Рішення № 100037576, 01.07.2021, Новоайдарський районний суд Луганської області

Справа № 419/638/21

Провадження № 2/419/189/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2021 року Новоайдарський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді - Іванової О. М.,

при секретарі - Селіні О. В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоайдар Луганської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Новоайдарської селищної ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно, третя особа - приватний нотаріус Новоайдарського районного нотаріального округу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Карпенко В.М.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до Новоайдарської селищної ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно, третя особа - приватний нотаріус Новоайдарського районного нотаріального округу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Карпенко В.М.

Позов мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 . За вказаною адресою ОСОБА_3 була зареєстрована одна. Це підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 та довідкою Новоайдарської селищної ради № 1045 від 06.05.2020 року.

Позивач зареєстрована і проживала у тому ж будинку, що й ОСОБА_3 , їх квартири знаходяться поруч, на одному поверсі. Померла ОСОБА_3 не мала дітей чи інших родичів, її чоловік ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , сама вона була особою похилого віку, тому з 2014 року позивач опікувалася нею. На протязі 2014-2020 років позивач проживала разом з ОСОБА_3 однією сім`єю у її квартирі. Позивач готувала ОСОБА_3 їжу, виконувала хатню роботу, купувала їй продукти. У позивача з померлою були спільний побут та бюджет. Коли ОСОБА_3 померла, позивач займалася її похованням, що підтверджується тим фактом, що оригінал свідоцтва про її смерть знаходиться у позивача.

Після смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина - належна їй на праві власності квартира АДРЕСА_2 . Так як ОСОБА_3 не залишила заповіту, спадкування належного їй майна має відбуватися за законом відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України. Позивачу відомо, що у ОСОБА_3 не було близьких родичів. Позивач звернулася до нотаріуса щодо успадкування майна, що належало ОСОБА_3 , отримала роз`яснення, що вона може претендувати на спадщину як спадкоємець четвертої черги за законом, як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю, але цей факт має бути встановлений в судовому порядку. Нотаріус порадила з цього приводу звернутися до суду, узв`язку з чим позивач звернулася до суду з позовом про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно.

Ухвалою Новоайдарського районного суду Луганської області від 09.04.2021 р. позовну заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Новоайдарського районного суду Луганської області від 06.05.2021 р. підготовче провадження закрите, справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Лободюк Н. І. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити, позивач надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача Новоайдарської селищної ради І. Шопін у судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Також надав до суду відзив на позовну заяву в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач не довела обставин на які посилається як на підставу своїх вимог та не надала належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт її постійного проживання із ОСОБА_3 однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Третя особа - приватний нотаріус Новоайдарського районного нотаріального округу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Карпенко В.М. у судове засідання не з`явилась, заперечень щодо позовних вимог суду не надала, надала суду інформацію, що спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 нею не заводилась.

Заслухавши пояснення позивача, її представника, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки вони обґрунтовані і підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.

Судом встановлено факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого Новоайдарським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (а.с.10).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належну їй квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14, 15, 16-18, 18-22), заповіту за життя не залишила (а.с.24, 25).

Відповідно до довідки про склад сім`ї від 06 травня 2020 року та акту від 28 травня 2020 року, ОСОБА_1 проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 з ОСОБА_3 (а.с.9, 11).

Згідно листа приватного нотаріуса Новоайдарського районного нотаріального округу Карпенко В.М. від 17 липня 2020 року № 358/01-16, позивачу ОСОБА_1 роз`яснено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені ЦК України почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали з спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин. У зв`язку з чим для вирішення питання спадкування необхідно звернутись до суду за встановленням факту проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (а.с.23).

Судом встановлено з пояснень позивача та відмітки у паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Новоайдарським РС УДМС України у Луганській області, що місце реєстрації позивача є АДРЕСА_3 (а.с.6-7).

Відповідно до копії довідки виконавчого комітету Новоайдарської селищної ради №1046 від 06.05.2020 р. ОСОБА_1 дійсно сумісно проживала з ОСОБА_3 та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9).

Крім того, відповідно до копії довідки про склад сім`ї №1045, виданої 06.05.2020 р. виконавчим комітетом Новоайдарської селищної ради, за підписом Новоайдарського селищного голови Шопіна І. В. та секретаря селищної ради Бочарова О. М., на ім`я ОСОБА_1 про те, що складу сім`ї входить ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , підстава видачі відповідної довідки: будинкова книга, свідоцтво про смерть (а.с.9).

З копії акту депутата Новоайдарської селищної ради від 28.07.2020 р. вбачається, що в ході перевірки встановлено, що дійсно за адресою АДРЕСА_1 , фактично мешкала без реєстрації ОСОБА_1 однією сім`єю з померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та вели спільний побут з лютого 2014 року до дня смерті ОСОБА_3 . Так як, ОСОБА_3 була людиною похилого віку та не мала близькіх родичів, потребувала сторонньої допомоги. ОСОБА_1 забезпечувала ОСОБА_3 продуктами харчування, ліками, допомагала в веденні домашнього господарства, приготування їжі, прибирання квартири, прання речей, проведенні ремонту. Після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_1 займалася організацією поховання.

Висновок депутата Новоайдарської селищної ради Прасол О. А. на підставі перевірки та у присутності громадян ОСОБА_5 , ОСОБА_6 : дійсно з лютого 2014 року за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 мешкала з ОСОБА_3 до моменту смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) однією сім`єю та вели спільний побут (а.с.11).

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , показала, що вона знайома з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2002 р. та проживають в одному будинку, як сусіди. ОСОБА_1 та померла ОСОБА_3 фактично жили однією сім`єю, більш тісно вони почали спілкуватися після смерті чоловіка ОСОБА_3 з 2014 р. Позивач доглядала за ОСОБА_3 , прибирала в квартирі, готувала їжу, робила ремонт та прала її речі. Коли ОСОБА_3 захворіла та потрапила до лікарні, позивач забезпечувала хвору медикаментами та їжею. У ОСОБА_3 був поганий зір, її оперували, при цьому позивач з родиною доглядала за нею. У ОСОБА_3 родичів та дітей не було, з позивачем у померлої склалися родинні відносини, у них були ключі від їх квартир, вони мали вільний доступ до своїх квартир. ОСОБА_3 за життя також допомагала ОСОБА_1 , давала поради останній. Також коли родина ОСОБА_1 від`їздила з дому, то ОСОБА_3 приглядувала за їх квартирою.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 , показала, що з ОСОБА_3 була знайома з 2011 р., товаришували з останньою, вони кожен день спілкувалися, оскільки обидві самотні та досягли пенсійного віку. Чоловік ОСОБА_3 помер в 2014 році. ОСОБА_3 проживала в АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 проживала з ОСОБА_1 однією сім`єю, близьких родичів у неї не було, дітей також. ОСОБА_3 мала з родиною позивача добрі стосунки. Позивач готувала ОСОБА_3 їжу, піклувалась та приглядала за нею, купувала їй ліки, прибирала в квартирі, та прала речі. У ОСОБА_3 був поганий зір (глаукома), її оперували, ОСОБА_1 займалась її доглядом. Родина ОСОБА_1 вважали ОСОБА_3 членом своєї родини і завжди їй допомогали. Похованням ОСОБА_3 також займалася родина ОСОБА_1 , крім того свідок пояснила, що родина ОСОБА_1 дуже порядні та добросовісні люди. Після смерті ОСОБА_3 , позивач поминає померлу, доглядає за її могилою.

Суд приймає до уваги показання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , враховує як докази, підстав для сумніву у їх правдивості у суду не має, оскільки їх свідчення є повідомленням про відомі їм обставини, які мають значення для справи, ґрунтуються на їх обізнаності щодо певної обставини, є послідовними та не суперечать один одному та іншим письмовим доказам.

Доводи представника відповідача Новоайдарського селищного голови І. В. Шопіна, викладені у відзиві про недоведеність обставин на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог та ненадання належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт її постійного проживання із ОСОБА_3 однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, суд не приймає до уваги та відхиляє їх, як такі, що суперечать наявним належним та допустимим доказам, а саме: довідки виконавчого комітету Новоайдарської селищної ради №1046 від 06.05.2020 р.; довідки про склад сім`ї №1045, виданої 06.05.2020 р. виконавчим комітетом Новоайдарської селищної ради, за підписом Новоайдарського селищного голови Шопіна І. В. та секретаря селищної ради Бочарова О. М.; акту депутата Новоайдарської селищної ради від 28.07.2020 р.

Відповідні довідки є офіційними документами та у розумінні диспозиції ст. 366 КК України, складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів, тягне за собою вирішення питання про внесення до ЄРДР відповідних відомостей та притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За правилами статті 81 ЦПК України обов`язок доведення обставин, на які посилаються сторони, покладається на кожну із сторін.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

У відповідності до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четвергу чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику в справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги може належати жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Як зазначив Верховний Суд в своїй постанові від 21 березня 2019 року у справі №461/4689/15-ц, для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Судом встановлено та підтверджено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю, позивач та свідки підтвердили, що ОСОБА_1 , її родина та померла спадкодавець були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, вели спільні витрати щодо харчування, купівлі майна, приймали спільну участь у витратах на утримання житла, його ремонту, надавали взаємну допомогу, мали усну домовленість про порядок користування житловим приміщенням. Тобто позивач проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю, і на час відкриття спадщини, після її смерті сплинуло більше п`ять років протягом яких у них були взаємні права і обов`язки.

Відповідно до ст.3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна, або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Однак пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03.06.99 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт.

Суд вважає доведеним факт спільного проживання позивача та померлого спадкодавця, оскільки квартира позивача знаходиться поряд з квартирою спадкодавця, позивач кожного дня знаходилась у квартирі ОСОБА_3 , мала до неї вільний доступ цілодобово, мала ключі від квартири, здійснювала побутові роботи.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 521/16365/15, провадження N 61-28987св18, що для встановлення факту спільного проживання не має значення те, що спадкодавець та позивач ніколи не були зареєстровані за однією адресою (Постанова від 12 серпня 2019 року).

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Відповідно дост.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1221 ЦK України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четвергу чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.ст.77, 78, 79, 80 ЦПК України обставини справи підтверджені належними, достовірними та достатніми доказами, які у своїй сукупності дають змогу суду дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності у порядку спадкування за законом на спадкове майно.

На підставі ст. ст. 15, 16, 316, 328, 1217, 1221, 1264, 1268 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 4, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 263-265, 268, 315, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Новоайдарської селищної ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно, третя особа - приватний нотаріус Новоайдарського районного нотаріального округу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Карпенко В.М. - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з лютого 2014 року по день смерті ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно, а саме на однокімнатну квартиру, загальною площею 37,0 м2, (у тому числі житлова площа 18,0 м2), що знаходиться у житловому багатоквартирному будинку, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий О. М. Іванова