Рішення № 10002737, 20.04.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" квітня 2010 р.Справа № 5/30-Д

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Брагіної Я.В.

судді

за участю представників сторін

від позивача Козир Р.А. - дов. №11-863/01 від 09.03.10.

від 1-го відповідача Мацевіцький М.П. - дов. №108 від 24.03.10.

від 2-го відповідача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю

від прокуратури: Бугайов С.В. - посв.№86

Розглянув справу за позовом Житомирського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему в Житомирській області (м. Житомир)

до 1) Іванопільської селищної ради (смт Іванопіль Чуднівського району);

2) Приватного підприємця ОСОБА_5 (смт Іванопіль Чуднівського району)

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 23.02.07.

Житомирський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему в Житомирській області звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 23.02.07.

03.03.10. до суду від Житомирського міжрайонного природоохоронного прокурора надійшло уточнення позовних вимог №44/10гс-10-вих. від 03.03.10., згідно якого прокурором змінено підставу позову.

З врахуванням вимог ст.22 ГПК України уточнення позовних вимог №44/10гс-10-вих. від 03.03.10. судом прийнято до розгляду, тому справа розглядається в межах уточнених позовних вимог.

Прокурор у судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі. Пояснив, що 12.02.10. 1-им відповідачем скасовано рішення п'ятої сесії 5-го скликання Іванопільської селищної ради від 02.11.06., яке було підставою для укладення спірного договору. Крім того, зазначив, що відповідно до ст.9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", Постанови Кабінету Міністрів України №667 від 26.05.2004р. та Методики проведення експертизи землевпорядної документації проект землеустрою підлягає обов'язковій державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів. Також, додав, що ст.21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за користування землею визначається на підставі нормативно-грошової оцінки землі. Доказів на обгрунтування клопотання про забезпечення позову не надав.

Представник позивача в судовому засіданні також підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник 1-го відповідача в судовому засіданні пояснив, що дійсно рішення Іванопільської селищної ради від 02.11.06., на підставі якого укладено спірний договір, скасовано. Разом з тим, зазначив, що 2-ий відповідач є добросовісним орендарем, а також надає спонсорську допомогу територіальній громаді селища. Проти забезпечення позову заперечив.

2-ий відповідач у відзиві на позовну заяву від 08.04.10. проти позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Представник 2-го відповідача в судовому засіданні підтвердив, що рішенням від 12.02.10. Іванопільська селищна рада скасувала своє рішення від 02.11.06., яке було підставою для укладення спірного договору. Проте, пояснив, що при укладенні договору оренди земельної ділянки водного фонду від 23.02.07. 2-ий відповідач не знав про необхідність обов'язкової наявності позитивного висновку землевпорядної експертизи та нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки. Також, зазначив, що земельна ділянка за спірним договором виділялась ОСОБА_5 для зайняття підприємницькою діяльністю. Проти клопотання щодо забезпечення позову заперечив.

Таким чином, враховуючи внутрішню волю 2-го відповідача щодо мети укладання спірного договору, а саме - для зайняття господарською діяльністю, суд приходить до висновку, що спір, який виник між сторонами, за змістом ст.ст.1, 12, 21 ГПК України підвідомчий господарському суду.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Дійсно, 23.02.07. між Іванопільською селищною радою (орендодавець, 1-ий відповідач) та ОСОБА_6 (орендар, 2-ий відповідач) укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду, згідно умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення землі водного фонду загальною площею 6,6446 га, яка знаходиться на території Іванопільської селищної ради Чуднівського району Житомирської області (в межах населеного пункту с. Медведиха) строком на п'ятнадцять років (а.с.32-33).

Разом з тим, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним вищевказаного договору оренди земельної ділянки від 23.02.07., враховуючи наступне.

За змістом ст.ст.13, 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу та основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній станом на час укладання спірного договору) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі р і ш е н н я відповідного органу виконавчої влади або о р г а н у м і с ц е в о г о с а м о в р я д у в а н н я шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України).

Згідно положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (п.34 ч.1 ст.26).

З врахуванням вимог ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідна рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Так, рішенням від 02.11.06. 1-им відповідачем затверджено проект землеустрою щодо відводу ОСОБА_5 земельної ділянки водного об'єкту (ставка) із земель запасу Іванопільської селищної ради загальною площею 6,6446 га, яка знаходиться в межах с. Медведиха (а.с.79). Цим же рішенням передбачено укладення договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_5 та Іванопільської селищною радою.

Проте, Житомирським міжрайонним природоохоронним прокурором вказане вище рішення 02.02.10. опротестовано як таке, що є незаконним. (а.с.7-8).

З матеріалів справи вбачається, що 1-им відповідачем рішенням від 12.02.10. (а.с.35) скасовано рішення п'ятої сесії 5-го скликання Іванопільської селищної ради від 02.11.06.

Слід зазначити, що рішення Іванопільської селищної ради від 02.11.06. було підставою укладення між відповідачами договору оренди земельної ділянки водного фонду від 23.02.07.

Отже, суд приходить до висновку, що спірний договір суперечить вимогам ст.124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній станом на час укладання спірного договору), оскільки рішення 1-го відповідача, яке було підставою для укладення даного договору, скасоване на виконання протесту прокурора таке як незаконне.

Крім того, згідно ст.20 Закону України "Про землеустрій" землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, зокрема, в разі н а д а н н я, вилучення (викупу), відчуження з е м е л ь н и х д і л я н о к.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст.50 Закону України "Про землеустрій").

Так, Порядком розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №677 від 26.05.04., передбачено, що проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів, відповідно до законодавства.

Статтею 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Методикою проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №391 від 03.12.04. (зі змінами і доповненнями), також визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають обов'язковій державні експертизі.

Після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок (п.11 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №677 від 26.05.04.).

Проте, 1-ий відповідач у порушення вимог вищевказаних нормативно-правових актів затвердив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки 2-ому відповідачу за відсутності позитивного висновку державної експертизи даного проекту.

Окрім того, відповідно до ст.15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час укладення спірного договору) істотною умовою договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За змістом ст.21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час укладення спірного договору) річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюєтьсяЗаконом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх н о р м а т и в н о ї г р о ш о в о ї о ц і н к и.

Також, відповідно до п.1. Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №213 від 23.03.95. (зі змінами і доповненнями), нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється з метою визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, о р е н д н о ї п л а т и за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Проте, звіт про здійснення нормативної грошової оцінки наданої 1-му відповідачу в оренду спірної земельної ділянки в матеріалах справи відсутній і такий не надано відповідачами. Крім того, в самому спірному договорі оренди земельної ділянки водного фонду від 23.02.07., а саме в п.5, зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проводилась.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачі позов щодо предмету та підстав не спростували, підтвердили, що рішення Іванопільської селищної ради від 02.11.06., на підставі якого укладено спірний договір, скасовано.

Таким чином, договір оренди земельної ділянки водного фонду від 23.02.07. суперечить вимогам ст.124 Земельного кодексу України, ст.ст.20, 50 Закону України "Про землеустрій", ст.9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", ст.ст.15, 21 Закону України "Про оренду землі", Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №677 від 26.05.04., Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №213 від 23.03.95. (зі змінами і доповненнями), Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №391 від 03.12.04. (із змінами і доповненнями).

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що договір оренди земельної ділянки водного фонду від 23.02.07. укладено з порушенням норм земельного законодавства, тому в повному обсязі задовольняє позовні вимоги, які обгрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, що знаходяться в матеріалах справи.

Крім того, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти будь-які дії щодо спірної земельної ділянки, в тому числі й здійснювати скид води, яке заявлено прокурором з метою забезпечення збереження земельної ділянки, недопущення незаконного спуску води та заподіяння збитків довкіллю і державі, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Стаття 67 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що позов забезпечується, зокрема, шляхом заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як зазначається в Роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.94. №02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" з відповідними змінами, забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної чи фізичної особи може застосовуватись на будь-якій стадії судового процесу.

Обов'язковою вимогою є наявність прямого зв'язку між заходом до забезпечення позову і предметом позову, про що, зокрема, зазначено і в Інформаційному листі Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики забезпечення позову" №01-8/2776 від 12.12.06. Тобто, такий захід повинен забезпечувати фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Крім того, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (Роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.94. №02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" з відповідними змінами).

Прокурором не надано достатніх і належних доказів на підтвердження припущення щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення господарського суду, тому суд відмовляє в задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову за безпідставністю та необгрунтованістю.

Витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів, оскільки вони спонукали прокурора звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст.13, 14 Конституції України, ст.124 Земельного кодексу України, ст.ст.20, 50 Закону України "Про землеустрій", ст.9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", ст.ст.26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст.15, 21 Закону України "Про оренду землі", Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №677 від 26.05.04., Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №213 від 23.03.95. (зі змінами і доповненнями), Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №391 від 03.12.04. (із змінами і доповненнями), та керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки водного фонду від 23.02.07., укладений між Іванопільською селищною радою та ОСОБА_5.

3. Стягнути з Іванопільської селищної ради (13253, Житомирська область, Чуднівський район, смт Іванопіль, вул. Леніна, 19; ідент. код 04344943):

- у дохід державного бюджету України - 42,50грн державного мита;

- у дохід державного бюджету України на р/р 31218259703002 УДК в м. Житомирі, код ЗКПО 22062319, банк отримувача - ГУДКУ у Житомирській області, код доходу 22050000 - 118,00грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1; ідент. номер НОМЕР_1):

- у дохід державного бюджету України - 42,50грн державного мита;

- у дохід державного бюджету України на р/р 31218259703002 УДК в м. Житомирі, код ЗКПО 22062319, банк отримувача - ГУДКУ у Житомирській області, код доходу 22050000 - 118,00грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

СуддяБрагіна Я.В.

Дата підписання рішення: 23.04.10.

Віддрукувати: 1 - в справу, 2 - позивачу, 3,4 - відповідачам, 5,6 - прокур.