Рішення № 10003600, 15.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

15.06.2010Справа №2-18/68-2010 За позовом – Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ (пр. Карла Маркса, 108, м. Дніпропетровськ, 49600).

До відповідача – Державного підприємства «Керченський морський торговельний порт», м. Керч (вул. Кірова, 28, м. Керч, 98312).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс», м. Донецьк (вул. Артема, 7, м. Донецьк, 83086)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне акціонерне товариство «Балаклавське рудоуправління ім. А.М. Горького», м. Севастополь (99042, м. Севастополь, вул. Новикова, 11).

Про стягнення 6063,84 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Мотова С.П. – ю/к. 1 категорії, довіреність № 42 від 01.01.2010 р.; Тананайська Ю.В. – в. о. нач. відділу, довіреність від 01.01.2010 р.

Від відповідача – Гаврилюк Л.А. – начальник юр. служби, довіреність від 04.01.2010р.; Бузаджи Т.І. – інженер, довіреність від 13.04.2010 р.

Від третіх осіб: 1. не з’явився; 2. Оконенко М.В. – провідний ю/к., дов. від 14.06.2010 року № 2/2699

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ – позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Державного підприємства «Керченський морський торговельний порт», м. Керч – відповідача, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 6063,84 грн..

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей Статуту залізниць України та Правил оформлення перевізних документів та мотивовані тим, що 12.06.2009 за залізничними накладними зі станції Керч-Порт Придніпровської залізниці було відправлено 12 порожніх вагонів, за даними перевезеннями позивачем стягнуто провізну плату з особового рахунку ТОВ «Лемтранс», м. Донецьк (далі – третя особа) в розмірі 6063,84 грн. 03.09.2009 третя особа звернулася до позивача з претензією про повернення провізної плати в розмірі 6063,84 грн. як неправомірно списаної в червні 2009 року за вказане вище перевезення. Претензія була мотивована тим, що працівниками відповідача при відправленні 12 вагонів помилково було зазначено платником тарифу третю особу, яке не надавало згоди на списання провізної плати за перевезення зазначених вагонів. Претензія третьої особи була задоволена та сума у розмірі 6063,84 грн. була поновлена на особистому рахунку третьої особи. Таким чином, позивач зазнав збитків у вигляді неотриманої провізної плати, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

02.02.2010р. у судовому засіданні представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що в порту було проведено службове розслідування, яке виявило, що спірні вагони є спеціалізованими (безлюкові напіввагони) вагонами приналежності Укрзалізниці. Згідно з правилами перевезень вантажів переміщення спеціалізованого рухомого складу інвентарного парку Укрзалізниці здійснюються без стягнення провізного платежу, а відтак, позивач не може вважатися таким, що поніс збитки. Суд залучив наданий відзив до матеріалів справи.

02.03.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав заперечення на відзив, згідно яких просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

02.03.2010 року представник відповідача у судовому засіданні надав доповнення до відзиву, згідно яких просить у позові відмовити.

12.04.2010 року ухвалою господарського суду, за власною ініціативою суд, у порядку статті 27 ГПК України, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відкрите акціонерне товариство «Балаклавське рудоуправління ім. Горького», м. Севастополь.

28.04.2010 року від ВАТ «Балаклавське рудоуправління ім. Горького» надійшло повідомлення, в якому третя особа повідомляє, що з 20.04.2010р. назва даної юридичної особи була змінена на Приватне акціонерне товариство «Балаклавське рудоуправління ім. А.М. Горького» з правом правонаступництва.

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником.

Суд задовольнив клопотання ВАТ «Балаклавське рудоуправління ім. Горького» про заміну третьої особи правонаступником у справі № 2-18/68-2010 та замінив ВАТ «Балаклавське рудоуправління ім. Горького» – його правонаступником – Приватним акціонерним товариством «Балаклавське рудоуправління ім. А.М. Горького».

27.05.2010 року від відповідача на адресу суд надійшло доповнення до відзиву.

Суд залучає таке доповнення до відзиву до матеріалів справи.

11.06.2010 року на адресу суд від позивача надійшла заява про зміну підстав позову.

15.06.2010 року у судовому засіданні позивач просив суд не приймати до свого розгляду таку заяву, що виклав у письмовому вигляді.

Враховуючи клопотання позивача, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи виходячи з підстав позову, які вказані позивачем у позовній заяві.

У судовому засіданні 15.06.2010 року представник третьої особи надав суд письмові пояснення по суті спору.

Суд залучає такі пояснення до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 5 статті 306 Господарського кодексу України, загальні умови перевезення вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Правовим актом, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом є Статут залізниць України (далі - Статут), якій затверджений Постановою Кабінету міністрів України № 457 від 06.04.1998 року.

Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії).

