Рішення № 10002747, 16.04.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" квітня 2010 р. Справа № 12/148

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Сікорської Н.А.

судді

за участю представників сторін

від позивача Ткачук В.М.- директор

від відповідача не з'явився.

розглянув справу за позовом Приватного підприємства "Україна ТВМ" (м. Малин)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райагрошляхбуд" (м. Малин)

про стягнення 95 040, 00 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 95040,00 грн., з яких 90000,00грн. основного боргу, 3590,00грн. інфляційних, 1450,00грн. річних, нарахованих за договором купівлі-продажу нафтопродуктів №4 від 29.09.07р.

Представник позивача в судовому засіданні надав уточнення до позовної заяви (а.с.70-71, т.2), згідно яких уточнив загальну вартість товару, відпущеного за вищевказаним договором (504817,67 грн.) та суму проведених оплат (414817,67 грн.), врезультаті чого заборгованість станом на 31.12.09р. склала 90000,00 грн.

Позовні вимоги позивач підтримав у повному обсязі, з урахуванням вищевказаної заяви, з підстав, викладених у позовній заяві. Надав суду, підписаний сторонами, акт звірки розрахунків.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини його неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином

Враховуючи зазначене, суд вважає, що відсутність представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

У відповідності до ст. 75 ГПК України, спір вирішується за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.07р. між Приватним підприємством "Україна ТВМ" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Райагрошляхбуд" (відповідач) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №4 (а.с. 13-14), на виконання якого позивач відпустив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 504817,67 грн.

Факт отримання товару відповідачем на вказану суму підтверджується накладними та довіреностями, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 38, 60-150, т.1; а.с. 1-46, т.2).

Вартість товару була сплачена відповідачем частково, тому 07.07.09р. йому було направлено вимогу про проведення розрахунків (а.с.16), яку останній залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином станом на 31.12.09р., за даними позивача, заборгованість відповідача становила 90000,00грн.

Факт проведення відповідачем розрахунків на суму 414817,67 грн. підтверджується прибутковими касовими ордерами та банківськими виписками, копії яких є в матеріалах справи (а.с. 17-37, 39-59)

З наданих суду актів звірки розрахунків (а.с.7, т.1; а.с. 51-54, т.2) вбачається, що відповідач не заперечує існування боргу в розмірі 90000,00грн., як на день звернення позивача до суду так і на день вирішення спору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано інфляційні на суму 3590,00грн. та річних на суму 1450,00грн.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів врегулювання спору не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог на підставі слідуючого.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Так, згідно матеріалів справи, спір між сторонами виник у процесі договірних відносин купівлі-продажу.

Положеннями ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи, що відповідач ні в обумовлені договором терміни, ні після отримання товару розрахунки за нього не здійснив, заборгувавши позивачу станом на день звернення до суду 90000,00 грн, позивач правомірно заявив позов у цій частині.

Що стосується заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум інфляційних та трьох відсотків річних, то з розрахунку позивача вбачається, що інфляційні ним нараховано за період з вересня по грудень 2009р. на суму 3590,00 грн., а 3% річних - за період з 01.07.09р. по 31.12.09р. на суму 1450,00 грн. (а.с.8-12), що є правомірним.

При цьому слід зазначити, що сума заборгованості відповідача, станом на 01.07.09р. становила 100000,00 грн., а з 05.10.09р. - 90000,00 грн., що вбачається з розрахунку позивача та актів звірки розрахунків (а.с.7-12, т.1; а.с. 51-54, т.2).

Однак, перевіряючи правильність нарахування вищевказаних сум інфляційних та 3% річних, суд виявив неточності, допущені позивачем при здійсненні їх розрахунку.

Так, інфляційні:

- за вересень 2009 року нараховано вірно в сумі 800,00 грн.;

- за жовтень їх слід обраховувати від заборгованості у розмірі 90000,00 грн. і їх сума становить 810,00 грн., в той час як позивач рахував інфляційні на суму 100000,00 грн., врезультаті чого їх визначено в розмірі 900,00 грн.;

- за листопад нараховано вірно в сумі 990,00 грн.;

- за грудень 2009 року позивачем їх визначено в сумі 900,00 грн., в той час правильною є сума 810,00 грн.

Врезультаті вказаного, сума інфляційних, що підлягає стягненню з відповідача, за підрахунками суду становить 3410,00 грн.

Що стосується річних, то позивачем невірно застосовано механізм їх нарахування. Згідно здійснено судом перерахунку 3% річних:

- за липень становлять 254,79 грн.;

- за серпень - 254,79 грн.;

- за вересень - 246,58 грн.;

- за жовтень з 01.10.09р. по 04.10.09р. їх слід обраховувати від заборгованості у розмірі 100000,00 грн. і їх сума становить 32,88 грн., а з 05.10.09р. по 31.10.09р. - у розмірі 90000,00 грн. і їх сума становить 199,73 грн.;

- за листопад - 221,92грн.;

- за грудень - 229,32 грн.

Врезультаті вказаного, сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, за підрахунками суду, становить 1440,01 грн.

В стягненні 180,00 грн. інфляційних та 9,99 грн. 3% річних слід відмовити, оскільки їх заявлено до стягнення безпідставно.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Згідно з ст.33 ГПК України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обгрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає частковому задоволенню на суму 94850,01 грн., з яких 90000,00грн. основного боргу, 3410,00грн. інфляційних, 1440,01грн. річних.

В стягненні 180,00 грн. інфляційних та 9,99 грн. 3% річних суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,49,69,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Райагрошляхбуд", 11601, Житомирська обл., м. Малин, вул. Українських Повстанців, 32, код 03580073

на користь Приватного підприємства "Україна ТВМ", 11603, Житомирська обл., м. Малин, вул. Грушевського, 132б, код 34829205

- 90000,00 грн. - сума основної заборгованості;

- 3410,00 грн. інфляційних;

- 1440,01 грн. річних;

- 948,50 грн. витрат по сплаті держмита;

- 235,53 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В стягненні 180,00 грн. інфляційних та 9,99 грн. 3% річних відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Сікорська Н.А.

Дата підписання: 23 квітня 2010 р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам