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю „Сладкая жизнь”, м. Макіївка, Донецька область

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „САРЕПТА”, м. Донецьк

про стягнення суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 82 556,13грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Оксаніченко А.С. – за дов. №81 від 25.12.2009р.

від відповідача: не з’явився

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Сладкая жизнь”, м. Макіївка, Донецька область, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „САРЕПТА”, м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 97778,96грн., пені у розмірі 2149,79грн., а всього 99928,75грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір постачання №60 від 06.10.2006р., протокол розбіжностей до договору від 06.10.2006р., додаткову угоду №2 від 01.04.2009р., накладні-рахунки, невиконання відповідачем своїх зобов’язань.

24.03.2010р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики №14/4-20/1583 від 22.03.2010р., з якого вбачається, що станом на 22.03.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа” „САРЕПТА” (ідентифікаційний код 34557310) розташоване за адресою: 83054, м.Донецьк, Київський р-н, просп.Київський, 46. Лист судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

31.03.2010р. відповідач надав суду заперечення на позовну заяву №81 від 30.03.2010р., в яких відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог про стягнення суми боргу за договором поставки №60 від 06.10.2006р. у розмірі 97 778,96грн., пені у розмірі 2 149,79грн. відмовити, посилаючись на наступне.

Між сторонами був укладений договір поставки №60 від 06.10.2006р., але поставка продукції позивачем здійснювалась не відповідно до договору, про що свідчать накладні, на підставі яких здійснювалось відвантаження продукції. У вказаних накладних-рахунках на поставку товару не зазначена підстава для відвантаження товару, а саме договір поставки №60 від 06.10.2006р.

На думку відповідача поставка продукції здійснювалась позивачем, не відповідно до договору поставки №60 від 06.10.2006р., а відповідно з товарно-транспортними накладними.

Крім того, відповідно з п.2.2 договору поставки №60 від 06.10.2006р., поставка товару повинна здійснюватися на підставі замовлення, в якому зазначається строк поставки, асортимент і кількість товару, код (артикул) постачальника, код (артикул) виробника, код товару.

Таким чином, відповідач вважає, що позивач не довів факт отримання відповідачем продукції, зазначеної у накладних в рамках договору поставки №60 від 06.10.2006р., а відтак нарахування відповідачу санкцій за неналежне виконання зобов’язань по договору неправомірне.

Заперечення на позовну заяву судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

15.04.2010р. позивач надав суду відзив на заперечення відповідача №276 від 01.04.2010р., в якому повідомив суд наступне.

Відповідач не заперечує щодо факту поставки за накладними та його заперечення стосуються лише підстав поставки: в рамках договору чи позадоговірна поставка.

Щодо замовлень, на які посилається відповідач, форма яких встановлена додатком №1 до договору, то вищезазначений додаток сторонами не був підписаний та замовлення здійснювалися у усній формі.

Як зазначає позивач, на адресу відповідача була направлена вимога про оплату товару за накладними вказаними у позовній заяві та яка часткова була відповідачем задоволена, шляхом часткового повернення раніше поставленого товару 18.02.2010р. та часткової оплати 15.03.2010р.

Відзив на заперечення відповідача судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

15.04.2010р. позивач надав суду супровідний лист б/н від 02.04.2010р. яким поросить суд долучити до матеріалів справи додаткові документи.

До супровідного листа позивачем додана заява №272 від 30.03.2010р., в якій останній зазначив, що відповідачем до подачі позову частково повернутий раніше поставлений товар на загальну суму 10222,83грн. та пізніше, після подачі позову відповідачем була зроблена часткова оплата за поставлений товар 15.03.2010р. у сумі 5000,00грн.

Таким чином, позивач просить суд на підставі п.4 ст.80 ГПК України прийняти відмову від частини позовних вимог у розмірі 10222,83грн. та припинити провадження у справі у частині стягнення суми основного боргу у сумі 10222,83грн.

На підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, припинити провадження у справі у частині стягнення суми основного боргу у сумі 5000,00грн., у зв’язку з відсутністю предмета спору.

Стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 82556,13грн., пені у розмірі 2149,79грн. та судові витрати.

Додаткові документи та заява судом розглянуті, прийняті до уваги та долучені до матеріалів справи.