12.06.2009 року за замовленням Державного підприємства «Керченський морський торговельний порт», на підставі залізничних накладних №№ 45818070, 45818071 та 13.06.2009 року за залізничною накладною № 45818072 за станції Керч-Порт Придніпровської залізниці на станцію Інкерман-2 Придніпровської залізниці було відправлено 12 вагонів.

Відповідно до пункту 6 вказаного Статуту, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення;

Пунктом 23 Статуту встановлено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Пунктом 2.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 року № 644 та зареєстрованих в Мін’юсті України 24.11.2000 року за № 863/5084, встановлено графи у перевізному документі, що заповнюються відправником, в тому числі і графа «Платник», в якій зазначається найменування платника і код, присвоєний платнику розрахунковим підрозділом залізниці (ЕТехПД).

У графі «Правильність внесених у накладну відомостей підтверджую» представник відправника вказує свою посаду і розбірливо розписується, засвідчуючи правильність відомостей, вказаних ним у перевізному документі (пункт 2.3 Правил оформлення перевізних документів).

Відправником - ДП «Керченський морський торгівельний порт» у графі «Платник» накладних (копії накладних наявні у матеріалах справи) було вказано ТОВ «Лемтранс», код платника 9001923, у графі «найменування вантажу» - вагони власності Корпорації МПС, оренда ТОВ «Лемтранс»;

В результаті чого Придніпровською залізницею стягнуто провізну плату з особового рахунку ТОВ «Лемтранс» № 9001923 по ЕТеПД 13.06.2009 у розмірі 6063,84 грн. (з урахуванням ПДВ).

03.09.2009 року ТОВ «Лемтранс» звернулося до ДП «Придніпровська залізниця» з претензією № 1815

Про повернення провізної плати у розмірі 6063,84 грн., яка неправомірно списана у червні 2009 року за вказане вище перевезення.

Претензія мотивована тим, що працівникам відправника – ДП «Керченський морський торгівельний порт» 12.06.2009 року та 13.06.2009 року при відправленні 12 вагонів помилково було зазначено платником тарифу ТОВ «Лемтранс», яке не надавало згоди на списання зі свого рахунку зазначеної суми.

Судом встановлено, що вказана претензія ТОВ «Лемтранс» Придніпровською залізницею була задоволена. Переліком № 1306 сума кошти у розмірі 6063,84 грн. були поновлені на рахунку ТОВ «Лемтранс» (а.с. 34).

Згідно з пунктом 24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатив позивачеві належну провізну плату за перевезення 12 вагонів у сумі 6063,84 грн., позивач звернувся до суду для стягнення вказаної суми у примусовому порядку.

Проте і при судовому розгляді дійсної справи відповідач не представив суду доказів того, що він сплатив позивачеві кошти у вигляді провізної плати у сумі 6063,84 грн. за перевезення 12 вагонів на підставі залізничних накладних №№ 45818070, 45818071 та 13.06.2009 року за залізничною накладною № 45818072 за станції Керч-Порт Придніпровської залізниці на станцію Інкерман-2 Придніпровської залізниці.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідач не представив суду доказів сплати позивачу провізної плати у сумі 6063,84 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 6063,84 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується заперечень відповідача стосовного того, що робітники порту не мали довіреності на оформлення перевізних документів на відправлення саме порожніх вагонів, а мали лише довіреність на оформлення вантажу, то суд звертає увагу на наступне:

Відповідно до Роз'яснень Вищого господарського суду України від 29.09.2008, № 04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею"", Пунктом 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів встановлено, що порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі "найменування вантажу" вказується: "Власник вагона (найменування власника). Направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)".

Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у пункті 17 розділу 1 Тарифного керівництва N 1.

Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, право у разі втрати частини вагонів із групи, оформленої одним перевізним документом, - витребувати у залізниці складання комерційного та інших актів та заявити вимоги про відшкодування збитків у встановлених Статутом розмірах; право заявити до залізниці вимогу про сплату штрафу за прострочення в доставці вантажу; а також обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом N 1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

Відповідно до пункту 2.3 Правил оформлення перевізних документів, представник відправника повинен мати довіреність лише на оформлення перевезення. Довіреність на оформлення перевізних документів на відправлення порожніх вагонів, як зазначено Портом, пункт 2.3 вищевказаних Правил не вимагає.

Наявність же самої довіреності на перевезення вантажів засвідчується відповідачем у його письмовому доповненні до відзиву на позовну заяву (а.с. 113).

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України відносяться на відповідача.

15.06.2010 р. у судовому засіданні за згодою сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 17.06.2010 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Державного підприємства «Керченський морський торговельний порт», м. Керч (вул. Кірова, 28, м. Керч, 98312; код ЄДРПОУ 01125554) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ (пр. К. Маркса, 108, м. Дніпропетровськ, 49600; р/р 26039000002000 в ДФ АБ «ЕкспресБанк», м. Дніпропетровськ, МФО 306964, код ЄДРПОУ 01073828) 6063,84 грн. належної провізної плати за перевезення; 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.