21.04.2010р. відповідач надав суду супровідний лист, в якому просить суд залучити до матеріалів справи додаткові документи. Лист та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Сторони у судовому засіданні 21.04.2010р. звернулися до суду з клопотанням, в якому просять суд продовжити строк вирішення спору на 1 місяць, яке судом розглянуте, задоволене та залучене до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 21.04.2010р. строк вирішення спору було продовжено на 1 місяць до 11.06.2010р., у порядку ст.69 ГПК України.

12.05.2010р. від позивач на адресу господарського суду надійшла заява про зміну підстави позову та зменшення розміру позовних вимог №361/10 від 05.05.2010р., в якій позивач, керуючись ст.22 ГПК України, змінює підставу позову та зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за поставлений товар у розмірі 82 556,13грн. за накладними - рахунками та судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Крім того, до заяви позивач надав суду копію вимоги від 21.04.2010р. на суму 82 556,13грн. про оплату за поставлений товар у порядку ст.530 ЦК України та докази її направлення відповідачу.

Заява та додані до неї документи судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

28.05.2010р. позивач надав суду додаткові пояснення №415/10 від 19.05.2010р. в яких зазначив, що підтримує заявлені раніше позовні вимоги, з урахуванням змін, внесених заявою про зміну підстави позову та зменшення розміру позовних вимог №361/10 від 05.05.2010р. та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за поставлений товар у розмірі 82 556,13грн.

Пояснення та додані до нього документи судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.

Сторони у судовому засіданні 02.06.2010р. звернулися до суду з клопотанням, в якому просять суд продовжити строк вирішення спору на 1 місяць, яке судом розглянуте, задоволене та залучене до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 02.06.2010р. строк вирішення спору було продовжено на 1 місяць до 11.07.2010р., у порядку ст.69 ГПК України.

02.06.2010р. позивач надав суду супровідний лист, яким просить суд долучити до матеріалів справи копію накладної – рахунку №479470 від 12.11.2009р.

Супровідний лист та додані до нього документи судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.

Відповідач 02.06.2010р. надав суду заперечення на позовну заяву №96 від 31.05.2010р. в яких просить суд в задоволенні позовних вимог позивача відмовити, посилаючись на те, що позивач звернувся до суду, коли його право ще не було порушено.

Заперечення судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.

Розгляд справи відкладався, у зв’язку з необхідністю представлення додаткових документів.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення уповноважених представників сторін суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сладкая жизнь” (далі – позивач) в адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „САРЕПТА” (далі – відповідач) у період з листопада 2009р. по січень 2010р. було здійснено поставку товарів згідно накладних-рахунків:

№479470 від 12.11.2009р. на суму 1593,89грн.;

№264330 від 19.11.2009р. на суму 3858,82грн.;

№267609 від 26.11.2009р. на суму 3718,18грн.;

№270590 від 03.12.2009р. на суму 3205,20грн.;

№273498 від 10.12.2009р. на суму 3026,78грн.;

№273499 від 10.12.2009р. на суму 9187,33грн.;

№273500 від 10.12.2009р. на суму 11530,97грн.;

№273518 від 10.12.2009р. на суму 7301,14грн.;

№278452 від 24.12.2009р. на суму 3436,66грн.;

№281569 від 31.12.2009р. на суму 16646,48грн.;

№281570 від 05.01.2010р. на суму 9956,35грн.;

№282068 від 05.01.2010р. на суму 10394,83грн.;

          Товар по вказаним накладним-рахункам на загальну суму 83856,63грн. прийнятий відповідачем, про що свідчать підписи та відтиск печатки відповідача на накладних-рахунках.

          Як зазначає позивач в заяві про зміну підстави позову та зменшення розміру позовних вимог №361/10 від 05.05.2010р. відповідачем частково оплачений товар поставлений по накладній-рахунку №479470 від 12.11.2009р. в сумі 1300,50грн., у зв’язку з чим залишився неоплаченим товар поставлений по вищевказаним накладним-рахункам на загальну суму 82556,13грн.

22.04.2010р. позивач у порядку ст.530 ЦК України, звернувся до відповідача з вимогою від 21.04.2010р. в якій вимагав оплатити товар поставлений в період з листопада 2009р. по січень 2010р. по вищевказаним накладним-рахункам на загальну суму 82556,13грн. у семиденний строк з дати отримання даної вимоги.

Вимога отримана відповідачем 26.04.2010р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач оплату поставленого товару не здійснив у зв’язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за поставлений товар у розмірі 82556,13грн.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження заявлених позовних вимог посилається на накладні-рахунки: №479470 від 12.11.2009р. на суму 1593,89грн.; №264330 від 19.11.2009р. на суму 3858,82грн.; №267609 від 26.11.2009р. на суму 3718,18грн.; №270590 від 03.12.2009р. на суму 3205,20грн.; №273498 від 10.12.2009р. на суму 3026,78грн.; №273499 від 10.12.2009р. на суму 9187,33грн.; №273500 від 10.12.2009р. на суму 11530,97грн.; №273518 від 10.12.2009р. на суму 7301,14грн.; №278452 від 24.12.2009р. на суму 3436,66грн.; №281569 від 31.12.2009р. на суму 16646,48грн.; №281570 від 05.01.2010р. на суму 9956,35грн.; №282068 від 05.01.2010р. на суму 10394,83грн.; вимогу від 21.04.2010р. та докази її отримання відповідачем, правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач посилається на заперечення на позовну заяву №81 від 30.03.2010р., заперечення на позовну заяву №96 від 31.05.2010р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, тому судом при розгляді справи застосовані ці норми.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

Пропозиції позивача укласти договір купівлі-продажу викладені у формі накладних-рахунків в яких містяться всі істотні умови: асортимент, ціна, кількість, вартість товару. Факт прийняття пропозиції відповідачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір купівлі-продажу на запропонованих умовах, а саме: отримання товару шляхом підписання накладних.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою ст. 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивачем здійснено поставку товарів згідно накладних-рахунків на загальну суму 83856,63грн.

Товар по вказаним накладним-рахункам прийнятий відповідачем, про що свідчать підписи та відтиск печатки відповідача на накладних-рахунках.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару в сумі 1300,50грн., у зв’язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає суму 82556,13грн.

22.04.2010р. позивач звернувся до відповідача з вимогою від 21.04.2010р. в якій вимагав оплатити товар поставлений в період з листопада 2009р. по січень 2010р. по вищевказаним накладним-рахункам на загальну суму 82556,13грн. у семиденний строк з дати отримання даної вимоги. Вимога отримана відповідачем 26.04.2010р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості в розмірі 82556,13грн. не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява з первісними вимогами була здана позивачем до канцелярії суду 11.03.2010р.

12.05.2010р., заявою №361/10 від 05.05.2010р., позивачем змінено підставу позову та зменшено розмір позовних вимог

Згідно вказаної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за поставлений товар у розмірі 82 556,13грн. за накладними – рахунками, оскільки відповідач не здійснив оплату заборгованості в строки передбачені ч.2 ст.530 ЦК України.

Вимога, направлена відповідачу, отримана останнім 26.04.2010р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Граничний строк оплати вищезазначеної вимоги 02.05.2010р. включно.

Тобто, право позивача на отримання коштів за поставлений товар було порушено 03.05.2010р.

Виходячи із приписів ст. 1 ГПК України, ст.ст.15, 16 ЦК України обов’язковою умовою застосування певного способу судового захисту є наявність факту порушення відповідних суб’єктивних прав (інтересів) позивача саме на момент звернення до суду.

Згідно ч.2 ст.6 та ч.2 ст.19 Конституції України суд, як орган державної влади має здійснювати свої повноваження у цілковитій відповідності до Конституції та законів України щодо підстав, меж та способу їх здійснення.

В контексті наведених норм, на момент звернення позивача із позовом 11.03.2010р. факт порушення грошових зобов’язань відповідача перед позивачем не мав місця, що зумовлює неможливість застосування відповідного способу судового захисту, а, відтак має наслідком відмову у задоволені позовних вимог у розмірі 82 556,13грн. як безпідставних.

З огляду на вищезазначене, судові витрати покладаються на позивача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.174 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 16, 525, 526, 530, 655-697 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 43, 44, 49, 69, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Сладкая жизнь”, м.Макіївка, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „САРЕПТА”, м.Донецьк про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 82 556,13грн. відмовити.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.06.2010р.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку через місцевий чи апеляційний господарський суд протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя